ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 199/5759/22
провадження № 61-10296св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: - ОСОБА_2, Дніпровська міська рада,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Орешин Павло Петрович, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2023 року у складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_5, Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1
14 грудня 2000 року він подав до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлого
ОСОБА_6, тобто прийняв спадщину та фактично отримав право на спадкове майно після смерті батька.
У період з серпня 2000 року до вересня 2019 року, ОСОБА_1 проживав за адресою: АДРЕСА_1, сплачував комунальні платежі, підтримував квартиру в належному стані.
04 січня 2019 року позивач звернувся до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
22 січня 2019 року йому стало відомо, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2007 року у справі № 2о-127/07 квартиру АДРЕСА_2 було визнано відумерлою спадщиною.
Надалі постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2019 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 14 листопада 2007 року скасовано.
У задоволенні заяви Територіальної громади Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання спадщини відумерлою відмовлено, з тих підстав, що після смерті спадкодавця спадщина була прийнята спадкоємцем відповідно до встановленого законом порядку.
Водночас з 12 липня 2019 року до 18 жовтня 2019 року нотаріус умисно та послідовно затягувала процес видачі свідоцтва про право на спадщину чи постанови про відмову в його видачі.
26 вересня 2019 року невідомі особи зламали вхідні двері, проникли у належну йому квартиру та змінили замки чим позбавили позивача права користування та доступу до власного нерухомого майна.
Наступного дня, йому стало відомо, що 20 серпня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства "Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу" Гладковим Ю. В. (далі - державний реєстратор ОСОБА_7 ) внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 14 листопада 2018 року № 98И-18, видавник Дніпровська міська рада.
27 вересня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О. М. (далі - приватний нотаріус Кейтельгіссер О. М.) внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявами до відділення поліції № 1 (Амур-Нижньодніпровський район) Дніпропетровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про вчинення кримінального правопорушення за ознаками шахрайства. На час звернення до суду з позовом досудове розслідування триває.
17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації зі скаргою, за наслідками розгляду якої, наказом від 12 березня 2020 року № 903/5 визнано незаконним та скасовано рішення і відповідний запис державного реєстратора
Гладкова Ю. В. № 48347425 від 22 серпня 2019 року про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
18 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О. М. (далі - Приватний нотаріус Кейтельгіссер О. М.) до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу.
02 вересня 2020 року постановою державного нотаріуса Шугаєвої Н. С. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 у зв`язку з тим, що право власності на зазначену квартиру зареєстровано за іншою особою.
Крім того, від імені спадкодавця ОСОБА_6, 10 жовтня 1996 року Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою посвідчено заповіт не на користь позивача.
Про наявність зазначеного правочину, за життя спадкодавець позивача не повідомляв. Заповіт складено на невідому особу, оскільки не зазначено дати її народження чи будь-яких інших відомостей про неї. Із заявою про прийняття спадщини вона не зверталася.
Посилаючись на те, що він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_6, інших спадкоємців за законом немає, а спадкоємець за заповітом спадщину після смерті спадкодавця не прийняв; наказом колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації
від 12 березня 2020 року № 903/5 визнано незаконним та скасовано рішення і відповідний запис державного реєстратора Гладкова Ю. В. від 22 серпня 2019 року № 48347425 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а отже юридичних підстав укладати договори іпотеки та купівлі-продажу спірної квартири не було, позивач просив визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь власника ОСОБА_1 квартиру
АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 252,00 грн та на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 10 000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, він є спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_6 та у встановленому законом порядку прийняв спадщину, а саме квартиру АДРЕСА_2, шляхом подачі до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.
Зазначена квартира вибула з володіння позивача не з його волі іншим шляхом, а тому він має право витребувати зазначене нерухоме майно, придбане добросовісним набувачем ОСОБА_2 за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Орешин П. П., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 рокув якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Орешин П. П., посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16, у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 27 січня 2021 року у справі № 186/599/17, від 02 червня 2021 року у справі № 351/1317/18, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 20 липня 2022 року у справі № 442/2640/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, від 28 грудня 2022 року у справі № 315/236/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України));
недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частина третя статті
необґрунтоване відхилення клопотання про застосування позовної давності (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України);
встановлення судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги
ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що можливість витребування майна з володіння іншої особи залежить насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Суди попередніх інстанцій не встановили, що ОСОБА_2 знала чи могла знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й про те, що продавець не мав права відчужувати майно. Проігнорували її доводи про те, що вона є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, яке вона придбала за ринковою ціною. ОСОБА_3 мав правовстановлюючі документи на нерухоме майно, які не викликали сумніву у відповідачки, а отже мав відповідні права для відчуження спірного нерухомого майна. Доказів вчинення ним недобросовісних дій позивач не надав.
Суди не надали оцінки показанням свідків, а саме: голови Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бєляєва - 10" ОСОБА_13, ОСОБА_8, про те, що після смерті ОСОБА_6 протягом року у спірній квартирі мешкала лише ОСОБА_9, на ім`я якої за життя ОСОБА_6 склав заповіт. Позивач там ніколи не проживав та не ніс тягаря утримання нерухомого майна, зокрема й не сплачував за комунальні послуги.
Не є належним доказом утримання майна один лише рахунок за електроенергію, за яким не відбулося жодних розрахунків.
Натомість ОСОБА_2 сплатила всі існуючі борги за утримання квартири, що підтверджується показаннями свідків та відповідними квитанціями.
Позивач не довів, що ОСОБА_9, як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_6 відмовилася від прийняття спадщини.
За вказаних обставин суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у розгляді справи як співвідповідача ОСОБА_9, ухваливши судове рішення, яке стосується її прав та обов`язків, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
У оскаржуваних судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій посилаються як на доказ на лист Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 04 листопада 2019 року № 3/12-4655 адресований на адресу місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області, копія якого наявна у матеріалах справи, однак не посвідчена посадовими особами у розпорядженні яких перебуває оригінал документа, а тому не є допустимим та достовірним доказом.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій безпідставно не задовольнили заяву ОСОБА_2 про застосування позовної давності. Зокрема, суди не звернули увагу на те, що у листопаді 2018 року позивач звертався до Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області за фактом зламу вхідних дверей та зміни замків у спірній квартирі невідомими особами. Тобто з цього часу йому стало відомо про порушення його спадкових прав на спірну квартиру, водночас до суду з позовом він звернувся лише 16 серпня 2022 року, тобто з пропуском позовної давності.
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Мисечко К. О., який Верховний Суд не бере до уваги, оскільки на порушення частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву не додано доказів надсилання його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Орешин П. П., на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу ОСОБА_10 .
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2023 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Орешин П. П., з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська матеріали цивільної справи № 199/8759/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У вересні2023 року матеріали справи № 199/8759/22 надійшли до Верховного Суду.
Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Орешин П. П., на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року та матеріали цивільної справи № 199/8759/22 призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_10 .
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що квартира
АДРЕСА_2, належала на праві приватної власності ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру, розташовану за адресою:
АДРЕСА_1 .
Спадкоємцем першої черги після ОСОБА_6 є його син ОСОБА_1, який у встановлений законом шестимісячний строк, звернувся до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
На підставі заяви ОСОБА_1 14 грудня 2000 року Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу № 1168а/2000.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2007 року у справі № 2о-127/07 позовні вимоги територіальної громади Амур-Нижньодніпровської районної у
м. Дніпропетровську ради про визнання спадщини відумерлою задоволено частково.
Визнано квартиру АДРЕСА_2 відумерлою спадщиною. Визнано право власності на зазначену квартиру за територіальною громадою Дніпропетровської міської ради.
Згідно з відповіддю Комунального підприємства "Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської обласної ради (далі - КП "Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації") від 22 січня 2019 року № 883 станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1, містяться відомості про право приватної власності ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 12 квітня 1994 року, виданого Виконавчим комітетом міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням № 4/895-94, зареєстрованого 27 квітня 1994 року КП "Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації" та записаного в реєстрову книгу № 32п за реєстровим № 97. Також у інвентаризаційній справі наявне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2007 року. Державна реєстрація права власності на квартиру за територіальною громадою Дніпропетровської міської ради не проводилася.
Постановою Дніпровського апеляційного від 12 червня 2019 року у справі № 2о-127/07 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2007 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову
у задоволенні позову.
18 жовтня 2019 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О. М. вніс до державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності, запис № 33727311, про право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу.
22 жовтня 2019 року за заявами ОСОБА_1 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019042630000239 про вчинення кримінальних правопорушень за частиною третьою статті 190, частиною першою статті 162 Кримінального кодексу України. Досудове розслідування наразі проводиться Відділенням поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції
в Дніпропетровській області.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 листопада 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2019 року. Попередніми власниками зазначеної квартири були ОСОБА_3 - на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27 вересня 2019 року,
ОСОБА_4 - на підставі свідоцтва про право власності від 14 листопада 2018 року.
Відповідно до листа Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 04 листопада 2019 року № 3/12-4655 розпорядження органу приватизації від 14 листопада 2018 року № 4/98-18 на квартиру АДРЕСА_2 та на будь-яку іншу квартиру не видавалося.
Наказом Міністерства юстиції України від 12 березня 2020 року № 903/5 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 скасовано рішення
і відповідний запис державного реєстратора Гладкова Ю. В. від 22 серпня 2019 року № 48347425 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 .
Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Н. С. від 02 вересня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 у зв`язку з тим, що право власності на квартиру зареєстровано за іншою особою.
Крім того, від імені спадкодавця ОСОБА_6, 10 жовтня 1996 року Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою посвідчено заповіт не на користь позивача.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо витребування майна у добросовісного набувача
Згідно з частиною другою статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (постанова Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).
Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див: постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).
Відповідно до частини першої статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Отже, право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).
Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц (провадження
№ 61-17779св18)).
Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України
у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження