Постанова
Іменем України
21 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 752/13657/21
провадження № 61-4262в24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та поділ майна подружжя
за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 рокута додаткову постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Яворського М. А.,
Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив розірвати договір про поділ майна подружжя, укладений 14 вересня 2018 року між ним і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заблоцькою Л. Б., зареєстрований за № 1493; поділити майно подружжя шляхом визнання за ним права власності на таке майно: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 58,2 кв. м, житловою площею 25,3 кв. м, та 1/2 частини автомобіля марки "HYUNDAI" модель "TUCSON", 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частину спірного автомобіля.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 01 листопада 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 23 листопада 2018 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва. У шлюбі у них народилося двоє дітей : ОСОБА_3, 2011 року народження, та ОСОБА_4, 2014 року народження.
Під час спільного проживання за місцем роботи позивач отримав ордер на право проживання у квартирі АДРЕСА_2, яка була приватизована ОСОБА_2 і Шамрай Поліною, і свою частку в якій відповідач подарувала сину ОСОБА_5 .
Крім того, під час шлюбу сторони набули у власність: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 ; автомобіль марки "HYUNDAI" модель ТUCSON, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; меблі: кухня "КОLSS" (із сучасною гарнітурою "BLUM"), дитяче двоповерхове ліжко, два розкладні дивани з екошкіри та один розкладний диван "BLEST", ліжко спальне "ВЕКО", стіл розкладний "Гірне 04" (Тіволі), 4 стільці "Алла" (Тіволі) (приблизною вартістю 9 200 доларів США); побутову техніку: телевізори "SUMSUNG" 50" та 43", холодильник багатодверний "SНАRP", пральна машина "ВОSCH", кондиціонер "ТОSHIBA", пилосос "PHILIPS", зволожувач "VENTA", прасувальна дошка "LIEFHEIT", праска "GORENJE", туристична праска "SCARLETT", фотоапарат "SONY", відеокамера "SONY", вбудована посудомийна машина "ВОSCH", духова шафа "ВОSCH", варочна панель "ВОSH", витяжка "ВОSCN" (60см), мікрохвильова піч "SAMSUNG", дві мультиварки "PANASONIC" (приблизною вартістю 8 155,00 дол. США).
Також сторони зробили ремонт у квартирі АДРЕСА_2, придбали натяжні стелі, натяжний паркет та необхідні речі (приблизною вартістю 32 170,00 дол. США).
14 вересня 2018 року між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір про поділ майна подружжя, за умовами якого вони дійшли згоди добровільно розділити майно, придбане у шлюбі, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки "HYUNDAI" передати в особисту приватну власність відповідача, а в особисту приватну власність позивача переходять предмети домашнього вжитку, не визначені окремо у договорі.
Умови цього договору позивач виконав, однак відповідач своїх зобов`язань не виконує, не йде на зустріч не тільки щодо передання такого майна (предметів), а й щодо визначення його предметного та кількісного складу, в результаті чого він взагалі нічого не отримав.
Вказував, що після укладення договору та розірвання шлюбу з відповідачкою він уклав інший шлюб і розраховував на отримання деякого майна для налагодження та побудови нового сімейного життя, проте не отримав очікуваного.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Голосіївський районний суд м. Києва рішенням від 24 травня 2023 року позов задовольнив. Розірвав договір про поділ майна подружжя, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 14 вересня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Заблоцькою Л. Б., зареєстрований за № 1493. В порядку поділу майна подружжя визнав за ОСОБА_1 право власності на таке майно: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 58,2 кв. м, житловою площею 25,3 кв. м, та 1/2 частини автомобіля марки "HYUNDAI", модель "TUCSON", 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 . В порядку поділу спільного майна подружжя визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частини автомобіля марки "HYUNDAI". Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач отримала у власність передане їй за договором про поділ майна подружжя майно, водночас позивачу не перейшли предмети домашнього вжитку, які хоча і не визначені в договорі, однак які були придбані сторонами під час перебування у шлюбі, що є істотним порушенням відповідачем умов договору та підставою для його розірвання і поділу майна між сторонами.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану ОСОБА_6, задовольнив. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивовананедоведеністю заявлених вимог. Вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору є безпідставними і такими, що не направлені на виконання умов укладеного сторонами договору, адже позивач не вимагає передання у його власність майна, на яке він претендував та яке він бажав отримати за результати спільної згоди щодо поділу майна, а фактично ставить питання про новий поділ квартири та автомобіля, яка за згодою сторін перейшла у власність відповідача. Позивач не звертався до відповідача із пропозиціями про внесення змін до договору щодо визначення конкретного переліку майна, який визначений у договорі як речі домашнього вжитку, не направляв їй претензій щодо передання конкретних речей домашнього вжитку, які погоджені сторонами договору і відповідачка відмови з приводу цього не висловлювала.
Київський апеляційний суд додатковою постановою від 08 квітня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2, поданої ОСОБА_6, про повернення суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року відмовив. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 129,00 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 на виконання ухвали суду доплатила судовий збір у розмірі 6 129,00 грн, що не було враховано при вирішенні питання відшкодування судових витрат у справі, тому є підстави для прийняття додаткової постанови про стягнення з позивача на користь відповідача цієї суми.
Короткий зміст вимог касаційних скарг, відзиву, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 914/2649/17, від 02 листопада 2022 року у справі № 922/3166/20, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 та постанові Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 369/9613/16-ц.
На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Незазначення конкретно визначеного переліку майна в договорі насамперед пояснюється розумінням колишнім подружжям конкретного обсягу спільно набутих побутових речей та відсутністю на час укладення договору суперечок щодо цього питання. Під час розроблення проекту договору та його погодження сторони деталей визначення переліку такого майна та процедури його передання не передбачили. Разом з тим відсутність конкретики в договорі щодо визначення сукупності належного позивачу майна, строків і порядку його передання не може ставити під сумнів сам факт наявності такого майна, а також права позивача як власника на можливість вільно володіти, користуватись та розпоряджатись ним.
Зазначені в позові речі фактично є майном, яке позивач очікував отримати в результаті виконання договору про поділ майна подружжя, однак в дійсності у повному обсязі або бодай їх частину отримати внаслідок діянь відповідача не зміг. Неотримання таких речей, незважаючи на їх ціну та обсяг відносно всього розподіленого спільного майна, свідчить про позбавлення позивача значною мірою того, що він мав отримати за договором про поділ майна подружжя, що, безумовно, становить істотність порушення договору.Позивач самостійно не міг релізувати своє право на володіння та користування майном, а відповідач не вчинила жодних дій на виконання пункту 3.8 договору в частині забезпечення реальної можливості позивачу отримати своє майно.
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення про повернення ОСОБА_2 надміру сплаченого судового збору в розмірі 6 129,00 грн.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц та постанові Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 519/25037/11.
До Верховного Суду надійшов відзив адвоката Кухаренко О. В. як представника ОСОБА_7 на касаційну скаргу, мотивований тим, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до норм чинного законодавства України. Суд апеляційної інстанції виправив процесуальні порушення, які були допущені судом першої інстанції. Вимоги позивача ґрунтуються суто на припущеннях та є передчасними, адже позивач не надав жодного доказу, який підтверджує наявність порушених прав і законних інтересів особи, яка оспорює відповідний правочин.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року.
17 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 листопада 2008 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_8 укладено шлюб, який розірвано 23 листопада 2018 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва. У шлюбі у сторін народилося двоє дітей : ОСОБА_3, 2011 року народження, та ОСОБА_4, 2014 року народження.
Під час шлюбу сторони придбали:
17 червня 2014 року однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 58,2 кв. м, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 ;
10 серпня 2017 року автомобіль марки "HYUNDAI" модель "ТUCSON", 2017 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_2