ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 344/4897/21
провадження № 61-7925св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у складі колегії суддів Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "АРКС") про стягнення страхового відшкодування, матеріальних збитків за несвоєчасну виплату страхового відшкодування та моральної шкоди.
Позовну заяву мотивовано тим, що 01 квітня 2018 року на вулиці Пасічній, 20 у місті Івано-Франківську було викрадено транспортний засіб марки "Mazda СХ-5", державний номерний знак НОМЕР_1, який застраховано ПАТ "СК АХА Страхування", правонаступником якого є ПрАТ "Страхова компанія "АРКС", згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" від 06 березня 2018 року № 58020а8і.
У день викрадення транспортного засобу позивач ОСОБА_1 повідомив страхову компанію про подію за телефоном контакт-центру, який вказаний у пункті 1 договору, та правоохоронні органи, у зв`язку з чим відкрито кримінальне провадження за № 12018090010001286.
ОСОБА_1 зазначав, що 03 квітня 2018 року подав до страхової компанії заяву про незаконне заволодіння транспортним засобом та пояснення, а також надав витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про початок досудового розслідування за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом.
18 червня 2018 року позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування та складання страхового акта. 20 червня 2018 року відповідач надіслав листа, зі змісту якого на підставі пункту 29.15 договору страховик має право відстрочити складання страхового акта (прийняття рішення за подією) у випадку, якщо у нього є сумніви у правомірності вимог на одержання страхувальником страхового відшкодування, - до того часу, поки не будуть представлені необхідні докази, але не більше ніж на 3 (три) місяці з дня отримання від страхувальника заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів та/або інформації, передбачених розділом 28 договору.
ОСОБА_1 зазначав, що відповідач жодних дій щодо складання страхового акта не вчиняв, 26 жовтня 2018 року повторно звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування та надав копію листа Івано-Франківського відділу поліції Головного управління поліції України в Івано-Франківській області від 24 жовтня 2018 року, відповідно до якого позивача визнано потерпілим від злочину. Під час проведення досудового розслідування вилучено свідоцтво про реєстрацію викраденого транспортного засобу та два ключі від автомобіля.
Умовами договору визначено, що до страхових ризиків належить викрадення автомобіля (пункт 25.2.1 договору).
Сума страхового відшкодування у випадку настання страхового випадку становить 622 000 грн (пункт 11), відповідач зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у порядку та строки згідно з розділом 29 договору (пункт 26.1.3. договору).
ОСОБА_1 зазначав також, що безпідставна невиплата страхового відшкодування з вини відповідача, постійне переживання завдало йому психологічного дискомфорту та моральних страждань, оскільки він правомірно очікував на дотримання відповідачем вимог договору та чинного законодавства. Моральну шкоду оцінює в розмірі 100 000 грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ "Страхова компанія "АРКС":
суму страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" від 06 березня 2018 року № 58020а8і у розмірі 622 000 грн;
матеріальні збитки за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у розмірі: 39 497 грн - пеня, 110 696 грн - інфляційні втрати, 47 234,76 грн - 3 % річних;
моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 02 лютого 2023 року в позові ОСОБА_1 відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів виконання обов`язку перед відповідачем щодо надання документів та/або інформації про обставини настання страхового випадку, що передбачено страховим договором.
Місцевий суд керувався тим, що ОСОБА_1 та відповідач погодили у договорі право страховика відмовити у виплаті відшкодування як в цілому, так і в частині збитку, у разі ненадання страхувальником усіх необхідних документів та/або інформації, що підтверджують причини та розмір збитку.
Обов`язок відповідача сплатити страхову суму кореспондує обов`язку позивача довести настання страхового випадку у виді викрадення автомобіля, а не його приховування.
Страховий випадок у формі викрадення автомобіля підлягає встановленню на основі визначеного законом порядку розслідування злочинів. Тому на час укладення та виконання договору сторонам цього договору було відомо, що у разі виконання договору за страховим випадком щодо викрадення автомобіля підставами здійснення виплати є не саме повідомлення страхувальника про те, що він не віднайшов автомобіль в місці, у якому залишив його, а юридичний акт уповноваженого законом органу на встановлення факту вчинення злочину, що ухвалено у формі та в порядку, який встановлений законом для розслідування злочинів.
Також суд зазначив, що відповідальність страховика за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01 % від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування безпосередньо настає у разі доведення безпідставності нездійснення страхової виплати.
Суд першої інстанції також дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди, оскільки позов не містить будь?якого розрахунку моральної шкоди, періоду страждань позивача та їх безпосередньої пов`язаності з діями відповідача. Також у позові не вказано, які саме позивач доклав додаткові зусилля для організації його життя залежно від порушень його прав за договором сторін, не вказано обґрунтування моральної шкоди щодо захисту від наслідків неправомірних дій з боку відповідача.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначав таке. Страхова компанія протиправно відмовила у виплаті страхового відшкодування, визнавши вказаний випадок не страховим з тих підстав, що всупереч пункту 27.1.12 договору страхування у день подання страховику письмового повідомлення про подію викрадення транспортного засобу страхувальник не передав основний та додатковий ключі до замка запалювання транспортного засобу та свідоцтво про його реєстрацію; кримінальне провадження відповідач намагається використати з метою уникнення відповідальності за подією викраденого автомобіля; жодних шахрайських дій щодо відповідача з метою заволодіння його коштами позивач не вчиняв і його вину у вчиненні кримінального правопорушення не доведено; позивач у встановлені строки надав страховій компанії необхідні документи, а відповідач не направляв йому будь-яких вимог про надання додаткових документів; відповідач збільшив строк складання страхового акта до 3 місяців з дня отримання від страхувальника заяви на виплату страхового відшкодування, а 18 квітня 2019 року безпідставно відмовив у виплаті страхового відшкодування, визнавши вказаний випадок нестраховим.
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 04 травня 2023 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Стягнув з ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 622 000 грн, пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування - 39 497 грн, інфляційні збитки - 110 696 грн, 3 % річних - 47 234,76 грн, а всього - 819 427,76 грн.
У задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди відмовив.
Апеляційний суд керувався тим, що доказів, які б свідчили про викрадення транспортного засобу у спосіб, який не є страховим випадком, матеріали справи не містять.
У постанові апеляційного суду зазначено, що у заяві про незаконне заволодіння транспортним засобом за договором добровільного страхування транспортного засобу, оформленій на бланку, розробленому страховою компанією, і поданій від імені позивача ОСОБА_1, зазначені обставини викрадення транспортного засобу, які свідчать про крадіжку автомобіля, принаймні про таємне викрадення автомобіля від власника і всупереч його волі.
Крім того, позивач, повідомивши правоохоронні органи про викрадення, передав два ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію, що виключає заволодіння транспортним засобом у спосіб шахрайства.
Кримінальне провадження щодо позивача про шахрайство (інсценування злочину) за статтею 15, частиною третьою статті 190 КК України закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
Договір страхування транспортного засобу за позовом страхової компанії недійсним не визнаний.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи відповідача про те, що автомобіль, який є предметом страхування, був знищений у результаті пожежі у попереднього власника автомобіля, оскільки договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" від 06 березня 2018 року, укладений з ОСОБА_1, містить усі ідентифікаційні дані про предмет страхування, зокрема пробіг 61 000 км, що свідчить про те, що представник страхової компанії оглянув автомобіль перед підписанням договору страхування.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими доводи позивача про те, що мало місце настання страхового випадку, передбаченого умовами договору добровільного страхування наземного страхування, укладеного 06 березня 2018 року між ПрАТ "Страхова компанія "АРСК" та ОСОБА_1 .
Отже, враховуючи наявність порушеного права, позивач має право на отримання від відповідача страхової виплати у розмірі 622 000 грн.
Також апеляційний суд виснував, оскільки страхова сума не сплачена, то нарахування інфляційних втрат, пені та 3 % річних за період прострочення виплати страхового відшкодування слід розраховувати з 18 вересня 2018 року (закінчення трьохмісячного терміну з дня повідомлення про подію) до 31 березня 2021 pоку (день звернення до суду з позовом).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "АРСК" на користь позивача моральної шкоди, оскільки ні договором страхування, ні Законом України "Про захист прав споживачів" не передбачені підстави для відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, у якій відповідач просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 382/677/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 711/4458/16-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 463/3605/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 914/1495/18, від 30 липня 2020 року у справі № 359/3391/18.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме статтю 4, частину другу статті 8, статтю 9, частину першу статті 16, частину другу статті 21, абзац перший статті 25, статтю 26 Закону України "Про страхування", а також допущено порушення норм процесуального права щодо порядку подання доказів.
Відповідач зазначає, що заявлений випадок незаконного заволодіння спірним автомобілем не міг бути визнаний страховим за ризиком "Викрадення", оскільки документами компетентних органів не підтверджено незаконного заволодіння застрахованим транспортним засобом у один із способів, що відповідно до договору є страховими, а саме шляхом крадіжки, грабежу чи розбою.
Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що незаконне заволодіння транспортним засобом відбулося саме шляхом крадіжки, керуючись заявою ОСОБА_1, а не документами компетентних органів, зокрема Національної поліції України.
Крім того, ПрАТ "Страхова компанія "АРСК" зазначає про те, що суд не врахував пункт 29.6 договору, відповідно до якого обов`язковою умовою для виплати страхового відшкодування за ризиком "Викрадення" є попереднє укладення між страховиком і страхувальником або власником транспортного засобу угоди, згідно з якою останній зобов`язується у разі, якщо викрадений транспортний засіб буде пізніше знайдено, передати право власності на нього страховику або його представнику, тобто оформлення абандону, а також те, що розрахунок суми страхового відшкодування має здійснюватися відповідно до пункту 29.6 договору, а не у розмірі, який просить позивач.
Заявник також зазначає, що апеляційний суд не надав належної оцінки тому, що відповідно до заяви свідка ОСОБА_2 (перший власник спірного автомобіля) від 04 грудня 2020 року у справі № 344/20660/18 транспортний засіб марки "Mazda СХ-5" зазнав повного знищення у результаті пожежі, що підтверджується актом від 21 березня 2013 року. Відсутність доказів його відновлення підтверджується численними листами дилерської мережі "Mazda".
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У червні 2023 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією в складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 06 березня 2018 року між ПАТ "СК АХА Страхування", правонаступником якого є ПрАТ "Страхова компанія "АРКС", та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 58020а8і, відповідно до якого застраховано майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "Mazda СХ-5" (а. с. 9-16, т. 1).
На виконання умов розділу 18 цього договору ОСОБА_1 сплатив страховий платіж у сумі 37 506,60 грн за весь період дії договору страхування (пункт 18.2 договору).
01 квітня 2018 року шляхом телефонного звернення до контакт-центру страховика надійшло повідомлення ОСОБА_1 про настання події, а саме незаконне заволодіння транспортним засобом "Mazda СХ-5", яке було вчинено 01 квітня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 .
03 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до страховика із заявою про незаконне заволодіння транспортним засобом "Mazda СХ-5", державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 17, 18, т. 1).
Листом Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківські області від 19 квітня 2018 року № Я-8/10//46/02-2018 ОСОБА_1 повідомлено про те, що за його заявою від 01 квітня 2018 року слідчий відділ Івано-франківського ВП ГУНП в Івано-франківській області розпочав досудове розслідування, відомості про яке 01 квітня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090010001286, з попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою частиною третьою статті 289 КК України. Під час проведення огляду місця події слідчий Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області вилучив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіля марки "Mazda СХ-5", реєстраційний номер НОМЕР_3, та два ключі від автомобіля, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні (а. с. 21, 69, т. 1).
18 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" із заявою про виплату страхового відшкодування та складання страхового акта, зазначивши, що 03 квітня 2018 року подав до страхової компанії заяву про незаконне заволодіння транспортним засобом та пояснення, а також надав витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а. с. 19, т. 1).
20 червня 2018 року ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" направило на адресу ОСОБА_1 лист за вих. № 5433/12ЦВ, зазначивши, що відповідно до пункту 29.15 договору страховик має право відстрочити складання страхового акта (прийняття рішення за подією) у випадку, якщо у нього є сумніви у правомірності вимог на одержання страхувальником страхового відшкодування - до того часу, поки не будуть представлені необхідні докази, але не більше ніж 3 (три місяці) з дня отримання від страхувальника заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів та/або інформації, передбачених розділом 28 договору.
Жодних дій з боку відповідача щодо складання страхового акта не вчинено.
18 жовтня 2018 року Івано-Франківський ВП ГУНП в Івано-Франківській області за результатами розгляду заяви від 03 жовтня 2018 року адвоката Мельника А. С. за фактом того, що особи шахрайським способом, у зв`язку з незаконним заволодінням транспортного засобу намагалися заволодіти коштами АТ "СК "АХА Страхування", до ЄРДР вніс заяву № 12018090010003780 про кримінальне правопорушення за частиною першою статті 15, частиною третьою статті 190 КК України.
23 жовтня 2018 року ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" направило ОСОБА_1 повідомлення про відстрочення прийняття рішення та складання страхового акта за заявленою ним подією до отримання необхідних доказів, але не пізніше 18 квітня 2019 року (а. с. 74, т. 1).
24 жовтня 2018 року старший слідчий Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано?Франківській області Гладун О. повідомив ОСОБА_1 про те, що за його заявою внесено відомості до ЄРДР за № 12018090010001286. Досудове розслідування триває, жодній особі не повідомлено про підозру за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, місце знаходження транспортного засобу невідоме. Під час проведення досудового розслідування вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та два ключі від замка запалювання автомобіля марки "Mazda СХ-5", реєстраційний номер НОМЕР_3, які передано на зберігання до камери речових доказів Івано?Франківського міського ВП ГУНП в Івано-Франківській області (а. с. 22, т. 1).
26 жовтня 2018 року ОСОБА_1 повторно надав ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" копію листа Івано-Франківського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області від 24 жовтня 2018 року та просив страхову компанію провести виплату страхового відшкодування за ризиком "Викрадення", як це передбачено умовами договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" від 06 березня 2018 року № 58020а8і (а. с. 23, т. 1).
18 квітня 2019 року директор Департаменту врегулювання збитків ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" Аввакум О. Б. направив повідомлення ОСОБА_1 про те, що згідно з підпунктами 9, 25.2, 30.2.15, 30.5 договору відсутні правові підстави для визнання заявленого випадку страховим та здійснення виплати страхового відшкодування щодо випадку незаконного заволодіння транспортним засобом "Mazda СХ-5", державний номерний знак НОМЕР_1, та що зазначене рішення може бути оскаржене. Також зазначено, що наданий ОСОБА_1 витяг з ЄРДР до страхової компанії щодо кримінального провадження від 02 квітня 2019 року № 1201809001001286 не містить відомостей щодо способу вчинення заволодіння застрахованим транспортним засобом.
Згідно з відповіддю слідчого відділу Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано?Франківській області від 01 травня 2023 року слідчий відділ проводить досудове розслідування, відомості про яке 01 квітня 2018 року внесено до ЄРДР за № 12018090010001286, у якому ОСОБА_1 визнано потерпілим. Під час проведення досудового розслідування у потерпілого вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та два ключі від замка запалювання автомобіля марки "Mazda СХ-5", державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_4, які знаходяться в матеріалах справи кримінального провадження. Кримінальне провадження від 18 жовтня 2018 року № 12018090010003780 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 15, частиною третьою статті 190 КК України, закрито 13 жовтня 2020 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КК України (встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення).
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 01 липня 2021 року у справі № 344/20660/18 відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ "СК "АХА" про визнання дій ПрАТ "СК "АХА" щодо неналежного виконання умов договору страхування протиправними та зобов`язання відповідача скласти страховий акт згідно з пунктом 29.3 вказаного договору за подією викрадення транспортного засобу, яка мала місце 01 квітня 2018 року; відмовив у задоволенні зустрічного позову ПрАТ "СК "АХА" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу "Mazda СХ-5", укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнання недійсним договору купівлі?продажу транспортного засобу "Mazda СХ-5", укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, визнання недійсним договору страхування, укладеного між ПрАТ "СК "АХА" і ОСОБА_1 .
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 08 грудня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПрАТ "СК "АРКС" залишив без задоволення, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2021 року та додаткове рішення цього суду від 27 липня 2021 року - без змін.
Верховний Суд постановою від 09 серпня 2022 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" залишив без задоволення. Рішення Івано?Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2021 року, додаткове рішення цього суду від 27 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року залишив без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди відповідача із оскаржуваним судовим рішенням щодо задоволення позову в частині стягнення матеріальних збитків за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, тому в цій частині постанова суду апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості Верховним Судом не перевіряється.
Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам закону відповідає.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (ЦК України, тут і далі - у редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
У частині першій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним (стаття 981 ЦК України).
Відповідно до статті 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
У статті 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Страхування може бути добровільним або обов`язковим (частина перша статті 5 Закону України "Про страхування").
Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" (тут і далі - у редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з частиною першою, пунктом 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Видом добровільного страхування може бути страхування наземного транспорту (крім залізничного).
Страховий випадок - подія, яка передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (частина друга статті 8 Закону України "Про страхування").
Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону України "Про страхування").
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 25 Закону України "Про страхування", у редакції, чинній на час відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з`ясовувати причини та обставини страхового випадку.
Згідно з частинами першою, третьою статті 991 ЦК України, у редакції, чинній на час відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Отже, положення наведених норм права нерозривно пов`язують момент виникнення обов`язку страховика щодо здійснення виплати страхової суми із настанням страхового випадку.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2022 року у справі № 753/17411/18 (провадження № 61-6933св20).
З матеріалів справи відомо, що згідно з пунктом 9 договору страхування, укладеного 06 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "СК "АХА", до страхових ризиків (з урахуванням умов пункту 25.2 договору) віднесено: 9.1 - викрадення; 9.2 - збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 9.3 - збитки внаслідок інших подій.
У пункті 25.1 договору страхування передбачено, що страховик бере на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені в пункті 25.2 цього договору, які мають ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов`язується компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати згідно з пунктами 34.1 та 34.2 договору в результаті настання страхового випадку.
Згідно з пунктом 25.2 договору страхування до страхових ризиків належать: 25.2.1 - викрадення (незаконне заволодіння ТЗ під час його знаходження в будь?якому місці в будь-який час, з урахуванням умов, вказаних в розділі 17 цього договору, шляхом: 25.2.1.1 - грабежу (відкритого викрадення ТЗ); 25.2.1.2 - крадіжки (таємного викрадення ТЗ); 25.2.3 - розбою (нападу з метою заволодіння ТЗ, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу або з погрозою застосування такого насильства).