ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 541/1816/23
провадження № 61-4540 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Великосорочинська сільська рада Миргородського району Полтавської області,
третя особа - Миргородська районна військова адміністрація Полтавської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 серпня 2023 року у складі судді Городівського О. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (далі - Великосорочинська СР), третя особа - Миргородська районна військова адміністрація Полтавської області (далі - Миргородська РВА), про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості).
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер
її чоловік - ОСОБА_2, після смерті якого відкрилася спадщина, зокрема право
на земельну частку (пай), площею 4,69 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Великосорочинської СР, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) від 04 грудня 1996 року серії ПЛ
№ 0074048.
Вказаний сертифікат на право на земельну частку (пай) видано ОСОБА_2 як члену колективного сільськогосподарського підприємства "Зоря" (далі - КСП "Зоря")
на підставі рішення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області від 25 жовтня 1996 року № 342.
Після смерті чоловіка вона прийняла спадщину, так як звернулася до нотаріуса
із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину в установленому законом порядку.
17 травня 2018 року вона отримала відповідний витяг із Спадкового реєстру
та свідоцтво про право на спадщину за законом № 1043 (спадкова справа
№ 21/2018). Відповідно до зазначеного свідоцтва вона успадкувала право
на зазначену земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності колишнього КСП "Зоря", площею 4,69 в умовних кадастрових гектарах, розташованої на території Солонцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, правонаступником якої є Великосорочинська СР, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) від 04 грудня 1996 року серії ПЛ
№ 0074048.
Після цього вона подала заяву до Великосорочинської СР щодо надання їй дозволу на розробку документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Виконавчим комітетом сільської ради їй було відмовлено у надані такого дозволу з тих підстав, що на період воєнного стану встановлено заборону на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації
із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації. Крім того, було зазначено про відсутність відомостей щодо видачі
її чоловіку, безпосередньо за життя, сертифікату на земельну частку (пай).
Вважала, що заборона на передачу земельних ділянок у приватну власність, встановлена підпунктом 5 пункту 27 розділу 10 "Перехідні положення" ЗК України, стосується лише безоплатної передачі земельних ділянок державної
та комунальної власності та не поширюється на виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) із земель колективної власності. Законодавчі підстави для відмови у наданні їй відповідного дозволу
на розробку документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відсутні.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд: зобов`язати Великосорочинську СР надати їй дозвіл на розробку технічної документації
із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та виділити
в натурі вищевказану земельну частку (пай).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано Великосорочинську СР надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Зобов`язано Великосорочинську СР виділити ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) земельну частку (пай), площею 4,69 в умовних кадастрових гектарах, із земель,
які перебували у колективній власності КСП "Зоря" відповідно до сертифікату
на право на земельну частку (пай) від 04 грудня 1996 року серії ПЛ № 00074048
та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17 травня 2018 року приватним нотаріусом Ожеледюк П. М.
Здійснено розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сільська рада порушила права позивачки на виділення (передачу) їй земельної ділянки в натурі (на місцевості). ОСОБА_1 обрала належний спосіб судового захисту свого порушеного права.
Суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на підпункт 5 пункту 27 Перехідних положень ЗК України, яким заборонено безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів
на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
У листопаді 2022 року вказану норму права було доповнено таким реченням: "Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом". Пряма заборона у підпункті 5 пункту 27 Перехідних положень ЗК України стосується виключно безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт "б" частини першої
статті 81 ЗК України), реалізація якої повинна відбуватися в порядку частини шостої статті 118 ЗК України. Така заборона не розповсюджується
на приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані громадянам
у користування (пункт "в" частини першої статті 81 ЗК України) та на виділення
в натурі (на місцевості) належної громадянину земельної частки (паю) (пункт "ґ" частини першої статті 81 ЗК України), право на яку вже має громадянин на підставі сертифіката.
Районний суд застосував норми ЗК України, Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", урахував відповідну судову практику Верховного Суду.
Розподіл судових витрат у частині судового збору здійснено з урахуванням
задоволення позову, статей 133, 141 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу Великосорочинської СР залишено без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 серпня 2023 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду по суті спору,
так як особи, яким належить право на земельну частку (пай), та їх спадкоємці мають право отримати відповідні земельні ділянки в натурі до 01 січня 2025 року. Виділення таких земельних ділянок здійснюється органами місцевого самоврядування, тому саме сільська рада повинна здійснити заходи щодо відновлення права позивачки.
Відмова сільської ради у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не відповідає вимогам закону, оскільки пряма заборона на передачу земель у приватну власність, надання дозволів на розроблення технічної документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, визначена у підпункті 5 пункту 27 Перехідних положень ЗК України, стосується виключно безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт "б" частини першої статті 81 ЗК України), реалізація якої повинна відбуватися в порядку частини шостої статті 118
ЗК України. Така заборона не розповсюджується на приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані громадянам у користування (пункт "в"
частини першої статті 81 ЗК України) та на виділення в натурі (на місцевості) належної громадянину земельної частки (паю) (пункт "ґ" частини першої статті 81 ЗК України), право на яку вже має громадянин на підставі сертифіката.
Доводи відповідача про те, що матеріалами справи не підтверджено факт видачі
та реєстрації сертифіката на право ОСОБА_2 на земельну частку (пай) спростовуються наданою позивачкою копією відповідно сертифіката, в якому зазначено, що він зареєстрований 08 січня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за номером 423.
Апеляційний суд застосував ті самі норми матеріального права, що й суд першої інстанції, врахував відповідну судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У березні 2024 року Великосорочинська СР звернулося до Верховного Суду
із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; судами належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2024 року клопотання сільської ради
про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено, поновлено заявнику строк на касаційне оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій. Відкрито касаційне провадження у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 05 квітня
2024 року, витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу.
Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк
для його подання.
У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Великосорочинської СР мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з`ясували всі фактичні обставини справи, не надали оцінку поданим сторонами доказам і, як наслідок, невірно вирішили спір.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) підлягають реєстрації в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), де відсутні відомості про реєстрацію відповідного сертифікату, виданого на ім`я ОСОБА_4 . Із наявних
у справі доказів неможливо встановити, чи мав ОСОБА_4 прово на земельну частку (пай).
Із цих підстав, позивачка, як спадкоємець померлого ОСОБА_4, не довела своє право на земельну частку (пай). При цьому до відповідного сертифіката не внесено зміни у зв`язку з переходом права власності на земельну частку (пай)
від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 .
Ухвалення рішення про задоволення позову призводить до порушення прав
та інтересів територіальної громади.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення Миргородської районної державної адміністрації від 25 жовтня 1996 року № 342 ОСОБА_4 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) від 24 грудня 1996 року серії ПЛ № 0074048, відповідно до якого ОСОБА_4 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП "Зоря", розміром 4,69 в умовних кадастрових гектарах (а. с. 11).
Сертифікат зареєстрований 08 січня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів
на право на земельну частку (пай) за номером 423 (а. с. 11, зворот).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва
про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 10).
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем ОСОБА_4 на земельну частку (пай) є його дружина - ОСОБА_1 (а. с. 12).
ОСОБА_1 звернулася до Великосорочинської СР із заявою щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розміром 4,69 в умовних кадастрових гектарах,
що посвідчується вказаним сертифікатом на земельну частку (пай).
Виконавчим комітетом Великосорочинської СР відмовлено у надані відповідного дозволу з посиланням на положення Закону України від 24 березня 2022 року
№ 2145-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", яким встановлено заборону під час дії воєнного стану на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації. Крім того, містяться посилання на підпункт 5 пункту 27 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України, й зазначено про відсутність відомостей щодо видачі/отримання ОСОБА_4, безпосередньо за життя, зазначеного сертифікату на земельну частку (пай), розміром 4,69 в умовних кадастрових гектарах (а. с. 14).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга Великосорочинської СР задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.