Постанова
Іменем України
21 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 337/5378/19
провадження № 61-7654св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють від свого імені та від імені неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, які діють від свого імені та від імені неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення, визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення, відшкодування моральної шкоди
за касаційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2021 року у складі судді Котляр А. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Онищенка Е. А., Крилової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом уточнивши вимоги якого просив вселити його до квартири АДРЕСА_1 ; зобов`язати Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради зареєструвати його у цій квартирі; визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 та виселити їх зі спірної квартири та зняти з реєстрації; стягнути з відповідачів солідарно на його користь моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн.
Як на обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він з 1996 року до листопада 2011 року був зареєстрований у спірній квартирі. Вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2007 року його засуджено до 10 років позбавлення волі. З 2005 року до 2015 року він перебував у місцях позбавлення волі.
Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2011 року його визнано таким, що втратив право користування спірною квартирою.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2012 року за ОСОБА_7 визнано право користування спірною квартирою.
02 липня 2012 року ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право власності на спірну квартиру, а 17 вересня 2012 року відчужив її ОСОБА_2 .
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2013 року заочне рішення від 28 жовтня 2011 року скасовано.
У подальшому рішенням суду скасовано розпорядження про приватизацію ОСОБА_7 спірної квартири та визнано недійсним свідоцтво про право власності на цю квартиру, а також визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири. Незважаючи на це відповідачі не допускають його до житла, відмовляються надати ключі від квартири, чим створюють перешкоди в користуванні спірним майном, що завдає йому глибоких моральних страждань.
У зв`язку з визнанням договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним, вони
втратили право користування зазначеним житловим приміщенням, а тому підлягають виселенню.
Справу суди розглядали неодноразово
Хортицький районний суд м. Запоріжжя рішенням від 26 липня 2021 рокупозов ОСОБА_8 задовольнив частково. Вселив ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 . Виселив ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право ОСОБА_1 на користування спірною квартирою поновлено, адже рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2011 року про визнання позивача таким, що втратив право користування квартирою, скасовано, квартиру повернено у власність територіальної громади, проте відповідачі не визнають його право на користування спірною квартирою, що порушує право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом вселення його до цієї квартири.
Зважаючи на те, що договір купівлі-продажу спірної квартири від 17 вересня 2012 року, на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності на житло, визнаний недійсним, немає правових підстав для збереження за відповідачами права користування цією квартирою. Посилання відповідачів на відсутність у них іншого житла на увагу не заслуговують, оскільки згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 був позбавлений права користування квартирою внаслідок дій ОСОБА_9 та ОСОБА_7, проте до них позовних вимог про стягнення моральної шкоди він не заявляв, водночас як ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 не є належними відповідачами за вимогами про стягнення моральної шкоди.
Запорізький апеляційний суд постановою від 09 лютого 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_10 та ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2021 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд постановою від 23 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 09 лютого 2022 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив надані заявником докази на підтвердження відсутності у відповідачів іншого житла, не навів в оскаржуваному судовому рішенні належного обґрунтування мотивів відхилення аргументів заявника щодо неправильного встановлення судом обставин у справі та неврахування критерію пропорційності втручання у право на житло, не врахував висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, а також практики ЄСПЛ щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Запорізький апеляційний суд постановою від 25 квітня 2023 рокуапеляційні скарги ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_10 та ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки між сторонами у цій справі виник спір щодо права користування квартирою, яка вибула із власності ОСОБА_2 внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд першої інстанції правильно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 644/7422/16-ц та постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 333/1988/16-ц з аналогічних справ. Право ОСОБА_1 на користування спірною квартирою поновлене шляхом скасування рішення суду від 28 жовтня 2011 року про визнання його таким, що втратив право користування цією квартирою. Договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_2 та члени її сім`ї набули право власності на житло, визнаний недійсним, тому їх виселення з цього житла переслідує легітимну мету в розумінні статті 8 Конвенції.
ОСОБА_2 придбала за відплатним договором квартиру в ОСОБА_7, який не мав права її відчужувати, тому вона не позбавлена права звернутись до суду за захистом свого порушеного права саме до тієї особи, дії якої його порушили, а отже наявне розумне співвідношення (обґрунтована пропорційність) між легітимною метою у цій справі та виселенням відповідачів зі спірної квартири.
Помилкове посилання суду першої інстанції на наявність у відповідача іншого жилого приміщення саме по собі не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційних скарг, відзивів та їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15 та постановах Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 329/398/18, від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18, від 19 березня 2020 року у справі № 2-5858/11, 26 січня 2022 року у справі № 725/356/21, від 21 лютого 2018 року у справі № 717/1111/16, від 15 серпня 2018 року у справі № 381/423/16; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та порушенням норм процесуального права.
Сім`я Морозових не має іншого житла, окрім спірної квартири, тому не може бути виселена з квартири та знята з реєстраційного обліку. Навіть за умови припинення законного права на зайняття житлового приміщення вони вправі сподіватися, що їх виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.Суди не врахували, що втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло, правомірність застосування якого в оскаржуваних рішеннях не обґрунтована.
Суди дійшли висновку, що договір купівлі-продажу спірної квартири був визнаний недійсним, тому підстав для збереження за відповідачами права користування квартирою немає і вони підлягають виселенню з цього житла, чим порушили статтю 330 ЦК України, якою передбачено, що добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього. Заявник не могла і не повинна була передбачати наявність ризику припинення права власності в майбутньому через визнання відплатного договору недійсним.
Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно й сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача.
Право користування позивача спірною квартирою, яке існувало у нього до 2011 року, відновлено не було : квартира не була повернена у власність територіальної громади, оскільки рішеннями судів у задоволенні цих вимог було відмовлено.
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить змінити рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 480 000,00 грн та в цій частині позов задовольнити. Касаційну скаргу відповідачів відхилити. Винести окрему ухвалу про виявлене кримінальне правопорушення при розгляді цієї справи для законного внесення відомостей до ЄРДР за частиною другою статті 384 КК України щодо осіб, які вчинили обман касаційного суду шляхом подання касаційної скарги від 06 червня 2023 року, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 .
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник зазначав про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах.
На обґрунтування вимог касаційної скарги посилався на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції помилково встановив осіб, які нібито завдали йому суттєвої моральної шкоди, які не є стороною у справі - ОСОБА_11 та ОСОБА_7 - і з якими він не спілкувався щодо користування спірною квартирою, які не перешкоджали йому в користуванні квартирою, тому не завдавали моральної шкоди. Встановивши факт незаконності дій відповідачів, суд першої інстанції проігнорував письмові докази та всі матеріали, що були надані на підтвердження завдання йому моральної шкоди саме відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_12, які не допускають його до спірної квартири, порушуючи законне право на користування своїм житлом.
Суд апеляційної інстанції несправедливо і незаконно не змінив рішення суду першої інстанції щодо відшкодування відповідачами завданої моральної шкоди. Тому в касаційній інстанції він підтримує мотивовану, справедливу та законну компенсацію моральної шкоди відповідачами в сумі 480 000,00 грн солідарно.
Оскільки судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради зареєструвати позивача у спірній квартирі; визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 та зняття їх з реєстрації в касаційному порядку не оскаржуються, тому вони не є предметом касаційного перегляду.
31 жовтня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, який мотивований тим, що позивач не є власником спірної квартири та її користувачем, тому він не довів обставин, які свідчили би про протиправну поведінку відповідачів у справі, якою завдано йому моральної шкоди. Судові рішення в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 є законними й обґрунтованими, доводи касаційної скарги не є підставою для їх скасування.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2023 року відкрито касаційне провадженняза касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано справу із суду першої інстанції.
03 липня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 15 грудня 1996 року до 17 листопада 2011 року був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 . Разом з ним з 30 жовтня 1993 року до 03 квітня 2012 року у цій квартирі проживала та була зареєстрована його дружина ОСОБА_11 .
Вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2007 року ОСОБА_1 засуджено за частиною першою статті 321, частиною другою статті 311, частинами третіми статей 307, 304, частиною другою статті 122, частиною другою статті 121 КК України до 10 років позбавлення волі.
Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2011 року, ухваленим у справі № 2-2176/2011, позов ОСОБА_11, яка діяла у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_13, задоволено, визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірною квартирою.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2012 року, ухваленим у справі № 0825/485/2012, позов ОСОБА_7 до ОСОБА_11 про визнання права користування житловим приміщенням задоволено. Визнано ОСОБА_7 членом сім`ї ОСОБА_11 та визнано за ним право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Розпорядженням заступника голови районної адміністрації від 02 липня 2012 року № 486р на підставі заяви ОСОБА_7, передано йому у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 .
02 липня 2012 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на житло № НОМЕР_1 на спірну квартиру.
17 вересня 2012 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_2 укладений договір купівлі продажу цієї квартири.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2013 року скасовано заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2011 року про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_11 до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 07 серпня 2014 року рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2012 року, яким визнано право користування спірною квартирою скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.
Згідно з відомостями Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_4 .
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2016 року у справі № 337/3659/15-ц позов ОСОБА_1 про визнання приватизації недійсною, визнання недійсним та скасування розпорядження про приватизацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності, визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зобов`язання зняти їх з реєстраційного обліку, виселення, зобов`язання повернути квартиру, поновлення та визнання права користування квартирою, вселення та реєстрацію в квартирі задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано розпорядження органу приватизації районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району від 07 липня 2012 року № 486р про приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 17 вересня 2012 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право користування спірною квартирою. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.