ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 cерпня 2024 року
м. Київ
справа № 464/4240/15-ц
провадження № 61-4328св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення та встановлення порядку користування квартирою.
В обґрунтування позову посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу № 4534 від 13 вересня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Луньом А. В., на праві спільної часткової власності йому з відповідачкою належить по частці квартири АДРЕСА_1 .
У вказаній квартирі він з ОСОБА_2 проживав разом з двома малолітніми дітьми - ОСОБА_4, 2004 року народження, та ОСОБА_5, 2006 року народження.
24 березня 2015 року він попав у лікарню, а 30 березня 2015 року при поверненні додому після нетривалого перебування у лікарні він не зміг потрапити до квартири, оскільки відповідачка змінила замки на вхідних дверях.
З приводу неправомірних дій відповідачки він звертався до органів поліції, де йому рекомендували звернутись з позовом до суду.
Виділити в натурі належну йому ідеальну частку квартири є неможливим.
Невизнання з боку ОСОБА_2 його прав та законних інтересів як співвласника квартири, а також чинення з її боку перешкод у доступі до його майна та розпорядження ним, призвело до необхідності звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд:
- усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів та вселення його в цю квартиру;
- встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши йому у володіння та користування кімнату, яка позначена на поверхневому плані цифрою "5", площею 11,6 кв.м, у володіння та користування ОСОБА_2 залишити кімнату, яка позначена на поверхневому плані цифрою "6", площею 15,6 кв.м. Приміщення кухні, вбиральню, ванну кімнату, коридору, балкон та кладовку площею 8 кв.м, яка знаходиться на першому поверсі в другому під`їзді будинку АДРЕСА_2 залишити у їх спільному користуванні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2023 року позов задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 шляхом передачі ключів від квартири та вселено ОСОБА_1 в цю квартиру.
Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1 у володіння та користування кімнату, яка позначена на поверхневому плані цифрою "5", площею 11, 6 кв.м, у володіння та користування ОСОБА_2 залишити кімнату, яка позначена на поверхневому плані цифрою "6", площею 15, 6 кв.м.
Приміщення кухні, вбиральню, ванну кімнату, коридору, балкон та кладовку площею 8 кв.м, яка знаходиться на першому поверсі в другому під`їзді будинку АДРЕСА_2 залишено у їх спільному користуванні.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач як співвласник квартири має право на реалізацію свого права володіння та користування нерухомим майном. Однак, йому чиняться перешкоди з боку відповідачки, тому такі перешкоди слід усунути шляхом зобов`язання ОСОБА_2 надати позивачу ключі від усіх замків до вказаної квартири та його вселення .
Вирішуючи позов в частині вимог про встановлення порядку користування квартирою, суд вважав, що позивачу у користування слід виділити кімнату, позначену в технічному паспорті під № НОМЕР_1, площею 11,6 кв.м (яка є меншою), у володінні та користуванні ОСОБА_2 залишити кімнату, яка позначена на поверхневому плані цифрою "6", площею 15,6 кв.м, а інші приміщення квартири (кухню, вбиральню, ванну, коридори, балкон та кладовку) слід залишити у їх спільному користуванні, оскільки саме такий порядок є варіантом, що найбільш наближено відповідатиме розмірам житлової площі належної сторонам та інтересам сторін.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідачка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (син сторін) як особа, яка не брала участі у розгляді справи, звернулись до суду з апеляційними скаргами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2023 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 .
Постановлено в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні спірною квартирою шляхом передачі ключів від квартири та вселення ОСОБА_1 у вказану квартиру, зазначивши, що сторони у справі є співвласниками спірної квартири, відповідачка здійснила заміну замків до вхідних дверей без погодження з позивачем, у зв`язку із чим останній позбавлений права вільно користуватися своєю власністю.
Разом із цим, апеляційний суд не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою, вказавши на те, що у спірному житловому приміщенні, крім сторін у справі, ще зареєстровані та проживають їхні діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (який є апелянтом у справі).
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та ухвалив рішення про встановлення порядку користування спірною квартирою, вирішивши при цьому питання про права та обов`язки ОСОБА_3, який зареєстрований та проживає у спірній квартирі, однак не був залучений до участі у розгляді справи, що є підставою для відмови у задоволенні вимог позову про встановлення порядку користування квартирою.
Тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою слід скасувати та постановити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20 березня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційного суду частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою та залишити в цій частині в силі рішення місцевого суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
30 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 4534 від 13 вересня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Луньом А. В., на праві спільної часткової власності належить по частці квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім`ї № 1866 від 20 квітня 2015 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їхні діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З матеріалів справи вбачається, що 20 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Сихівського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області із заявою про чинення ОСОБА_2 перешкод у доступі до квартири АДРЕСА_4 .
За результатами розгляду вказаної заяви із ОСОБА_2 було проведено профілактичну бесіду, та роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.