ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 325/2132/19
провадження № 61-13946св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Бєлки В. Ю., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, Приазовської районної державної адміністрації (далі - Приазовської РДА), ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання розпорядження та державного акта на право власності на земельну ділянку недійсними.
Позов обґрунтований тим, що у його користуванні строком на 49 років на підставі договору оренди від 09 січня 2009 року № 3, укладеного між ним і Приазовською РДА, знаходиться земельна ділянка площею 0,05 га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0150, яка розташована на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області.
Між ним та Приазовською РДА були судові спори щодо розірвання договору оренди землі, однак рішенням Господарського суду Запорізької області від 15 червня 2011 року у позові про розірвання договору відмовлено.
ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,03 га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0001.
Між ним та ОСОБА_2 виник спір щодо користування земельною ділянкою, яка перебуває в оренді ОСОБА_1 .
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 21 травня 2015 року, яке набрало законної сили, зобов`язано ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Водночас, цим рішенням встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 2324581400:02:004:0001, яка належить на праві власності ОСОБА_2, не перетинається зі земельною ділянкою позивача та знаходиться в іншому місці.
Після ухвалення вказаного рішення ОСОБА_2 звернулась до відділу Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області із заявою про виправлення помилки щодо місця розташування її земельної ділянки, яке не відповідає інформації у проєкті відведення земельної ділянки.
Рішенням державного кадастрового реєстратора від 21 серпня 2015 року, яке оскаржувалось у судовому порядку та залишилося чинним, в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено, оскільки в разі виправлення помилки земельна ділянка ОСОБА_2 буде співпадати із його земельною ділянкою на 97,4843 %.
Надалі відділ Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області на підставі службової записки від 17 лютого 2017 року № 300/3-17-04 виправив помилку щодо місця розташування земельної ділянки ОСОБА_2 та зареєстрував її в Державному земельному кадастрі, в результаті чого земельна ділянка ОСОБА_2 розташовується в межах земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача.
Розпорядження голови Приазовської РДА щодо надання ОСОБА_2 земельної ділянки та державний акт на право власності на земельну ділянку є незаконними, оскільки суперечать законодавству і були видані в той час, коли земельна ділянка перебувала у користуванні позивача без отримання його згоди як землекористувача на її вилучення.
Проєкт землеустрою, розроблений для відведення земельної ділянки ОСОБА_2, містить неправдиві відомості, а розпорядження голови Приазовської РДА видано всупереч статті 122 ЗК України.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними розпорядження голови Приазовської РДА від 16 серпня 2011 року № 711 та державний акт на право власності на земельну ділянку від 04 жовтня 2011 року, виданий Приазовською РДА на ім`я ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2020 року, що залишене без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, позов задоволено.
Визнано недійсним розпорядження голови Приазовської РДА від 16 серпня 2011 року № 711, яким затверджено ОСОБА_2 проєкт землеустрою щодо відведення та передання у власність для ведення індивідуального дачного будівництва (в межах згідно плану) земельної ділянки площею 0,0300 га із земель запасу Ботіївської сільської ради.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 04 жовтня 2011 року, серія ЯЛ № 489067, виданий відділом Держкомзему у Приазовському районі Запорізької області на підставі розпорядження Приазовської РДА від 16 серпня 2011 року № 711 на ім`я ОСОБА_2, яким посвідчено її право власності на земельну ділянку площею 0,0300 га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0001, що розташована на території Ботіївської сільської ради за межами населеного пункту, цільове призначення - ведення індивідуального дачного будівництва.
Суди встановили, що земельна ділянка площею 0,03 га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0001, яка належить ОСОБА_2, знаходиться в межах земельної ділянки площею 0,05 га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0150, яка перебуває в користуванні позивача, тому дійшли висновку, що виділення земельної ділянки, кадастровий номер 2324581400:02:004:0001, у власність ОСОБА_2 без припинення права користування ОСОБА_1 цією земельною ділянкою порушує вимоги законодавства та права позивача.
Суди відхилили доводи відповідачки про те, що спірна земельна ділянка до 28 квітня 2012 року була вільною, зазначивши, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 15 червня 2011 року, яке набрало законної сили 26 липня 2011 року, рішення Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2010 року скасовано та відмовлено в позові Приазовської РДА про розірвання договору оренди. Суди вважали, що право користування позивача спірною земельною ділянкою відновлено з 26 липня 2011 року, тому на час прийняття оскаржуваного розпорядження та видання державного акта спірна земельна ділянка не була вільною.
Суди встановили, що розпорядження від 16 серпня 2011 року № 711 створило невизначеність у питанні прав на землю як позивача, так і ОСОБА_2, оскільки зумовило виникнення різних за змістом прав на земельні ділянки в межах однієї території, що є неприпустимим. За таких обставин суди вважали припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку виправданим і ефективним способом захисту порушеного права.
Суди відхилили доводи відповідачки щодо пропуску позовної давності, оскільки встановили, що позивач довідався про порушення права лише у лютому-березні 2017 року після зміни місця розташування земельної ділянки ОСОБА_2 та виникнення юридичного накладення земельних ділянок відповідно до інформації з Публічної кадастрової карти.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_2 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині її неналежного повідомлення про розгляд справи, вказавши, що суд неодноразово викликав ОСОБА_2 у судові засідання, вона була проінформована про судовий спір, а також не заперечувала щодо розгляду справи за її відсутності, що підтверджується її особистими заявами, поданими у січні та червні 2020 року.
Неотримання ОСОБА_2 судової повістки про виклик у судове засідання, призначене на 28 жовтня 2020 року, не порушило її прав та не обмежило у доступі до суду.
Постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Луньовим С. М., задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасувавши постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд керувався тим, що справу в суді першої інстанції розглянуто за відсутності ОСОБА_2, яка належним чином не повідомлена про дату, час і місце судового засідання, і обґрунтовувала свою апеляційну скаргу такою підставою.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Луньовим С. М., задоволено частково.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано недійсним розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 16 серпня 2011 року № 711, яким затверджено ОСОБА_2 проєкт землеустрою щодо відведення та передання у власність для ведення індивідуального дачного будівництва (в межах згідно з планом) земельної ділянки площею 0,0300 га, зокрема пісків - 0,0300 га, із земель запасу Ботіївської сільської ради.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 04 жовтня 2011 року, серія ЯЛ № 489067, виданий відділом Держкомзему у Приазовському районі Запорізької області на підставі розпорядження Приазовської РДА від 16 серпня 2011 року № 711 на ім`я ОСОБА_2, яким посвідчено її право власності на земельну ділянку площею 0,0300 га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0001, що розташована на території Ботіївської сільської ради за межами населеного пункту, цільове призначення - ведення індивідуального дачного будівництва.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції щодо доводів ОСОБА_2 стосовно статусу приватного підприємця ОСОБА_1 дійшов висновків, що він подав позов у цій справі 11 листопада 2019 року, тобто вже після припинення ним підприємницької діяльності 21 серпня 2019 року, саме як фізична особа, а не фізична особа - підприємець. Тому немає підстав для закриття провадження з тієї підстави, що між сторонами у цій справі існують відносини між суб`єктами господарської діяльності: приватним підприємцем ОСОБА_1 та Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області. Після припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 як фізична особа є правонаступником всіх прав та обов`язків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, у тому числі щодо права користування земельною ділянкою, строк оренди якої ще не закінчився (пункт 7 договору - 49 років, з дати державної реєстрації - 24 березня 2009 року (т. 1, а. с. 8-10) та не був припинений у встановленому законом порядку.
Крім того, згідно зі статтями 30 - 32-1 Закону України "Про оренду землі" та пунктами 30 - 33 договору оренди земельної ділянки, укладеного між Приазовською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_1 09 січня 2009 року, само по собі припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 не припиняє дії цього договору. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, просила їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме статтю 19 КАС України.
Громадянин ОСОБА_3 навмисно підмінив господарські правовідносини суб`єкта господарювання приватного підприємця ОСОБА_3, тому будь-які посилання на господарські правовідносини приватного підприємця ОСОБА_3 є неналежними доказами у справі.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ГУ Держгеокадастру у Запорізькій областінадійшов до Верховного Суду 24 січня 2024 року.
У відзиві ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області підтримало доводи заявниці та навело обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у такому випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 січня 2009 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 і Приазовською РДА укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_1 отримав в користування земельну ділянку, розташовану на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, площею 0,05 га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0150, цільове призначення для розміщення об`єктів торгівлі та ресторанного господарства (т. 1, а. с. 8-11).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2010 року у справі за позовом Приазовської РДА до приватного підприємця ОСОБА_1 позов задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 09 січня 2009 року (т. 1, а. с. 12-13).
Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 04 серпня 2010 року № 19, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 04 серпня 2010 року, приписом від 04 серпня 2010 року № 024, постановою про накладення адміністративного стягнення від 12 серпня 2010 року № 019, постановою Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2010 року частина земельної ділянки площею 0,03 га, яка передана в оренду ОСОБА_1, самовільно зайнята ОСОБА_2, а саме встановлено 4 вагончики і літній душ (т. 1, а. с. 18-24).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15 червня 2011 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26 липня 2011 року в порядку перегляду за нововиявленими обставинами, змінено рішення Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2010 року, у позові про розірвання договору оренди відмовлено (т. 1, а. с. 14-17).
Розпорядженням голови Приазовської РДА від 16 серпня 2011 року № 711, вирішено затвердити ОСОБА_2 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,03 га із земель запасу Ботіївської сільської ради у власність для ведення індивідуального дачного будівництва, передати ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,03 га із земель Ботіївської сільської ради Приазовського району у власність для ведення індивідуального дачного будівництва (т. 1, а. с. 27).
04 жовтня 2011 року Приазовською РДА на підставі розпорядження від 16 серпня 2011 року № 711 ОСОБА_2 видано державний акт, серія ЯЛ № 489067, про право власності на земельну ділянку площею 0,03 га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0001, яка розташована на території Ботіївської сільської ради за межами населеного пункту, для ведення індивідуального дачного будівництва (т. 1, а. с. 28 зворот).
28 квітня 2012 року поновлено реєстрацію договору оренди ОСОБА_1 у Державному реєстрі земель (т. 1, а. с. 36).
У травні 2012 року ОСОБА_1 звертався до Приазовського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2, Приазовської РДА про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Листом від 02 липня 2012 року на запит суду відділ Держкомзему у Приазовському районі Запорізької області повідомив, що згідно з інформацією з відділу Держкомзему у Приазовському районі перетинів (накладень) суміжних земельних ділянок із земельною ділянкою, яка знаходиться в оренді ОСОБА_1, немає. Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 03 липня 2012 року позов залишено без розгляду за заявою позивача (т. 1, а. с. 82, 140, 141).