ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/2714/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Огороднік К.М.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
ОСОБА_1 : Камінська А.А.,
ОСОБА_3: особисто та представник ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 (колегія суддів у складі: головуючий - Гетьман Р.А., Россолов В.В., Склярук О.І.)
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.03.2024 (суддя Прохоров С.А.)
у справі № 922/2714/23
за заявою ОСОБА_1,
про неплатоспроможність,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст заяви та хід розгляду справи
1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 (далі - Боржник) про його неплатоспроможність, введено процедуру реструктуризації боргів Боржника.
2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.08.2023 визнано грошові вимоги Фізичної особи - підприємця Краснікова Павла Івановича до Боржника у загальному розмірі 36568600,00 грн основного боргу та 5368,00 грн судового збору.
3. 16.11.2023 ОСОБА_3 (далі - Заявник) звернувся до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до Боржника в розмірі 2776000,00 грн (далі - Заява-1).
4. Заяву-1 мотивовано посиланням на безпідставне збереження Боржником коштів, отриманих ним як орендодавцем за договором оренди земельної ділянки б/н від 01.02.2019 (далі - Договір оренди), оскільки земельну ділянку він не передав у оренду Заявнику.
5. 29.01.2024 Заявник подав заяву з додатковими грошовими вимогами до Боржника в розмірі 1492635,00 доларів США (далі - Заява-2).
6. Заяву-2 мотивовано тим, що під час будівництва житлового будинку на замовлення ОСОБА_4 Боржник отримував від замовника грошові кошти у загальній сумі 1492635,00 доларів США, що підтверджується розписками на рахунках. А на підставі договору уступки права вимоги від 15.01.2020 (далі - Договір відступлення) ОСОБА_4 передав Заявнику право вимоги повернення зазначених грошових коштів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Щодо Заяви-1
7. Договором оренди, укладеним між Заявником (орендар) і Боржником (орендодавець), передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку №47 площею 0,0641 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:90:998:0010, з цільовим призначенням - для ведення садівництва (далі - Земельна ділянка), та незавершений будівництвом будинок (два поверхи) орієнтовною площею 200 м2, що знаходиться на Земельній ділянці та передається в користування разом з нею.
8. Орендодавець зобов`язаний протягом двох календарних днів з моменту підписання Договору оренди з додатками передати за актом приймання-передачі об`єкт оренди (пункт 4.1.1 Договору оренди).
9. Орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди у термін, указаний у Договорі оренди, але не раніше дати підписання сторонами Договору оренди та акта приймання-передачі об`єкта оренди (пункт 2.3 Договору оренди).
10. Орендна плата становить 2776000,00 грн на рік, що еквівалентно 100000,00 доларів США, орендна плата сплачується без урахування індексації. Орендна плата сплачується орендарем шляхом передачі коштів орендодавцю в присутності свідків шляхом укладання розписки або на вказаний орендодавцем рахунок. Орендар сплачує оренду з моменту підписання договору, та сплачує оренду плату за весь термін оренди у вигляді попередньої оплати (авансу) (пункт 3.1, 3.2, 3.5 Договору оренди).
11. У разі, якщо орендар не може використовувати об`єкт оренди з незалежних від нього причин, строк оренди автоматично продовжується на час, протягом якого неможливо було його використання. Інформація щодо неможливості використання об`єкта оренди підтверджується відповідним актом, складеним сторонами (пункт 3.6 Договору оренди).
12. Повернення орендної плати передбачено пунктом 3.8 Договору оренди у випадку надмірної оплати і неможливості її зарахування у майбутні платежі.
13. Одностороння відмова від Договору оренди не допускається (пункт 9.3 Договору оренди).
14. При невиконанні або порушенні однією зі сторін умов Договору оренди та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, цей договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду (пункт 6.3 Договору оренди).
15. Згідно з розпискою від 01.02.2019 Боржник отримав від Заявника кошти в сумі 2760000,00 грн, що еквівалентно 100000,00 доларів США відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору оренди.
Щодо Заяви-2
16. Пунктами 1.1, 1.2 Договору відступлення, укладеного між ОСОБА_4 (первісний кредитор) і Заявником (новий кредитор), передбачено, що ОСОБА_4 передає належне йому право вимоги повернення грошових коштів, які Боржник отримав від кредитора для будівництва запроектованого будинку (Осокорки Резиденція), в розмірі 1492625,00 доларів США.
17. Заявник займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, зазначених у пункті 1 договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення Договору відступлення.
18. Положення Договору відступлення не містять будь-якого посилання на правовідносини за конкретним зобов`язанням між первісним кредитором та Боржником. Безпосередньо умови зобов`язань на момент укладання Договору відступлення права вимоги не зазначені.
19. На підтвердження грошових вимог до Боржника Заявник надав копії рахунків на оплату товарів від імені компаній - нерезидентів України: BUSINESS TRAIDING COMPANY S.R.O. (Чехія), BOHEMIA OUTSOURSING S.R.O. (Чехія), TEX TECH OU (Естонія).
20. Зазначені рахунки викладено іноземною мовою. А згідно з наданими Заявником перекладами зазначених документів вони є рахунками, які датовані 2018 роком, виписані іноземними компаніями Ферлегеру Сергію на оплату будівельних матеріалів і послуг. Водночас відсутні відомості про те, що зазначені рахунки виставлені за конкретно визначеним договором, зокрема, укладеним між ОСОБА_4 як первісним кредитором та Боржником. Докази юридичного зв`язку Боржника з іноземними компаніями, реквізити для оплати яких вказано у наданих документах, відсутні. Факт перерахування грошових коштів як зазначеним у рахунках отримувачам, так і Боржнику надані документи не підтверджують.
Стислий зміст ухвал судів першої та апеляційної інстанцій
21. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.03.2024, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, грошові вимоги ОСОБА_3 відхилено.
22. Судові рішення мотивовано тим, що надані Заявником докази не підтверджують наявність у Боржника перед Заявником зобов`язань, визначених у Заяві-1 і Заяві-2.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
23. Заявник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постанову господарських судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення Заяви-1 і Заяви-2, включення до реєстру вимог кредиторів вимог Заявника до Боржника в розмірі: 2776000,00 грн (що еквівалентно 100000 доларів США) основного боргу та 5368,00 грн судового збору; 56393392,20 грн (що еквівалентно 1492625,00 доларів США) основного боргу та 6056,00 грн судового збору.
24. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах:
- частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України у поєднанні з частиною 1 статті 610, частиною 1 статті 629, частиною 1 статті 765, пунктами 1, 3 частини 3 статті 1212 зазначеного Кодексу в сукупності зі статтями 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ);
- частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України у поєднанні з пунктами 1, 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, частинами 1, 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі", пунктом 1 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статтями 45-47 КУзПБ;
- статей 512-517 Цивільного кодексу України щодо зобов`язань, які виникли на підставі інвойсу, що містить рукописний текст та підпис боржника;
- частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України щодо виконання зобов`язань, які виникли на підставі інвойсів як первинних документів у сукупності зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України.
25. Зокрема, Заявник зазначає, що господарські суди неправильно застосували вказані норми Закону, оскільки за наявності об`єктивних перешкод для державної реєстрації права користування майном (накладення арешту на майно), неможливе виконання умов договору оренди, тому відсутні підстави для набуття та зберігання коштів за таким договором, а вони підлягають поверненню як безпідставно набуте майно, в тому числі у справах про банкрутство. За доводами Заявника, він фактично відмовився у подальшому від Договору оренди та скористався своїм правом на повернення авансу у рамках справи про неплатоспроможність, звернувшись із відповідною заявою з грошовими вимогами до Боржника.
26. Заявник стверджує, що надані ним документи підтверджують наявність зобов`язань Боржника на відповідну суму коштів, оскільки інвойси є первинними документами, які оплачені ОСОБА_4, а відповідну оплату та отримання коштів підтверджено особистим підписом особи, яка виставляла інвойси - Боржником.
27. Також Заявник вважає, що при розгляді справи господарські суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема, приписи статей 76-79, 269 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наданим Заявником доказам на підтвердження своїх вимог, не перевірили наявні ознаки недобросовісності Боржника (зокрема щодо відчуження частини майна боржника в процесі розгляду справи, неповноти інформації в деклараціях про майновий стан боржника), дійшли передчасного та помилкового висновку про відмову у визнанні кредиторських вимог.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
28. Красніков П.І. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити, залишивши без змін оскаржувані судові рішення.
29. Красніков П.І. вважає, що господарські суди вмотивовано та обґрунтовано відмовили у визнанні грошових вимог Заявника до Боржника, зважаючи на відсутність належних і допустимих доказів, які підтверджують такі вимоги.
30. На думку Краснікова П.І., викладені в касаційній скарзі пояснення та обґрунтування скаржника є такими, що не спростовують висновки господарських судів за відсутності неправильного застосування норм матеріального права та будь-яких порушень норм процесуального права, тому зводяться до фактичної незгоди з такими висновками судів без належних та допустимих доказів на підтвердження відповідної позиції.
Позиція Верховного Суду
31. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.
32. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до Боржника у справі про неплатоспроможність, які, за доводами Заявника, виникли у зв`язку з невиконанням Боржником як орендодавцем своїх зобов`язань за Договором оренди, а також внаслідок відступлення Заявнику вимог до Боржника третьою особою.
33. У силу частини 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
34. Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ.
35. За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
36. За змістом частини 1 статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи або фізичної особи - підприємця здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
37. Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина 1 статті 45 КУзПБ).
38. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.
39. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
40. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
41. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
42. У попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18).
43. При цьому для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
44. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
45. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
46. Розглядаючи кредиторські вимоги, суд у силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
47. Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
48. Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов`язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.
49. Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів та інших правочинів.