ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 569/2971/17
провадження № 61-17927св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Гураль Л. Л., та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Владичана А. І., Литвинюк І. М., Лисака І. Н.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання рухомого та нерухомого майна спільною сумісною власністю.
Позов мотивовано тим, що в 1997 році позивач та відповідач зареєстрували шлюб, в якому вони перебували до 12 липня 2007 року. Через шість місяців після розірвання шлюбу вони продовжили проживати однією сім`єю до 2016 року. Протягом періоду перебування у шлюбі та проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивач та відповідач придбали житловий будинок на АДРЕСА_1 ; приміщення офісу на АДРЕСА_2 ; автомобіль Mercedes седан ІІІ Е 220 CDI, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2 .
Позивач просив:
1) встановити факт проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період після розірвання шлюбу у 2007 році до липня 2016 року;
2) визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таке майно: житловий будинок на АДРЕСА_1 ; приміщення офісу на АДРЕСА_2 ; автомобіль Mercedes седан ІІІ Е 220 CDI, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, набуті протягом проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу;
3) поділити спільне майно, виділивши ОСОБА_1 в натурі 46/100 часток житлового будинку на АДРЕСА_1 на суму 475 133 грн у складі: житлового будинку (А-1) (1-3 коридор площею 11,9 кв.м, 1-4 кухня-їдальня площею 18,5 кв.м, 1-5 житлова кімната площею 21,7 кв.мзагальною
площею 52,1 кв.м; надвірних будівель: 50% гаража "Б", оглядової ями,
вбиральні (б), 50% огорожі (№ 1), 50% огорожі (№ 2), 50% воріт з хвірткою (№ 3), 50% замощення (І), септика (септ.) зі стягненням з ОСОБА_2 грошової компенсації у розмірі 40 845 грн;
4) у зв`язку з технічною неможливістю поділу в натурі офісного приміщення (квартири) АДРЕСА_3 визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку цього об`єкта нерухомого майна;
5) у зв`язку з технічною неможливістю поділу автомобіля визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку автомобіля Mercedes седан ІІІ Е 220 CDI, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2 ;
6) зобов`язати ОСОБА_1 виконати наступні роботи з перепланування та переобладнання житлового будинку: замурувати дверні прорізи
між приміщеннями 1-3 та 1-7, приміщеннями 1-3 та 1-1; влаштувати вхідний дверний проріз з подвійними дверима в приміщенні 1-4; влаштувати перегородку з дверним прорізом в приміщенні 1-3 з влаштуванням у відмежованій частині приміщення 1-3 сантехнічного обладнання санвузла; влаштувати перегородку в будівлі гаражу для поділу його на дві рівні частини; у відокремленій частині будинку влаштувати окреме інженерне обладнання;
7) зобов`язати відповідача виконати наступні роботи з перепланування та переобладнання будинку: влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-1 та 1-7; влаштувати кухню-нішу в приміщенні 1-7; в розділеній частці будинку влаштувати окреме інженерне забезпечення;
8) стягнути з відповідача судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 серпня 2020 року позов задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 12 липня 2007 року до липня 2016 року.
Визнано об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: житловий будинок на АДРЕСА_1 ; приміщення офісу на АДРЕСА_2 ; автомобіль Mercedes седан ІІІ Е 220 CDI, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2 .
Здійснено поділ спільного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Виділено ОСОБА_1 відповідно до висновку експерта № 181030/2/С від 11 лютого 2019 року в натурі частку у майні за варіантом поділу № 2 (синій колір), а саме: 46/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 на суму 475 133 грн, які складаються з: житлового будинку (А-1) (1-3 коридор площею 11,9 кв.м, 1-4 кухня-їдальня
площею 18,5 кв.м, 1-5 житлова кімната площею 21,7 кв.м, загальною площею 52,1 кв.м), надвірних будівель та споруд: 50% гаража "Б", оглядової ями, вбиральні (б), 50% огорожі (№ 1), 50% огорожі (№ 2), 50% воріт з хвірткою (№ 3), 50% замощення (І), септика (септ.).
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки у розмірі 40 845 грн.
Виділено ОСОБА_2 відповідно до висновку експерта № 181030/2/С від 11 лютого 2019 року в натурі частку в майні за варіантом поділу № 2 (зелений колір), а саме: 54/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 на суму 556 823 грн, які складаються з: житлового будинку (А-1)
(1-6 житлова кімната площею 17 кв.м, 1-7 вітальня площею 24,7 кв.м, загальною площею 41,7 кв.м), прибудови (а) (1-1 коридор площею 6,3 кв.м; 1-2 санвузол площею 8,2 кв.м, загальною площею 14,5 кв.м), надвірних будівель та споруд: погріб (Пг/а), 50% гаража (Б), 50% огорожі (№ 1), 50% огорожі (№ 2), 50% воріт з хвірткою (№ 3), 50% замощення (І).
Зобов`язано провести такі роботи щодо перепланування та переобладнання будинку: замурувати дверні прорізи між приміщеннями 1-3 та 1-7,
приміщеннями 1-3 та 1-1; влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-1 та 1-7; влаштувати вхідний дверний проріз з подвійними дверима в приміщення 1-4; влаштувати перегородку з дверним прорізом в приміщенні 1-3; у відмежованій частині приміщення 1-3 влаштувати сантехнічне обладнання санвузла; влаштувати кухню-нішу в приміщенні 1-7; влаштувати перегородку в будівлі гаражу для поділу його на дві рівні частини; в розділених частинах будинку влаштувати окреме інженерне забезпечення.
Виділено у власність ОСОБА_1 1/2 частку офісного приміщення на АДРЕСА_2 та 1/2 частку автомобіля Mercedes седан ІІІ Е 220 CDI, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_2 .
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 112 грн у відшкодування судового збору.
Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок на АДРЕСА_1 ; приміщення офісу
на АДРЕСА_2 ; автомобіль Mercedes
седан ІІІ Е 220 CDI, 2007 року випуску, ідентифікаційний
номер НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2 .
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував, що головною ознакою шлюбних відносин є наявність факту спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.
Місцевий суд відхилив доводи відповідача про те, що сторони перебували у шлюбі в період з 1996 року до 9 червня 2000 року; після розірвання шлюбу сімейних відносин не підтримували; спірне майно було придбано за кошти від здійснення підприємницької діяльності, кошти, надані родичами, та від продажу особистого майна. Безпідставними суд першої інстанції вважав і доводи відповідача про сплив позовної давності.
Суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2018 року у справі № 569/14836/17 про стягнення заборгованості за договором позики як на підставу спростування факту спільного проживання однією сім`єю, оскільки постановою апеляційного суду Рівненської області від 21 червня 2018 року у справі № 569/14836/17 вказане рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2018 року змінено, а саме виключено висновок суду про недоведеність факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу під час укладення договору позики від 25 вересня 2007 року.
Суд першої інстанції вважав безпідставними доводи відповідача про те, що купівля житлового будинку на АДРЕСА_1 здійснена за особисті кошти, отримані за договором купівлі-продажу квартири, укладеного 29 серпня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Л. П., з огляду на тривалий проміжок часу, що пройшов від продажу квартири у серпні 2003 року та придбанням житлового будинку 30 липня 2004 року, та відсутністю доказів, що саме за вказані кошти відповідач придбав будинок.
Місцевий суд відхилив твердження відповідача про те, що вона придбала автомобіль Mercedes седан ІІІ Е 220 CDI, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2 за кошти від продажу попереднього автомобіля, оскільки дана обставина не підтверджена належними доказами. Відповідач не надала суду доказів, що автомобіль AUDI A4 був її особистою власністю (зважаючи на реєстрацію автомобіля в період проживання однією сім`єю із позивачем), а кошти від його продажу - витрачені на придбання спірного автомобіля.
Суд першої інстанції не врахував твердження відповідача про придбання майна за кошти від підприємницької діяльності з огляду на те, що договір дарування частки в статутному капіталі між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до якого 100% частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна компанія "ІНФОРМ-БЮРО РІВНЕ" (далі - ТОВ "РК "ІНФОРМ-БЮРО РІВНЕ") передано у власність відповідача, укладено 30 серпня 2016 року.
Спростовується матеріалами справи і твердження відповідача про використання приміщення офісу (1 поверх) на АДРЕСА_2 для здійснення підприємницької діяльності.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 серпня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача на рішення
Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2018 року
у справі № 569/14836/17 про стягнення заборгованості за договором позики як на підставу спростування факту спільного проживання однією сім`єю, оскільки вказане судове рішення свідчить про невиконання позивачем зобов`язань за договором позики перед відповідачем, однак не свідчить про відсутність спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ведення спільного бюджету.
Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального права, обґрунтовано задовольнив позов, визнавши об`єктом спільної сумісної власності позивача і відповідачажитловий будинок на АДРЕСА_1 ; приміщення офісу на АДРЕСА_2 ; автомобіль Mercedes седан ІІІ Е 220 CDI, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, набуті за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Апеляційний суд зазначив, що право спільної сумісної власності подружжя та осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбну, презюмується на підставі закону. Суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції, що факт поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт може бути оспорений одним із подружжя або особами, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в тому числі і в судовому порядку. При цьому обов`язок доказування обставин, необхідних для спростовування вказаної презумпції, покладається на ту особу, яка її спростовує.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У грудні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 серпня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання представника відповідача про відкладення справи та розглянув справу за його відсутності.
Заявник вказує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц (провадження № 61-1125св17), від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц (провадження № 61-35779св18), від 20 травня 2020 року у справі № 200/17947/16-ц (провадження № 61-11275св19), від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16 (провадження № 61-11607св18), постановах Верховного Суду України від 7 грудня 2016 року у справі № 6-1568цс16, від 18 травня 2016 року у справі № 6-1327цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15, від 16 грудня 2015 року
у справі № 6-2641цс15, від 7 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2565цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
В касаційній скарзі зазначено, що апеляційний суд залишив поза увагою аргументи заявника про обов`язок суду встановити не лише факт набуття майна, але й з`ясувати джерело походження грошових коштів, за які придбано майно.
Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно зазначив, що рішення Рівненського міського суду від 28 березня 2018 року у справі № 569/14836/17 свідчить про невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором позики перед відповідачем, однак не виключає факт спільного проживання сторін як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства.
Заявник вказує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі зазначалось про сплив позовної давності, проте апеляційний суд необґрунтовано відхилив вказані доводи.
Крім того, місцевий суд неправильно поділив спільне майно з надвірними будівлями, а саме поділив неподільні речі по 1/2 частці кожній зі сторін і необґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору.
Позиція інших учасників справи
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому зазначив про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першоїінстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи
заявника про:
- неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц (провадження № 61-1125св17), від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц (провадження № 61-35779св18), від 20 травня 2020 року у справі № 200/17947/16-ц (провадження № 61-11275св19), від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16 (№ 61-11607св18), постановах Верховного Суду України від 7 грудня 2016 року у справі № 6-1568цс16, від 18 травня 2016 року у справі № 6-1327цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, від 7 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16, від 18 січня 2017 року
у справі № 6-2565цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- необґрунтоване відхилення апеляційним судом клопотання про відкладення розгляду справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони з 9 серпня 1996 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 12 липня 2007 року.
Позивач та відповідач проживали однією сім`єю та вели спільне господарство до 2016 року.
За час перебування у шлюбі відповідач за договором купівлі-продажу
від 20 лютого 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О. В., реєстровий номер 135, придбала квартиру АДРЕСА_3 загальною
площею 26,7 кв.м та житловою площею 15,3 кв.м.
При укладенні цього договору ОСОБА_1 посвідчив у нотаріуса ОСОБА_5 заяву про надання згоди на купівлю дружиною ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_3 . Наявність вказаної згоди є підтвердженням придбання сторонами за спільні кошти вказаної квартири та того факту, що відповідач визнавала себе на 20 лютого 2006 року дружиною ОСОБА_1 .
Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10 лютого 2010 року підтверджується належність відповідачу офісу на
АДРЕСА_2 .
Факт участі позивача в реконструкції вказаної квартири підтверджено показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 30 липня 2004 року, реєстровий номер 3954, відповідачем придбано незавершений будівництвом житловий будинок на АДРЕСА_1 готовністю 70%. З показів свідків суд першої інстанції встановив, що будівництвом та ремонтом як будинку, так і офісного приміщення займався позивач.
Зі змісту копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 суд першої інстанції встановив, що відповідач з 28 грудня 2013 року є власником автомобіля Mercedes седан ІІІ Е 220 CDI, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_2 .
Дослідивши нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_9, суд першої інстанції встановив, що останній продав позивачу автомобіль Mercedes седан ІІІ Е 220 CDI, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, номерний
знак НОМЕР_2 . Кошти за автомобіль ОСОБА_9 отримав від ОСОБА_1 особисто в повному обсязі.
Місцевий суд встановив, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 27 липня 2016 року позивач та відповідач на ім`я свого сина придбали квартиру, що свідчить про існування між сторонами спільних зобов`язань щодо утримання неповнолітньої дитини, влаштування його майбутнього та забезпечення його життя.
Суд першої інстанції встановив, що підприємницька діяльність відповідача припинена 14 липня 2011 року, а власником частки ТОВ "РК "ІНФОРМ-БЮРО РІВНЕ" вона стала лише 30 серпня 2016 року - після того як сторони припинили проживати однією сім`єю.
З метою визначення варіантів поділу майна суд призначав у справі судову комплексну будівельно-технічна, оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручив Приватному підприємству "Експерт-Рівне-Консалт".
Висновками судової комплексної будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи № 181030/2/с від 11 лютого 2019 року визначено варіанти поділу житлового будинку на АДРЕСА_1 . Оскільки поділ будинку з надвірними будівлями здійснено з відхиленням від ідеальних часток, визначено суму компенсації одному із співвласників на основі ринкової вартості в розмірі 40 845 грн.
У вказаному висновку зазначено, що поділ в натурі офісного
приміщення (квартири) АДРЕСА_3 з дотриманням рівності ідеальних часток або з відступленням від розміру ідеальних часток неможливий.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.