ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 459/329/24
провадження № 61-10516св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 лютого 2024 року у складі судді Дем`яновської Ю. Д. та постанову Львівського апеляційного суду від 03 червня 2024 року у складі колегії суддів Ванівського О. М.,
Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У лютому 2024 року ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Заява мотивована тим, що у віці 8-9 років мати ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 забрала її зі школи і з того часу вона примусово утримувалась у бабусиному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На прогулянку її випускали не часто, до того ж в межах подвір`я, лише вночі та під постійним наглядом матері. Від родичів, сусідів та знайомих мати разом з бабою її умисно приховували. У відповідь на запитання щодо неї та її місцезнаходження - брехали про її відсутність з різних причин. Для входу і виходу з кімнати мати, зазвичай, використовувала вікно, а не двері. Усі ці роки заявниця проживала разом із мамою в одній кімнаті під ключ. Задоволення фізіологічних потреб (приготування їжі та використання туалету) відбувалося в межах кімнати, в якій вони проживали. При цьому їжі, зазвичай, або не було, або було в обмеженій кількості. При наявності їжі, мати змушувала її вживати таку швидко та повністю незалежно від її бажання та самопочуття, тобто здебільшого всупереч її волі. Крім цього, весь цей час зі сторони матері до неї застосовувалося психологічне насильство, яке неодноразово доводило її до нервових зривів. Її ситуація завжди була ускладнена також і економічною залежністю від матері. За таких умов вона не мала та не могла мати друзів чи знайомих, до яких могла б звернутися за допомогою. Також заявниця стверджувала, що мати систематично вчиняла щодо неї дії, які мали ознаки сексуального насильства.
25 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою у відділення поліції № 2 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області (далі - ВП № 2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області) про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 .
Сокальський районний суд Львівської області постановою від 07 вересня 2023 року ОСОБА_2 визнав винною у вчиненні насильства в сім`ї та наклав адміністративне стягнення.
30 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою
до ВП № 2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області, в якій просила прийняти міри стосовно матері, яка переслідувала її, надсилаючи 29 грудня 2023 року SMS-повідомлення з погрозами, однак протокол про адміністративне правопорушення не складали через низький рівень небезпеки.
Посилаючись на вказане вище, ОСОБА_1 просила суд видати обмежувальний припис, яким заборонити ОСОБА_2 протягом шести місяців перебувати у місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, а також особисто та через третіх осіб розшукувати, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, вести листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку, у томі числі й через третіх осіб.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви
їх ухвалення
Червоноградський міський суд Львівської області рішенням від 08 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 задовольнив частково.
Видав обмежувальний припис, яким протягом шести місяців заборонив ОСОБА_2 перебувати у місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, а також особисто та через третіх осіб розшукувати, переслідувати та
в будь-який спосіб спілкуватися зі ОСОБА_1 .
В задоволенні решти заявлених вимог відмовив.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Львівський апеляційний суд постановою від 12 червня 2024 року рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 лютого 2024 року залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що заявниця довела належними та допустимими доказами факт вчинення стосовно ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру з боку її матері ОСОБА_2 та існування високого ризику вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, у зв`язку з чим наявні правові підстави для видання обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 на строк 6 місяців, а саме щодо заборони перебувати у місці проживання ОСОБА_1, а також особисто та через третіх осіб розшукувати, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися зі ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у липні 2024 року, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 753/23624/18 (провадження № 61-9012св19),
від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19 (провадження
№ 61-15016св19).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі врахували та з`ясували, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_2 є матір`ю заявниці ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали за адресою: АДРЕСА_1 .
Сокальський районний суд Львівської області постановою від 07 вересня 2023 року визнав ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, якою встановлено, що впродовж тривалого часу ОСОБА_2 за місцем проживання вчиняла насильство в сім`ї відносно доньки ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, яке проявилося у тому, що мати не випускала доньку на двір гуляти, спілкуватися з однолітками, відвідувати школу, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої. Наслідком таких дій стало те, що 18 серпня 2023 року ОСОБА_1 втекла з дому ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку.
Львівський апеляційний суд постановою від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 07 вересня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за частиною першою
статті 173-2 КУпАП повернув особі, яка її подала (https://reestr.court.gov.ua/Review/114221301).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1 на підставу своїх порушених прав послалася на те, що її мати ОСОБА_2 вчиняє стосовно неї домашнє насильство психологічного характеру.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до пунктів 3, 4, 14, 15 та 17 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє
насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.