ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 462/86/16
провадження № 61-4288cв23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2, які є правонаступниками ОСОБА_3,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙПІЄ-Л",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року в складі судді Кирилюка А. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Крайник Н. П., Ванівського О. М., Мельничук О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙПІЄ-Л" (далі - ТОВ "АЙПІЄ-Л"), в якому просив стягнути з відповідача на його користь: 12 400,00 грн основного боргу за купівлю приміщення № НОМЕР_1 у ТЦ "Новинка" на АДРЕСА_1, 23 862,90 грн інфляційних втрат, 4 030,00 грн - 3 % річних (з 21 вересня 2005 року);
126 760,00 грн основного боргу за купівлю приміщення № 240 у ТЦ "Калина" на АДРЕСА_1 за попереднім договором № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року;
126 760,00 грн завдатку згідно з пунктом 6 попереднього договору № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року, 284 076,80 грн інфляційних втрат, 3 % річних за користування коштами у розмірі 37 450,40 грн, 24 421,25 грн пені;
33 674,00 доларів США за договором довічного користування приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що у 2005 році між ним та відповідачем укладена усна угода про купівлю нежитлового приміщення № НОМЕР_1 у ТЦ "Новинка" на АДРЕСА_1 загальною вартістю 47 722,50 грн, що в еквіваленті станом на 01 серпня 2005 року становить 9 450,00 доларів США, які він сплатив відповідачу.
Разом з тим, відповідач не передав йому вказане приміщення, а змусив сплачувати орендну плату за нього, а 08 серпня 2011 року самовільно передав спірне приміщення у користування іншим особам.
Також 08 травня 2008 року він уклав з відповідачем письмовий попередній договір № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку, відповідно до якого відповідач зобов`язувався у строк до 31 грудня 2017 року продати йому за договором купівлі-продажу нежитлове приміщення № 240 у ТЦ "Калина" на АДРЕСА_1 .
Станом на 09 жовтня 2008 року він сплатив відповідачу в рахунок майбутнього укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення 126 760,00 грн, що в еквіваленті становить 25 100,00 доларів США, однак відповідач у строк до 31 грудня 2017 року договір купівлі-продажу нежитлового приміщення не уклав та від виконання своїх зобов`язань за цим договором відмовився.
У 2014 році він уклав з відповідачем безстроковий оплатний договір № 0927 на суму 33 674,00 доларів США про довічне безстрокове користування торговою площею ТОВ "АЙПІЄ-Л" для здійснення підприємницької діяльності. На підтвердження укладення договору відповідач підписав і видав іменний безстроковий гарантійний сертифікат на суму 33 674,00 доларів США, однак станом на 20 листопада 2015 року зазначене приміщення вже продано іншій особі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_3 помер.
Протокольною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20 червня 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 залучено до участі у справі як правонаступників позивача.
ОСОБА_1 як правонаступник ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги та просила: стягнути з відповідача кошти у сумі 12 400,00 грн за купівлю приміщення № НОМЕР_1 у ТЦ "Новинка" на АДРЕСА_1, 23 862,90 грн інфляційних втрат, 3 % річних за 12 років і 10 місяців (з 21 вересня 2005 року) у розмірі 4 030,00 грн; 126 760,00 грн основного боргу за купівлю приміщення № 240 у ТЦ "Калина" на АДРЕСА_1 за попереднім договором № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року; 126 760,00 грн завдатку згідно з пунктом 6 попереднього договору № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року; 284 076,80 грн інфляційних втрат; 3 % річних за користування коштами у розмірі 37 450,40 грн; 24 421,25 грн пені; 33 674,00 доларів США за договором довічного користування приміщенням.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 як правонаступників ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 12 400,00 грн за придбання приміщення № НОМЕР_1 у ТЦ "Новинка" на АДРЕСА_1, 23 862,90 грн інфляційних втрат,3 % річних за 12 років і 10 місяців (з 21 вересня 2005 року) у розмірі 4 030,00 грн, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачі не надали належні докази укладення ОСОБА_3 договору купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 126 760,00 грн основного боргу за придбання приміщення № 240 у ТЦ "Калина" на АДРЕСА_1 за попереднім договором № 3/101 про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та отримання завдатку від 08 травня 2008 року, 126 760,00 грн завдатку згідно з пунктом 6 попереднього договору, інфляційних втрат, 3 % річних за користування коштами та пені, суди виходили з того, що у попередньому договорі сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, зокрема щодо ціни договору та строків внесення покупцем коштів, вказаний договір не був нотаріально посвідчений, а тому не може вважатись укладеним, отже жодних зобов`язань для сторін він не породжує.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 33 674 доларів США на підставі гарантійного сертифіката № 0927, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що гарантійний сертифікат № 0927 є окремим одностороннім правочином у розумінні статті 202 ЦК України та він не має жодного юридичного зв`язку з укладенням між сторонами договорів оренди.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази внесення ОСОБА_3 коштів на повне чи/або часткове виконання такого правочину.
Постановою Верховного Суду від 03 березня 2021 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 грудня 2018 року та постанова Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_3 та ТОВ "АЙПІЄ-Л" не укладали письмовий договір купівлі-продажу приміщення № НОМЕР_1 у ТЦ "Новинка" на АДРЕСА_1, однак у матеріалах справи наявна квитанція до прибуткового касового ордера від 21 вересня 2005 року № 3624, згідно з якою ОСОБА_3 сплатив ТОВ "АЙПІЄ-Л" грошові кошти у сумі 12 400,00 грн, підстава - кінцева оплата за магазин № НОМЕР_1, перший поверх, ТЦ "Новинка", площа 18,6 кв. м.
Суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку вказаній квитанції та не мотивували відхилення цього доказу.
ОСОБА_3 та ТОВ "АЙПІЄ-Л" уклали попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 3/101 від 08 травня 2008 року у простій письмовій формі. Досліджуючи та надаючи оцінку доказам, поданим позивачами на підтвердження обставин, указаних у позовній заяві, зокрема квитанціям до прибуткового касового ордера від 08 травня 2008 року № 000092, від 09 вересня 2008 року № 000697 та від 09 жовтня 2008 року № 000895, згідно з якими ОСОБА_3 сплатив відповідачу за магазин у ТЦ "Калина" площею 16,25 кв. м загалом 126 760,00 грн, суди не з`ясували, чи виконували сторони положення договору від 08 травня 2008 року в частині зобов`язання відповідача продати ОСОБА_3 нерухоме майно, що є необхідною умовою для визначення правової природи розрахунків між сторонами за відповідними квитанціями.
Суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини щодо гарантійного сертифіката № 0927, тому їх висновки про відмову в позові в частині стягнення з відповідача 33 674,00 доларів США на підставі гарантійного сертифіката є передчасними.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "АЙПІЄ-Л" на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як правонаступників ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 69 580,00 грн кожному, а всього - 139 160,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмолено.
Суд першої інстанції виходив з того, що кошти, отримані відповідачем по квитанціях до прибуткового ордера № 000092, 000697, 000895 від 08 травня 2008 року, 09 вересня 2008 року, 09 жовтня 2008 року на загальну суму 126 760,00 грн, набуті ним без достатніх правових підстав, з істотним порушенням відповідачем договірних умов, зокрема, ухилення від продажу нежитлового приміщення.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 21 вересня 2005 року № 3624, ОСОБА_5 сплатив ТОВ "АЙПІЄ-Л" грошові кошти у сумі 12 400,00 грн в якості кінцевої оплати за магазин № НОМЕР_1, перший поверх, ТЦ "Новинка", площа 18,6 кв. м.
Враховуючи відсутність доказів укладення будь-яких договорів на придбання вказаної нерухомості, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані кошти у сумі 12 400,00 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави внаслідок недобросовісної поведінки.
Вимоги про стягнення 284 076,80 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 37 450,40 грн, 24 421,25 грн пені задоволенню не підлягають, оскільки сторони не уклали основний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, спірні правовідносини не стосуються порушення грошового боргового зобов`язання, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування статті 625 ЦК України.
Вимоги про відшкодування 33 674,00 доларів США на підставі гарантійного сертифікату № 0927 задоволенню також не підлягають, оскільки позивачі не надали докази на підтвердження отримання цього сертифіката, в тому числі конкретної дати видачі, розрахунку за ним.
Постановою Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в період з 01 жовтня 2005 року до 30 листопада 2015 року ОСОБА_3 та ТОВ "АЙПІЄ-Л" уклали ряд договорів.
01 грудня 2012 року сторони уклали договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до пункту 12.2 якого сторони визнали, що кошти, які вносились орендарем протягом попередньої співпраці, мали лише три цільових призначення: щомісячна орендна плата; компенсація за спожиті комунальні послуги; компенсація витрат орендодавця на облаштування об`єкта оренди. Сторони також визнали та погодили, що кошти, сплачені орендарем як компенсація витрат орендодавця на облаштування об`єкту оренди, поверненню не підлягають. Залишок зазначених коштів, за письмовим погодженням орендодавця може бути зараховано в рахунок часткового погашення орендної плати. Графік такого погашення визначає орендодавець.
У пункті 12.4 цього договору сторони дійшли згоди про те, що на момент укладення даного договору жодних інших договірних відносин між ними немає. Усі зобов`язання незалежно від їх правової природи, що були у сторін до 01 листопада 2012 року вважаються належно виконаними та/або припиненими. Вказаний пункт договору не допускає неоднозначного тлумачення, а тому станом на 01 листопада 2012 року ОСОБА_3 визнавав, що у відповідача немає перед ним невиконаних зобов`язань, які виникли до 01 листопада 2012 року.
В матеріалах справи відсутні відомості щодо придбання ОСОБА_3 безстрокового гарантійного сертифіката на суму 33 674,00 у/о, в тому числі щодо конкретної дати його видачі, форми та наявності розрахунку за ним.
Зі змісту сертифіката вбачається, що його власник має право отримувати: першочергово торгові площі для здійснення підприємницької діяльності; за рішення зборів засновників компенсацію з врахуванням амортизаційних відрахувань; при перепродажі комплексу чи окремих торгових корпусів компенсацію в сумі номіналу даного сертифікату. З огляду на декларативність змісту зазначеного сертифікату, позивачем не доведено його зв`язок з існуючими договорами оренди між сторонами та наявність підстав для стягнення зазначених коштів.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 засобами поштового звʼязку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі № 161/12771/15-ц, від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц, від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17, від 19 червня 2019 року в справі № 646/14523/15-ц, від 23 жовтня 2019 року в справі № 723/304/16-ц, від 27 листопада 2019 року в справі № 340/385/17, від 08 грудня 2020 року в справі № 903/664/19, від 03 березня 2021 року в справі № 462/86/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також вказувала на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах щодо стягнення коштів за договором у формі гарантійного сертифікату (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Оскільки продавець не виконав свої зобовʼязання за договором № 3/101 від 08 травня 2008 року, він зобовʼязаний сплатити позивачам інфляційні втрати, три проценти річних та пеню.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення коштів, сплачених на виконання умов договору від 08 травня 2008 року, суди не врахували, що повернення відповідних коштів повʼязується позивачами саме з істотним порушенням відповідачем договірних умов (ухиленням від продажу нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 загальною площею 16, 25 кв. м) та його недобросовісною поведінкою.