ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 461/2575/22
провадження № 51-767км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілої (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
захисника(у режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_8,
засудженої ОСОБА_9 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_11, та захисника ОСОБА_8, який діє в інтересах засудженої ОСОБА_9, на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 травня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141110000057 від 25 січня 2022року, за обвинуваченням
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Первомайський, Харківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК України);
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Борислава Львівської області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 травня 2023 року ОСОБА_11 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання за п. 6, ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна;за ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання ОСОБА_12 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією майна.
Цим же вироком ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення у провадженні.
Відповідно до встановлених судом фактичних обставин 23 січня 2022 року приблизно о 15:45, ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_11, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, прийшли до будинку ОСОБА_13, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, де ОСОБА_11 під приводом продажу бджолиного меду, зайшов у приміщення вищевказаного будинку.
В цей час ОСОБА_9, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_13, скориставшись тим, що ОСОБА_11 почав розмову з потерпілою, тим самим відволікаючи її, за попередньою домовленістю з ним зайшла у будинок та почала шукати грошові кошти і майнові цінності.
Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, ОСОБА_11, для залякування та подолання опору потерпілої, вчинив напад на ОСОБА_13, висловив їй погрози застосування насильства небезпечного для життя і здоров`я останньої, заподіяв руками декілька ударів по обличчю та зв`язавши обидві руки за допомогою паска з тканини знерухомив потерпілу, а ОСОБА_9 у цей час, отримала можливість вільно пересуватись по кімнатах житлового будинку і шукати грошові кошти та майнові цінності потерпілої.
Внаслідок вказаних дій потерпілій ОСОБА_13 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.
Після того, як ОСОБА_11, шляхом зв`язування та заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, подолав опір останньої, ОСОБА_9, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на незаконне збагачення, обстежила приміщення будинку і заволоділа грошовими коштами в сумі 780 грн та із викраденим майном покинула будинок потерпілої.
В подальшому ОСОБА_11, з метою убезпечити себе і ОСОБА_9 від викриття, усунути перешкоди для подальшого пошуку матеріальних цінностей та запобігти можливості потерпілої кликати на допомогу, вчинив дії, які не охоплювались єдиним умислом із ОСОБА_9, а саме взяв у руки рушник, який засунув у ротову порожнину ОСОБА_13 та зав`язав вузол, після чого обмотав довкола шиї останньої светр жовтого кольору, зв`язавши його, чим перекрив потерпілій доступ повітря до дихальних шляхів.
Після вказаних дій, ОСОБА_11 заволодів наступним майном ОСОБА_13 : грошовими коштами в сумі 4000 грн; золотими сережками вартістю 3600 грн; золотим ланцюжком вартістю 9000 грн; золотим медальйоном 3600 грн; золотим перстнем вартістю 3600 грн; золотими сережками вартістю 7200 грн; приймачем цифрового телебачення (тюнер) вартістю 182 грн; мобільним телефоном вартістю 195 грн, покинув місце вчинення злочину та використав спільно із ОСОБА_9 викрадені кошти на власні потреби.
Загальна сума завданих збитків внаслідок викрадення особистих речей та грошових коштів ОСОБА_13 склала 24057 грн.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 08 листопада 2023 року апеляційні скарги захисників ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_14, а також обвинуваченої ОСОБА_9, залишив без задоволення, а вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 травня 2023 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
· місцевий суд допустив зайву кваліфікацію дій ОСОБА_11 за ч. 4 ст. 187 КК України, водночас невірно кваліфікував його дії за ст. 115 КК України, оскільки в останнього не було умислу на вбивство потерпілої;
· суд першої інстанції не дотримався практики Суду та в порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визнав ОСОБА_11 винним, а не винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень;
· суди не врахували наявність щирого каяття збоку засудженого та його активне сприяння розкриттю злочину, що призвело до призначення останньому занадто суворого покарання;
· у матеріалах справи відсутні журнали судових засідань від 07 листопада 2022 року, 04 вересня та 08 листопада 2023 року. Стверджує, що при розгляді цього кримінального провадження були порушені правила підсудності;
· рішення місцевого суду не відповідає приписам ст. 94 КПК України.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженої, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду змінити і перекваліфікувати дії ОСОБА_9 на ч. 3 ст. 185 КК України.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
· у вироку місцевого суду відсутнє формулювання обвинувачення, яке б відповідало кваліфікації діянь ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 187 КК України;
· стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про умисел ОСОБА_9 на вчинення саме розбійного напададу. Стверджує, що між засудженимине було попередньої змови на вчинення цього злочину, умисел ОСОБА_9 був направлений лише на таємне викрадення майна, а в діях ОСОБА_11 наявний ексцес виконавця;
· апеляційний суд відмовив у задоволенні низки клопотань та порушив право засудженої на безпосередню участь у судовому засіданні;
· ухвала суду апеляційної інстанції є необґрунтованою та не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
На адресу Верховного Суду від представника потерпілої ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_6 надійшли заперечення на касаційну скаргу захисника ОСОБА_10, у яких останній просить залишити скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 підтримав доводи касаційних скарг у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Захисник ОСОБА_8 свою касаційну скаргу підтримав повністю, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 - частково.
Засуджена ОСОБА_9 касаційні скарги просила задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 та представник потерпілої ОСОБА_6 заперечували проти задоволення касаційних скарг та просили судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
За висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 761/33482/16-к у випадку смерті засудженого відкрите за його скаргою касаційне провадження підлягає закриттю, крім випадків, якщо воно з урахуванням меж перегляду судом касаційної інстанції, визначених ст. 433 КПК України, є необхідним для реабілітації померлого або з метою захисту прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Так, у ході касаційного розгляду Судом було долучено до матеріалів справи копію актового запису про смерть № 11227 від 10 липня 2024 року, надану Державною установою "Київський слідчий ізолятор", відповідно до якої засуджений ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Матеріалами кримінального провадження підтверджується, що після смерті ОСОБА_11 ні близькі родичі, ні члени його сім`ї не зверталися із заявами про розгляд кримінального провадження стосовно нього у зв`язку з необхідністю його реабілітації.
Втім, як уже зазначалося вище, вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції оскаржено в касаційному порядку як захисником ОСОБА_11 - адвокатом ОСОБА_10, так і захисником ОСОБА_9 - адвокатом ОСОБА_8 . Водночас, на думку Суду, касаційна скарга захисника ОСОБА_10, подана в інтересах ОСОБА_11, стосується також інтересів засудженої ОСОБА_9, тож колегія суддів не вбачає підстав для закриття касаційного провадження та продовжує здійснювати подальший касаційний розгляд.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.