ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 201/6713/21
провадження № 61-8704св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник - адвокат Дорошенко Олена Миколаївна,на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання недійсним правочину та визнання права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування позову посилалась на те, що вона є донькою ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. заведено спадкову справу № 1/2021. До складу спадщини увійшло нерухоме майно,зокрема земельна ділянка та житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Прийнявши спадщину, позивачка дізналася, що, окрім неї, до кола спадкоємців входять ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також у 2021 році позивачці стало відомо, що від імені її батька та ОСОБА_2 ще у 2009 році до Бабушкінського ВРАЦС відділу ДМУЮ було подано дві заяви про визнання батьківства щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та про визнання батьківства щодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі вказаних заяв до актового запису про народження дітей включені дані ОСОБА_5, як батька дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Проте, зазначені заяви про визнання батьківства не були підписані та не подавались ОСОБА_5, що підтверджується висновком експерта судово-почеркознавчої експертизи, яка була призначена в межах кримінального провадження № 12021041030000063, що розслідується Дніпровським районним управлінням поліції ГУНП в Дніпропетровській області.
У зв`язку з цим позивачка вважала, що спірні правочини щодо визнання батьківства (включення відомостей про батька) є недійсними, оскільки заяви були сфальсифіковані, з огляду на що не відповідали волі ОСОБА_5, а вона є єдиною спадкоємицею майна.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд:
визнати недійсним правочин про визнання батьківства, а саме заяву про визнання батьківства щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, подану 10 вересня 2009 року до Бабушкінського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції та зареєстровану за вхідним № 146/03-68;
виключити відомості про батьківство ОСОБА_5 з актового запису № 445 від 18 квітня 2006 року, зареєстрованого Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції про народження дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
визнати недійсним правочин про визнання батьківства, а саме заяву про визнання батьківства щодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, подану 10 вересня 2009р до Бабушкінського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції та зареєстровану за вхідним № 147/03-68;
виключити відомості про батьківство ОСОБА_5 з актового запису № 231 від 03 березня 2004 року, зареєстрованого Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції про народження дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
визнати за нею право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,0634 га, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1210100000:03:094:0009, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а також на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним правочин про визнання батьківства, а саме заяву про визнання батьківства щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, подану 10 вересня 2009 року до Бабушкінського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції та зареєстровану за вхідним № 146/03-68.
Виключено відомості про батьківство ОСОБА_5 з актового запису № 445 від 18 квітня 2006 року, зареєстрованого Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції про народження дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнано недійсним правочин про визнання батьківства, а саме заяву про визнання батьківства щодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, подану 10 вересня 2009 року до Бабушкінського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції та зареєстровану за вхідним № 147/03-68.
Виключено відомості про батьківство ОСОБА_5 з актового запису № 231 від 03 березня 2004 року, зареєстрованого Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції про народження дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку та домоволодіння відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правочини щодо визнання батьківства (включення відомостей про батька) є недійсними, оскільки не відповідали волі заявника та не відповідали процедурі вчинення правочину визнання батьківства відносно дитини, що народилась від осіб, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, шляхом власноручного подання заяви до органів реєстрації цивільного стану.
Суд прийняв до уваги висновок експерта судово-почеркознавчої експертизи, яка була призначена в межах кримінального провадження № 12021041030000063, яким було встановлено, що підписи на заявах про встановлення батьківства від імені ОСОБА_5 були виконанні не ним, в тому числі самі заяви заповнювались не ним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування, суд першої інстанції вважав, що звернення до суду з такими вимогами є передчасним, оскільки станом на час ухвалення рішення у цій справі постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. не винесено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, 14 червня 2022 року ОСОБА_2, яка також діє як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в особі представника - адвоката Помялової Я. О. звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2022 року поновлено ОСОБА_2, яка діє також як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, строк на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року та відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2, яка діє також як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, звернулась з апеляційною скаргою на рішення районного суду та з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на поважність причин пропуску даного строку. Перевіривши матеріали справи та зважаючи на конкретні обставини, апеляційний суд вважав, що клопотання про поновлення процесуального строку підлягає задоволенню.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 рокурішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року в оскаржуваній частині скасовано.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє також як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання недійсним правочину про визнання батьківства, виключення відомостей про батька з актових записів про народження, відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивачкою не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про невизнання ОСОБА_5 батьківства щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, та докази оспорення ним факту батьківства.
Також суд апеляційної інстанції відхилив наданий позивачкою висновок експерта № 2608/2609/21-27 за результатами проведення посмертної судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні, зазначивши, що указаний документ є недопустимим, недостовірним та недостатнім доказом.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13 червня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Дорошенко О. М. через систему "Електронний суд" звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року і залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Також касаційна скарга містить доводи щодо незаконності ухвали Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2022 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у справі. Зокрема, заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції вирішив питання про поновлення строку на оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року без достатніх правових підстав, вказавши лише про наявність підстав для поновлення такого строку, належним чином не мотивував ухвалу про поновлення пропущеного відповідачкою строку на оскарження судового рішення, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку не є належним мотивуванням для поновлення такого строку.
Крім цього, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження не звернув увагу на те, що представник відповідачки брав участь у розгляді справи та був присутнім у судовому засіданні під час проголошення рішення суду першої інстанції, а копію оскаржуваного рішення отримав 28 лютого 2022 року.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2023 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
08 серпня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі № 201/6713/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23).
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв`язку з реєстрацією шлюбу 30 липня 1994 року позивачка змінили прізвище з " ОСОБА_1" на " ОСОБА_1", який у подальшому було розірвано рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2014 року.
Після розірванні шлюбу прізвище позивачки не змінювалося.
Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. була заведена спадкова справа № 1/2021.
В матеріалах спадкової справи № 1/2021 наявна заява ОСОБА_1 від 11 січня 2021 року про прийняття спадщини після смерті батька.
Також до кола спадкоємців входять ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
12 січня 2021 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, звернулись до нотаріальних органів з заявами про прийнятті спадщини після смерті батька ОСОБА_5 .
ОСОБА_2 надала згоду своїм неповнолітнім дітям на подачу заяв на прийняття спадщини, ці заяви завірені нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ситницькою Т. О.
Від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у 2009 році до Бабушкінського ВРАЦС відділу ДМУЮ подано дві заяви про визнання батьківства щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та визнання батьківства щодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі вказаних заяв до актового запису про народження дітей включені дані ОСОБА_5, як батька дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також видані відповідні свідоцтва.
Позивачка стверджувала, що зазначені заяви про визнання батьківства не були підписані та не подавались ОСОБА_5 .
На підтвердження зазначеного до справи долучено копію висновку експерта судово - почеркознавчої експертизи від 25 червня 2021 року № 2608/2609/21-27, яка призначена в межах кримінального провадження № 12021041030000063, що розслідується Дніпровським районним управлінням поліції ГУНП в Дніпропетровській області, яким встановлено, що підписи на заявах про встановлення батьківства від імені ОСОБА_5 виконанні не ним, в тому числі самі заяви заповнювались не ним.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.