ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 359/1568/22-ц
провадження № 61-8533св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: генеральний директор Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" Дубревський Олексій Юрійович, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до генерального директора Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль") Дубревського О. Ю., ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що він працює на посаді начальника групи експлуатації засобів командно-диспетчерського пункту аеропорту відділу радіонавігації та радіолокації служби радіосвітлотехнічного забезпечення польотів в ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".
08 грудня 2021 року наказом № 11-07/1-1542/w, що виданий генеральним директором ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" Дубревським О.Ю., його було відсторонено від роботи з підстав ненадання підтвердженого документа щодо здійснення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Цей наказ є протиправним, оскільки у ньому не зазначено належні правові підстави і він прийнятий за відсутності визначеного законом порядку відсторонення, передбаченого статтею 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та статтею12 Закону України від 06 квітня 2006 року № 1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ).
Позивач зазнав незаконного втручання в його право на працю через примушення до щеплення, яке проводиться з порушенням закону, через що був позбавлений можливості заробляти собі на життя власною працею, а також був підданий дискримінації за ознакою здоров`я.
Просив визнати протиправним і скасувати наказ генерального директора ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" Дубревського О.Ю. від 08 грудня 2021 року № 11-07/1-1542/w про відсторонення його від роботи, зобов`язати ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" поновити його на роботі шляхом допуску останнього до роботи на посаді начальника групи експлуатації засобів команднодиспетчерського пункту аеропорту відділу радіонавігації та радіолокації служби радіосвітлотехнічного забезпечення польотів в ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та стягнути з ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2022 року в позові відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 (далі - Перелік № 83), ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" віднесено до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а тому всі працівники, які працюють в ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", зокрема позивач, є такими, що підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) від 04 жовтня 2021 року № 2153. Позивач не надав доказів на підтвердження того, що станом на момент прийняття оскаржуваного наказу і на день відсторонення він мав протипоказання до вакцинації проти COVID-19, або мав інший документ, що підтверджує факт проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, або документ про одужання особи від COVID-19 із підтвердженням можливості відтермінування профілактичних щеплень проти COVID19.
Також суд першої інстанції зазначив, що відсторонення ОСОБА_1 від роботи відповідає частині першій статті 46 КЗпП України та частині другій статті 12 Закону № 1645-ІІІ.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2022 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 до генерального директора ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" Дубревського О. Ю. скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2022 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 до ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, позов у частині визнання протиправним та скасування наказу, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ генерального директора ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 08 грудня 2021 року № 11-07/1-1542/w про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
Стягнено з ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 66 287,00 грн, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.
В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" перед виданням оскаржуваного наказу документально не зафіксувало факту проведення медичного огляду позивача перед щепленням та (або) відмови чи ухилення від його проходження і щеплення, і оскаржуваний наказ не містить вказівки на конкретну підставу відсторонення від роботи: відмова чи ухилення від проведення щеплення, тобто не було дотримано порядку відсторонення від роботи згідно з наведеними вище законодавчими актами.
Застосування до позивача такого заходу, як відсторонення від роботи відбулося без жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків. Відповідач в оспорюваному наказі не навів фактів, які підтверджували б нагальність потреби у відстороненні від роботи саме позивача.
Отже, роботодавець не дотримався норм законодавства, а наказ роботодавця, наслідком якого було відсторонення позивача від роботи, не відповідав критеріям сумісності заходу втручання у право на повагу до приватного життя з гарантіями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На сьогодні ОСОБА_1 проходить військову службу, тому за позивачем у зв`язку з призовом на військову службу зберігається місце роботи та посада, отже, вимоги про зобов`язання ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" поновити позивача на роботі шляхом допуску до роботи на посаді начальника групи експлуатації засобів командно-диспетчерського пункту аеропорту відділу радіонавігації та радіолокації служби радіосвітлотехнічного забезпечення польотів в ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задоволенню не підлягають.
Закриваючи провадження у справі в частині вирішення вимог до генерального директора ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" Дубревського О. Ю., суд апеляційної інстанції керувався тим, що вимоги позивача спрямовані до генерального директора ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" як до посадової особи ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та стосуються його професійної діяльності. Вимог до генерального директора ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" як фізичної особи позовна заява ОСОБА_1 немає. Таким чином, генеральний директор ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" Дубревський О. Ю. не може бути відповідачем у цій справі, оскільки у відносинах з позивачем діяв як посадова особа юридичної особи та від її імені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, просить її скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідач діяв згідно із законодавством, на момент прийняття оскарженого наказу існували обставини, описані у поданих відповідачем поясненнях.
Суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив усіх обставин справи, що стали підставою для оскарження рішення про відсторонення від роботи, формально зазначив у своїй постанові, що суд відхиляє вказані посилання, оскільки в суді першої інстанції відповідач не надав доказів на їх підтвердження.
Отже, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому є підстави для задоволення скарги про скасування рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У задоволенні клопотання ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року відмовлено.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 16 березня 2000 року ОСОБА_1 працює на посаді начальника групи експлуатації засобів командно-диспетчерського пункту аеропорту відділу радіонавігації та радіолокації служби радіосвітлотехнічного забезпечення польотів в ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".
Згідно з наказом генерального директора ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 16 листопада 2021 року № 01-07-59 "Про необхідність виконання вимог про обов`язкове щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом "SARS-Cov-2" керівникам структурних підрозділів у строк до 19 листопада 2021 року необхідно довести до відома підпорядкованих працівників, шляхом ознайомлення їх під особистий підпис зі змістом цього наказу, вимоги законодавства щодо проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 і відсторонення працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153) та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових щеплень.
Позивач з наказом від 16 листопада 2021 року № 01-07-59 був ознайомлений 17 листопада 2021 року.
Відповідно до службової записки начальника служби радіосвітлотехнічного забезпечення польотів ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 06 грудня 2021 року № 48-10-408 на виконання пункту 7 наказу про необхідність виконання вимог про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 16 листопада 2021 року № 01-07-59 надано список персоналу служби радіосвітлотехнічного забезпечення польотів, який не надав підтверджених документів, зазначених у пункті 4 наказу від 16 листопада 2021 року № 01-07-59, де є, зокрема і начальник групи експлуатації засобів командно-диспетчерського пункту аеропорту ОСОБА_1 .
Наказом ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 08 грудня 2021 року
№ 11-07/1-1542/w начальника групи експлуатації засобів командно-диспетчерського пункту аеропорту відділу радіонавігації та радіолокації служби радіосвітлотехнічного забезпечення польотів ОСОБА_1 з 09 грудня 2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати до дати надання начальнику служби радіосвітлотехнічного забезпечення польотів документа, що підтверджує факт проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 (зокрема документу, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини проти COVID-19), або документа встановленої форми про одужання особи від
COVID-19 з підтвердженням можливості відтермінування профілактичних щеплень проти COVID-19, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом
Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).
Термін "законодавство" широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин. Цей термін використано і в Конституції України (статті 9, 19, 118, пункт 12 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України). У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних - лише закони; в інших в обсяг поняття "законодавство" включаються закони та інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.
Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (Рішення від 09 липня 1998 року № 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін "законодавство", дійшовши висновку, що термін "законодавство", який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
У Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Відповідно до статті 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Згідно зі статтею 11 Закону № 1645-ІІІ організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1645-ІІІ профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частина друга статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (частини четверта-шоста статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Згідно з Положенням про МОЗ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 вказаного Положення).
Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік № 2153). У первинній редакції до цього переліку ввійшли працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 затверджено Перелік № 83 до якого віднесено, зокрема, АТ "Укрзалізниця".
Наказом МОЗ України від 01 листопада 2021 року № 2393 "Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", який набрав чинності 09 грудня 2021 року, Перелік № 2153 доповнено пунктами 4-6, відповідно до яких до Переліку увійшли також працівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку № 83.