ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 754/5909/22
провадження № 61-2582св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня № 1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником - адвокатом Журавель Валентиною Іванівною, на постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 1" (далі - КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1") виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування дисциплінарного стягнення, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 15 серпня 2001 року працювала у КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на посаді лікаря-кардіолога.
У зв`язку з військовою агресією рф проти України, початком бойових дій, запровадженням воєнного стану з 24 лютого 2022 року, вона виїхала за межі території України.
З 01 березня 2022 року їй була надана щорічна відпустка терміном 19 календарних днів до 19 березня 2022 року включно, а після закінчення цієї відпустки через застосунок VIBER вона тричі надсилала на ім`я відповідача заяви з проханням надати їй відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку з воєнним станом у країні.
Зазначала, що 02 травня 2022 року повернулась до м. Києва, приступила до роботи та на вимогу завідуючого відділенням ОСОБА_2 написала пояснення з приводу своєї відсутності на роботі.
У цей же день (02 травня 2022 року) вона була ознайомлена з наказом КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" від 03 березня 2022 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. При ознайомленні з наказом вона зробила відмітку про незгоду з ним, проте його копію не отримала й офіційні підстави такого наказу їй невідомі.
Крім того, у день виходу на роботу на вимогу завідуючого кардіологічним відділенням ОСОБА_2, який є її безпосереднім керівником, вона надала пояснення з приводу лікування пацієнтки ОСОБА_3, зокрема щодо призначень для її лікування, обстежень. Також на його прохання відшкодувати кошти в сумі 7 134,00 грн, сплачені ним особисто ОСОБА_4 в якості витрат, понесених останньою на лікування матері ОСОБА_3, вона повернула йому зазначену суму коштів, про що ОСОБА_2 надав відповідну розписку. Всупереч статті 149 КЗпП України письмові пояснення щодо лікування пацієнтки ОСОБА_3 в період з 30 грудня 2021 року до 05 січня 2021 року у неї (позивачки) були відібрані не до застосування дисциплінарного стягнення - 03 березня 2022 року, а після - 02 травня 2022 року.
Вказувала, що притягнута до дисциплінарної відповідальності у період її перебування у щорічній черговій відпустці, у зв`язку з цим вона не знала і не могла знати про оголошення догани до 02 травня 2022 року; тому не пропустила строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України.
Дисциплінарне стягнення вважає незаконним, оскільки не вчиняла проступку, який би давав підстави для оголошення догани щодо неї. Строк застосування дисциплінарного стягнення відповідачем пропущений, оскільки за події, які відбулися в період із 31 грудня 2021 року до 05 січня 2022 року, їй оголошено догану лише 03 березня 2022 року.
У подальшому наказом КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" від 24 червня 2022 року № 61 вона звільнена з займаної посади у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин трудових обов`язків, відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, на підставі наказу від 24 червня 2022 року № 234 "Про притягнення до дисціплінарної відповідальності - звільнення лікаря-кардіолога відділення кардіології ОСОБА_1". У цей же день ознайомлена з наказом та отримала його копію.
На неодноразові звернення з приводу отримання інформації, що стосується підстав її звільнення, відповіді не отримала.
Позивачка зазначала, що її звільненню передувало накладення на неї дисциплінарних стягнень у вигляді оголошення догани за невиконання посадових обов`язків та незабезпечення належної роботи. Проте для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна сукупність таких умов: конкретний факт порушення (дія чи бездіяльність); порушення стосується лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним, тобто не першим, і якщо до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне стягнення; з моменту виявлення порушення до накладення дисциплінарного стягнення минуло не більше місяця.
До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (частина 1 статті 149 КЗпП України). Якщо працівник відмовляється надати такі пояснення, це не може бути перешкодою для застосування стягнення, у тому числі й за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. - за таких обставин складається відповідний акт.
Що стосується вказаного в наказі від 24 червня 2022 року № 234 формулювання щодо неналежного надання нею 19 травня 2022 року медичної допомоги пацієнту ОСОБА_5, то з цього приводу вона (позивач) надавала пояснення комісії з перевірки інформації, викладеної в рапорті заступника директора з хірургічної роботи ОСОБА_6 . Про звернення з рапортом її безпосереднього керівника їй не відомо. ОСОБА_5 був доставлений до їх лікарні у тяжкому стані з лікарні № 9, де був оглянутий хірургами Рибаком та Бойко, додатково обстежений, зроблено ЕКГ, рентгенографію. Лікарі-хірурги прийняли рішення про направлення хворого до чергової хірургії у лікарню № 9. Вона була черговим лікарем, оглядала хворого і зробила запис. Проведене ЕКГ-дослідження не вказувало на наявність термінового втручання лікаря-кардіолога, будь-яких винних дій з її боку не було.
Вважає своє звільнення незаконним і таким, що проведене з порушенням чинного законодавства. Окрім того, внаслідок звільнення їй завдано моральної шкоди, яка полягає у переживаннях та душевних стражданнях, які вона зазнала у зв`язку з діями відповідача.
З урахуванням уточнених вимог, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03 березня 2022 року № 77 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-кардіолога ОСОБА_1";
- визнати незаконним та скасувати наказ КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24 червня 2022 року № 61 "Про припинення трудового договору за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України" та наказ від 24 червня 2022 року № 234 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності - звільнення лікаря-кардіолога відділення кардіології ОСОБА_1";
- поновити її на посаді лікаря - кардіолога відділення кардіології КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з 24 червня 2022 року;
- стягнути з КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на її корить середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн, завдану внаслідок винесення незаконних наказів про оголошення дисциплінарних стягнень та звільнення з роботи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року у складі судді Таран Н. Г. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконними та скасовано:
наказ КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03 березня 2022 року № 77 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-кардіолога ОСОБА_1" ;
наказ КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24 червня 2022 року № 61 "Про припинення трудового договору за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України" та наказ від 24 червня 2022 року № 234 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності - звільнення лікаря-кардіолога відділення кардіології ОСОБА_1"
Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-кардіолога відділення кардіології КНП "Київська міська клінічна лікарня №1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Стягнуто з КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за 275 робочих дні в розмірі 336 520,25 грн.
Стягнуто з КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не довів правових підстав для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, зокрема не довів систематичність невиконання позивачкою без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або Правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Обчислюючи розмір середньомісячного заробітку позивачки, суд першої інстанції керувався статтею 27 Закону України "Про оплату праці" та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Задовольняючи вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що незаконне звільнення позивачки призвело до моральних її страждань.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування дисциплінарного стягнення, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Виходячи з того, що позивачка двічі протягом року, зокрема відповідно до наказу відповідача від 03 березня 2022 року та акту комісії КНП "Київська міська клінічна лікарня №1" від 02 червня 2022 року притягувався до дисциплінарної відповідальності у виді догани за невиконання посадових обов`язків без наявності поважних причин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідач при звільненні позивачки не допустив порушень визначеної законодавством процедури звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, які б могли стати підставою для поновлення її на роботі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Журавель В. І. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року в справі № 554/9493/17, від 23 січня 2019 року в справі № 572/1644/17-ц, від 27 березня 2023 року в справі № 759/4986/22, від 16 травня 2018 року в справі № 712/6576/17, від 22 листопада 2023 року в справі № 552/2129/22, від 27 квітня 2023 року в справі № 369/3071/19, від 20 квітня 2023 року в справі № 331/4208/18, від 18 травня 2023 року в справі № 177/1120/21, від 28 серпня 2020 року в справі № 755/901/18, від 22 березня 2023 року в справі № 161/22050/21, від 11 січня 2023 року в справі № 740/4649/20, від 26 жовтня 2022 року в справі № 757/62971/19-ц, від 06 квітня 2022 року в справі № 201/8614/18, від 20 січня 2020 року в справі № 466/150/17, від 12 лютого 2020 року в справі № 345/472/19, від 12 лютого 2020 року в справі № 760/4126/18, від 17 січня 2024 в справі № 127/33297/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 452/970/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, з власної ініціативи дослідив і акцентував увагу на документах, які не мають відношення до цієї справи і до дисциплінарних стягнень, які були предметом позову. Зокрема, при вирішенні цього спору апеляційний суд урахував наказ відповідача семирічної давності від 13 березня 2015 року № 39, яким ОСОБА_1 було оголошено догану, події якого не мають жодного відношення до обставин справи, яка переглядається, ці обставини не були предметом розгляду. Також суд послався на наявність скарги від ОСОБА_7 щодо позивачки, датованої 13 березня 2018 року, яка не стосується обставин цієї справи.
Дослідивши скаргу ОСОБА_8 до Національної служби здоров`я України на неналежне отримання медичної допомоги її матір`ю ОСОБА_3, акт комісії від 21 лютого 2022 року, письмові пояснення ОСОБА_1 з цього приводу та її покази у якості свідка, а також покази свідка ОСОБА_9, апеляційний суд дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 направила ОСОБА_3 на платне ЕХО-обстеження. При цьому не звернув увагу на те, що саме в діях ОСОБА_9 . комісія виявила порушення строків проведення обстеження, отримання плати з ургентних (стаціонарних) хворих. Звинувачення ОСОБА_1 у направленні пацієнтки на платне діагностичне обстеження, яке провела лікар ОСОБА_9 і яка особисто видала квитанцію на оплату, ґрунтуються лише на поясненнях самої ОСОБА_9, інші докази в матеріалах справи відсутні.
Апеляційний суд ухилився від дослідження змісту Правил внутрішнього трудового розпорядку і не звернув увагу на те, що його положення взагалі не передбачають обов`язку лікаря-кардіолога погоджувати з завідувачем відділення наявність чи відсутність ліків у відділенні. Обов`язки позивачки передбачені її Посадовою інструкцією, згідно з якою лікар-ординатор зобов`язаний своєчасно і повно обстежити хворого, скласти план лікування (зробити відповідні призначення), погоджуючи його з завідуючим відділенням, що вона повністю виконала.
Суд апеляційної інстанції не дослідив медичної карти стаціонарної хворої ОСОБА_3, відповідно до записів якої всі дії і призначення лікарських препаратів та обстежень позивачка погоджувала з завідуючим відділення. Згідно з наявним у матеріалах справи наказом відповідача від 24 березня 2020 року № 88 "Про впорядкування обігу лікарських засобів, виробів медичного призначення та витратних матеріалів", саме на завідуючих відділень покладено обов`язок письмово повідомляти планово-економічний відділ про потребу у лікарських засобах, виробах медичного призначення, з урахуванням клінічних протоколів, затверджених у відділенні. Тому позивачка не повинна нести відповідальність за те, що цих препаратів не було в наявності у відділенні. Жодних порушень трудової дисципліни вона не вчинила.
Суд апеляційної інстанції проігнорував Рецензію історії хвороби померлої ОСОБА_3 (лікуючий лікар ОСОБА_1 ), яка знаходиться в її медичній карті та підтверджує правильність і своєчасність встановленого клінічного діагнозу, своєчасність і повноту проведення термінових медичних заходів, відповідність медикаментозної терапії клінічному протоколу та локальному формуляру лікарських засобів, відхилень від клінічного маршруту пацієнта немає.
Оспорювані накази не містять обґрунтування вчинення ОСОБА_1 конкретного дисциплінарного проступку, який би вказував на те, що вона допустила невиконання або неналежне виконання покладених на неї трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним.
Доводи інших учасників справи
КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано, з посиланням на норми трудового законодавства та практику Верховного Суду, спростував неправильні висновки суду першої інстанції та зробив нові висновки на підставі наявних у справі доказів. Усі висновки і обґрунтування суду апеляційної інстанції стосуються виключно порушення трудової дисципліни під час надання медичної допомоги пацієнтам. При наданні медичної допомоги пацієнту ОСОБА_3 лікар ОСОБА_1, всупереч підпункту 1.5,1.7 Правил внутрішнього трудового розпорядку, не повідомила адміністрацію підприємства про відсутність у відділенні необхідних ліків.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Журавель В. І. подала заяву, в якій просила повернути відзив КНП "Київська міська клінічна лікарня №1" без розгляду на підставі статті 183 ЦПК України.
Представник КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" подав пояснення, в яких вважає необґрунтованою заяву представника позивача про повернення без розгляду відзиву на касаційну скаргу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 22 лютого 2024 року справу передано судді-доповідачеві Крату В. І., судді, які входять до складу колегії: Дундар І. О., Краснощоков Є. В.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2024 року у зв`язку з постановленням Верховним Судом 23 лютого 2024 року ухвали про самовідвід суддів Крата В. І., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 лютого 2024 року справу передано судді-доповідачеві Червинській М. Є.; судді, які входять до складу колегії,: Гудима Д. А., Коротун В. М.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2024 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гудими Д. А. призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2024 року справу передано судді-доповідачеві Червинській М. Є.; судді, які входять до складу колегії,: Коротенко Є. В., Коротун В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 754/5909/22.
Витребувано з Деснянського районного суду міста Києва цивільну справу № 754/5909/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування дисциплінарного стягнення, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди.
Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат до закінчення касаційного провадження.
У квітні 2024 року матеріали справи № 754/5909/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року справу № 754/5909/22 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, які встановили суди попередніх інстанцій
Суди встановили, що з 15 серпня 2001 року ОСОБА_1 працювала у КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на посаді лікаря-кардіолога.
03 березня 2022 року наказом КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" № 77 лікар-кардіолог ОСОБА_10 притягнута до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за порушення пунктів 1.5 та 1.7 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1". Підставою винесення наказу були рекомендації комісії, викладені у акті від 21 лютого 2022 року. Комісія була створена за наказом КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" від 17 лютого 2022 року № 65 для перевірки інформації, викладеної у скарзі ОСОБА_8, стосовно надання медичної допомоги її матері ОСОБА_3 .
Відповідно до акту від 02 червня 2022 року, згідно наказу директора КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" від 30 травня 2022 року № 201, комісія у складі Голова комісії: Бобошко І.М. (заступник директора з медичної частини), членів комісії: ОСОБА_11 (головний лікар-хірург, професор), ОСОБА_12 (завідувач відділу з якості медичної допомоги та експертизи тимчасової непрацездатності), ОСОБА_13 (юрист (за згодою)), ОСОБА_14 (голова профспілкового комітету), ОСОБА_9 (в. о. завідувача відділення функціональної діагностики лікар-кардіолог) здійснила перевірку інформації щодо неналежного надання медичної допомоги ОСОБА_5 . Висновок комісії: ОСОБА_5, що мав ознаки гострого інфаркту міокарду та гострого перитоніту, необґрунтовано не був госпіталізований в КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1". Лікар-кардіолог ОСОБА_1 необґрунтовано виключила гостру кардіологічну патологію у хворого ОСОБА_5 та неадекватно оцінила його загальний стан.
Пропозиції комісії керівництву КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1": "застосувати до лікаря-кардіолога відділення кардіології ОСОБА_1 захід дисциплінарного впливу за порушення своїх посадових обов`язків (пункт 1 розділу 2 посадової інструкції - обов`язок забезпечувати своєчасне і повне обстеження хворих, необхідний догляд за хворими на основі принципів лікувально-охоронного режиму і дотримання правил медичної деонтології, пункт 1 розділу 5 посадової інструкції - обов`язок своєчасно інформувати керівництво лікарні про випадки, які загрожують життю хворого). Взяти до уваги, що протягом останніх 12 місяців лікар-кардіолог ОСОБА_1 притягувалася до дисциплінарної відповідальності".
Наказом Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 1" від 24 червня 2022 року № 234 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності - звільнення лікаря-кардіолога відділення кардіології ОСОБА_1" притягнуто до дисциплінарної відповідальності - звільнено лікаря-кардіолога ОСОБА_1 . Відповідно до змісту цього наказу "лікар-кардіолог ОСОБА_1, всупереч своїм посадовим обов`язкам та Правилам внутрішнього трудового розпорядку для працівників КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1", допустила ряд грубих порушень трудової дисципліни під час надання медичної допомоги гр-ну ОСОБА_5 . Вказані дії створили додаткові, нічим не виправдані ризики для життя і здоров`я важко хворого пацієнта....Наказом по КНП "КМКЛ № 1" № 77 від 03.03.2022 року до лікаря-кардіолога відділення кардіології ОСОБА_1 вже було застосовано дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни у вигляді догани. Таким чином, порушення трудової дисципліни з боку ОСОБА_1 містять систематичний характер.".
Наказом КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1" від 24 червня 2022 року № 61 "Про припинення трудового договору (контракту)" ОСОБА_1 звільнена з займаної посади у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин трудових обов`язків, відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, на підставі наказу від 24 червня 2022 року № 234 "Про притягнення до дисціплінарної відповідальності - звільнення лікаря-кардіолога відділення кардіології ОСОБА_1". У цей же день ОСОБА_1 ознайомлена з наказом та отримала його копію.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є посилання заявника на:
неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року в справі № 554/9493/17, від 23 січня 2019 року в справі № 572/1644/17-ц, від 27 березня 2023 року в справі № 759/4986/22, від 16 травня 2018 року в справі № 712/6576/17, від 22 листопада 2023 року в справі № 552/2129/22, від 27 квітня 2023 року в справі № 369/3071/19, від 20 квітня 2023 року в справі № 331/4208/18, від 18 травня 2023 року в справі № 177/1120/21, від 28 серпня 2020 року в справі № 755/901/18, від 22 березня 2023 року в справі № 161/22050/21, від 11 січня 2023 року в справі № 740/4649/20, від 26 жовтня 2022 року в справі № 757/62971/19-ц, від 06 квітня 2022 року в справі № 201/8614/18, від 20 січня 2020 року в справі № 466/150/17, від 12 лютого 2020 року в справі № 345/472/19, від 12 лютого 2020 року в справі № 760/4126/18, від 17 січня 2024 в справі № 127/33297/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 452/970/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
порушення судами норм процесуального права, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Обґрунтовуючи підстави позову, позивачка посилалась на те, що накази про оголошення їй догани та про звільнення з займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконними, оскільки з її боку не було допущено невиконання чи неналежне виконання без поважних причин обов`язків, передбачених Посадовою інструкцією та Правилами внутрішнього трудового розпорядку, до дисциплінарної відповідальності її притягнуто за те, чого вона не вчиняла.
Апеляційний суд, пославшись на те, що позивачка двічі протягом року, зокрема відповідно до наказу відповідача від 03 березня 2022 року та акту комісії КНП "Київська міська клінічна лікарня №1" від 02 червня 2022 року, притягувався до дисциплінарної відповідальності у виді догани за невиконання посадових обов`язків без наявності поважних причин, відмовив у задоволенні позову, дійшовши висновку, що відповідач при звільненні позивачки дотримався визначеної законодавством процедури звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Проте колегія суддів не може погодитись із висновком апеляційного суду, з огляду на таке.