ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 501/508/19
провадження № 61-12575св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 30 червня 2023 року у складі колегії суддів Цюри Т. В., Сєвєрової Є. С., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод та встановлення порядку користування квартирою.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником 1/4 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить позивачу та відповідачам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на праві спільної часткової власності по 1/4 частці квартири.
Між позивачем та відповідачами існує конфлікт щодо користування квартирою, оскільки останні не надають доступу до квартири та ключі від замків, на усні та письмові звернення позивача відповідей не надають, продовжують чинити йому перешкоди у користуванні квартирою.
Посилаючись на вказане, ОСОБА_1 просив суд:
усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 шляхом передачі йому останніми дублікату ключів від вхідних дверей до цієї квартири та до під`їзду;
встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином:
у користування ОСОБА_1 виділити житлову кімнату, площею 12,0 кв. м;
у користуванні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити житлову кімнату, площею 13,2 кв. м, з лоджією, площею 2,8 кв. м, а також залишити особисто за відповідачами шафу, площею 0,4 кв. м.
Встановити порядок оплати комунальних платежів щодо квартири АДРЕСА_1 :
рахунки за водопостачання холодної та гарячої води, електроенергію, утримання житлових будинків та прибудинкових територій, сплачуються співвласниками квартири у співвідношенні 25%/25%/25%/25% відповідно до приладів обліку, за умови проживання у квартирі у відповідний період кожного співвласника;
у випадку відсутності проживання в квартирі будь-якого співвласника, співвласники, що проживають у квартирі, сплачують рахунки за водопостачання холодної та гарячої води, електроенергію у повному обсязі, відповідно до приладів обліку;
рахунки за опалення корисної площі сплачуються окремо кожним співвласником квартири пропорційно частці власності незалежно від проживання у квартирі у відповідний період, тобто 25%/25%/25%/25%;
у випадку відсутності проживання у квартирі всіх співвласників, комунальні послуги сплачуються співвласниками пропорційно відповідно до рахунків.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Іллічівський міський суд Одеської області заочним рішенням від 16 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Усунув перешкоди в користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 шляхом передачі позивачу останніми дублікату ключів від вхідних дверей до цієї квартири та до під`їзду.
Встановив порядок користування квартирою АДРЕСА_1, а саме:
у користування ОСОБА_1 виділив житлову кімнату, площею 12,0 кв. м;
у користуванні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишив житлову кімнату, площею 13,2 кв. м, з лоджією, площею 2,8 кв. м, особисто за відповідачами - шафу, площею 0,4 кв. м;
у спільному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишив кухню, площею 7,9 кв. м, санвузол, площею 3,2 кв. м, коридор, площею 6,0 кв. м, тамбур, площею 2,7 кв. м.
Встановив порядок оплати комунальних платежів у квартирі АДРЕСА_1 :
рахунки за водопостачання холодної та гарячої води, електроенергію, утримання житлових будинків та прибудинкових територій сплачуються співвласниками квартири у співвідношенні 25%/25%/25%/25% відповідно до приладів обліку, за умови проживання у квартирі у відповідний період кожного співвласника;
у випадку відсутності проживання в квартирі будь-якого співвласника, співвласники, що проживають у квартирі, сплачують рахунки за водопостачання холодної та гарячої води, електроенергію у повному обсязі, відповідно до приладів обліку;
рахунки за опалення корисної площі сплачуються окремо кожним співвласником квартири пропорційно частці власності незалежно від проживання у квартирі у відповідний період, тобто 25%/25%/25%/25%;
у випадку відсутності проживання у квартирі всіх співвласників, комунальні послуги сплачуються співвласниками пропорційно відповідно до рахунків.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з метою врегулювання спору між сторонами доцільним є виділення в окреме користування кожному із сторін окремої житлової кімнати для врегулювання спору між ними щодо користування спірною квартирою, а інші приміщення залишити в їх спільному користуванні, що відповідатиме засадам пропорційності втручання в право на повагу до приватного життя.
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 липня 2019 року.
Іллічівський міський суд Одеської області ухвалою від 16 жовтня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 липня 2019 року відмовив.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
Одеський апеляційний суд постановою від 30 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив.
Заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 липня 2019 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що ані позивач, ані відповідачі не ставили питання щодо визначення порядку користування спірною квартирою відповідно до їх часток, а саме питання про призначення відповідної експертизи, яка б встановила ці обставини, оскільки з урахуванням площі квартири та часток кожного співвласника в ній, без вирішення цих питань, неможливо визначити порядок користування спірною квартирою, у зв`язку з чим буде порушено принцип рівності часток кожного з відповідачів як співвласників квартири.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 та постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 719/637/20 (провадження № 61-11437св21).
Заявник зазначає, що проведення експертизи у подібних справах не передбачено.
Також суд апеляційної інстанції фактично не вирішив існуючий між сторонами спір щодо порядку користування спірною квартирою та позбавив позивача, як співвласника, можливості користуватися нею.
Крім того, заявник посилається на окрему думку судді Берназюка Я. О., висловлену на ухвалу Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 420/7281/19.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 у серпні 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу з Іллічівського міського суду Одеської області.
У листопаді 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником 1/4 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва від 12 липня 2018 року, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В. М. в реєстрі за № 1119.
Вказана квартира належить позивачу та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності по 1/4 частці квартири. Відповідачам їхні частки належать на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Іллічівською міською радою 08 лютого 2001 року, зареєстрованого КП "Бюро технічної інвентаризації" Іллічівської міської ради Одеської області 14 березня 2001 року за № ПР-21-245-83.
Спірна квартира є двокімнатною, загальною площею 48,2 кв. м, житловою площею 25,2 кв. м, яка в цілому складається з наступних приміщень: 1 кімната, площею 13,2 кв. м; 2 кімната, площею 12,0 кв. м; коридор, площею 6,0 кв. м; шафа, площею 0,4 кв. м; тамбур, площею 2,7 кв. м; санвузол, площею 3,2 кв. м; кухня, площею 7,9 кв. м; лоджія, площею 2,8 кв. м, кімнати в квартирі ізольовані.
Позивач намагався врегулювати цей спір з відповідачами.
26 жовтня 2018 року відповідачам був направлений рекомендований лист на адресу: АДРЕСА_2, в якому вказано про намір використовувати позивачем його частку квартири та запропоновано укласти договір про встановлення порядку користування даною квартирою. Однак вказаний лист повернувся на адресу позивача з довідкою поштового відділення про причину повернення - "за закінченням терміну зберігання". Вказані обставини підтверджуються листом та поштовими направленнями.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх порушених прав посилався на те, що між ним та відповідачами існує конфлікт щодо користування квартирою, оскільки останні не надають доступу до квартири та ключі від замків, на звернення позивача (усні та в письмовому вигляді) не відповідають, продовжують чинити йому перешкоди у користуванні квартирою.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Згідно зі статтями 41, 47 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частинами першою, другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.
Ці частки є ідеальними і визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.