ДОДАТКОВА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/5740/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
представник ТОВ " ЛЕВРА " - Крилевець Є. С.,
представник Міністерства оборони України - Барда С. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВРА"
про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат
у справі № 910/5740/21
за позовом: 1) Міністерства оборони України,
2) Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"
до: 1) фізичної особи - підприємця Пустової Людмили Леонідівни,
2) фізичної особи - підприємця Туманік Ганни Георгіївни,
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВРА",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Кабінету Міністрів України,
про визнання права власності та витребування майна, -
ВСТАНОВИВ
01.08.2024 постановою Верховного Суду касаційні скарги Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 910/5740/21 залишено без змін.
До ухвалення постанови суду касаційної інстанції у відзивах на касаційні скарги Міністерства оборони України та ДП "Укрвійськбуд" Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕВРА" (далі - ТОВ "ЛЕВРА") було зазначено, що товариство очікує понести судові витрати у розмірі 300 грн - витрати на надсилання учасникам справи процесуальних документів, а також очікує понести судові витрати в сумі 65 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу, докази понесення яких буде надано в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
До відзиву ТОВ "ЛЕВРА" також було додано копію Договору про надання правової допомоги від 11.11.2020, Додатку № 1 від 27.12.2020 до Договору та Додаткової угоди № 1 від 31.01. 2023.
05.08.2024 до Верховного Суду від ТОВ "ЛЕВРА" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 910/5740/21, в якій заявник просить:
- здійснити розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕВРА" у зв`язку з переглядом справи № 910/5740/21 у суді касаційної інстанції;
- прийняти додаткову постанову у справі № 910/5740/21, якою сягнути з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВРА" 34 319,78 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу;
- прийняти додаткову постанову у справі № 910/5740/21, якою сягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВРА" 36 381,03 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши заяву, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, з огляду на наступне.
За змістом пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 126 ГПК України).
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (правова позиція наведена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Наведені вище висновки викладені також в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2023 у справі 914/2355/21.
20.08.2024 до Верховного Суду від Міністерства оборони України надійшли заперечення щодо задоволення заяви ТОВ "ЛЕВРА", в яких Міністерство оборони України просить відмовити у задоволенні вимог ТОВ "ЛЕВРА" щодо стягнення з Міністерства оборони України та ДП Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на користь Товариства 70 700,82 грн витрат на професійну правничу допомогу (зменшити до 0,00 грн розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами).
Позивач вказує, що адвокат Крилевець Є. С. був обізнаний з характером спірних відносин задовго до відкриття судом провадження у справі № 910/5740/21, у вказаного представника не було потреби вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги та інші обставини, а вимоги щодо стягнення з Міноборони та Державного підприємства на користь заявника витрат на правничу допомогу під час розгляду справи № 910/5740/21 в Касаційному господарському суді в розмірі 70 700, 82 грн є значно завищеними.
Послуги з підписання відзиву на касаційні скарги та направлення іншим учасникам та до суду, на переконання Позивача-1, у цілому не можуть вважатись такими, що надані в межах професійної правничої допомоги; підготовка та направлення до Верховного Суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, а також заяви про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції, очікування судових засідань, проїзд до суду також не можуть вважатись невідворотними або неминучими.