ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 580/9690/23
провадження № К/990/4848/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Радишевської О. Р.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року, постановлену у складі головуючого судді Бабич А. М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Кучми А. Ю., суддів: Аліменка В. О., Безименної Н. В.
І. Обставини справи
1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність, яка полягла у ненарахуванні та невиплаті позивачу за період з 01 січня 2016 року до 30 листопада 2018 року індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року;
1.2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу за період з 01 січня 2016 року до 30 листопада 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січня 2008 року та березня 2018 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
1.3. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до дня фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за увесь час затримки виплати.
2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовлено, позовну заяву залишено без руху та надано строк у десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 01 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року, позовну заяву повернув позивачу з підстав пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск строку на звернення до адміністративного суду з позовною заявою та відсутність обґрунтованих підстав для поновлення цього строку. При цьому суд першої інстанції звернув увагу, що до спірних правовідносин варто застосовувати тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), в редакції Закону України № 2352-IX від 01 липня 2022 року, який набрав чинності з 19 липня 2022 року.
Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. З огляду на те, що на час звернення позивача до суду з цим позовом (17.10.2023) в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення військового стану вплинуло на позивача, що в свою чергу обумовило пропуск строку на звернення до суду.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
4. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Єрьоміна В. А., зазначаючи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їх рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
5. На обґрунтування касаційної скарги представник позивача вказує, що предметом спору є право позивача на отримання індексації грошового забезпечення.
Стверджує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду базуються на хибних судженнях щодо застосування приписів частини другої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України № 2352-IX від 01 липня 2022 року, адже спірні правовідносини виникли до набрання вказаним Законом чинності, а відтак право звернутися до суду з позовом про стягнення належної позивачеві заробітної плати не обмежується будь-яким строком.
6. Верховний Суд ухвалою від 28 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених абзацом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції.
7. Представник відповідача подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІІ. Нормативне врегулювання
8. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
9. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
10. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
11. Відповідно до частин першої-другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
12. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
13. Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
14. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
15. Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
16. Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
17. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
18. Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
19. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.
20. Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
21. Відповідно до нової редакції статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
ІV. Оцінка Верховного Суду
22. Отже, спірним є питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 30 листопада 2018 року.
23. У цій справі підставою для повернення позову слугував висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, становить три місяці й обчислюється з дати виплати заборгованості індексації грошового забезпечення.
24. Своєю чергою апеляційний суд вказав про пропуск позивачем тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України, водночас з урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.