ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 189/896/20
провадження № 61-370св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Олійник А. С., Пророка В. В., Сердюка В. В.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - адвоката Штронди Антона Михайловича та представника ОСОБА_1 - адвоката Савка Віталія Вікторовича на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року в складі судді Степанової О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року в складі колегії суддів Максюти Ж. І., Барильської А. П., Городничої В. С.,
за позовом ОСОБА_1, яка є правонаступником ОСОБА_2, до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача фінансових послуг та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про захист прав споживача фінансових послуг та просив стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ (ПАТ) КБ "ПриватБанк"; банк): 4 947,48 доларів США - 3 % річних за користування чужими грошима згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); 55 871 417,89 грн - пені згідно із статтею 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон про споживачів); 12 597,75 доларів США - 9 % річних за користування грошима поза межами укладеного між сторонами договору, а всього: 17 545,23 доларів США та 55 871 417,89 грн.
Позов мотивовано тим, що 13 грудня 2013 року між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070034824300 вклад "Стандарт", відповідно до умов якого він передав банку грошові кошти в сумі 33 450,54 доларів США строком до 13 грудня 2014 року з правом пролонгації та нарахуванням відсотків у розмірі 9 % річних. У грудні 2015 року віннаправив на адресу відповідача заяву про повернення депозиту та відсотків.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року в справі № 201/597/16-ц, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року, стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на його користь грошові кошти за договором депозитного вкладу від 13 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070034824300 "Стандарт" у розмірі 40 022,43 доларів США, а саме: вклад у розмірі 33 450,54 доларів США, відсотки в розмірі 6 021, 09 доларів США, 3 % річних у розмірі 550,80 доларів США.
Рішення суду не виконано, тому просив задовольнити позов.
Короткий зміст судових рішень
13 вересня 2023 року рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області позов ОСОБА_1, яка є правонаступником ОСОБА_2, до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача фінансових послуг задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1, яка є правонаступником ОСОБА_2, 4 947,48 доларів США - 3 % річних згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
07 грудня 2023 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року залишено без змін.
Відмовляючи у позові про стягнення пені, суди керувалися тим, що ОСОБА_2 скористався правом на дострокове розірвання договору банківського вкладу, тому договірні правовідносини між сторонами вважаються припиненими з грудня 2015 року. Оскільки між ОСОБА_2 та банком припинено правовідносини за договором банківського вкладу, частина п`ята статті 10 Закону про споживачів не регулює спірні правовідносини.
Вирішуючи спір у частині стягнення 3 % річних згідно із частиною другою статті 625 ЦК України, суди керувалися тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року вирішено питання щодо стягнення з ПАТ "КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 3 % річних у розмірі 550,80 доларів США станом на 31 травня 2016 року, тому в цій справі необхідно стягнути 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України за період з 01 червня 2016 року по 05 серпня 2020 року (дату складення позову).
Суди виснували про відсутність підстави для застосування строку давності, заявленої представником відповідача щодо позовної вимоги в частині стягнення 3 % річних, оскільки згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року набрало законної сили 03 квітня 2019 року, а 13 червня 2019 року було відкрито виконавче провадження. Враховуючи певні строки, в межах яких державним виконавцем повинні були бути прийняті необхідні рішення та вчинені дії для примусового виконання рішення суду, позивач очікував на стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" присуджених рішенням суду грошових коштів та не мав наміру звертатися повторно до суду.Однак у зв`язку з невиконанням рішення суду щодо стягнення коштів ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом 18 серпня 2020 року, тобто в межах строку порушення його законних прав та інтересів, позовна давність позивачем не пропущена.
У стягненні 9 % за вкладом після закінчення строку, на який зроблений вклад, відмовлено з тих підстав, що депозитний договір розірвано у грудні 2015 року, а після розірвання договору відсотки не сплачуються.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
04 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савко В. В. засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня
2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня
2023 року, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині незадоволених позовних вимог скасувати, позовні вимоги задовольнити повністю.
05 січня 2024 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Штронда А. М. через систему "Електронний Суд" надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області
від 13 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 07 грудня 2023 року, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати, відмовити в задоволенні позову.
Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Савка В. В. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року в справі № 199/3152/20(провадження № 14-224цс21), в якій на користь вкладника стягнуто 3 % річних згідно із частиною другою статті 625 ЦК України, пеню відповідно до статті 10 Закону про споживачів (хоч і нараховану лише на відсотки, з чим заявниця не згодна) та відсотки за користування грошима поза межами укладеного між сторонами договору. Суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Посилання судів на практику Верховного Суду в подібних правовідносинах нерелевантні, адже в цій справі позивач не розривав достроково договір банківського вкладу, зокрема в судовому порядку, лише повідомив про відмову у його автоматичній пролонгації, тому Закон про споживачів поширюється на спірні правовідносини.
Відповідно до висновків Верховного Суду України в постанові від 28 січня 2015 року в справі № 6-247цс14 та Верховного Суду в постанові від 20 березня 2019 року в справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19), що не враховані судами, у разі неповернення вчасно вкладу з банку стягуються відсотки за договором за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів. На користь заявниці підлягають стягненню відсотки за користування вкладом поза межами укладеного між сторонами договору в розмірі 9 %, тобто за ставкою депозитного договору.
Узагальнені доводи касаційної скарги банку
Касаційна скарга банку мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 464/5089/15 (провадження № 61-1256св18), від 10 квітня 2018 року в справі № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року в справі № 908/1394/17, від 26 жовтня 2018 року в справі № 922/4099/17, від 21 листопада 2018 року в справі № 642/493/17 (провадження № 61-152св18).
Суди неправомірно нарахували 3 % річних згідно із частиною другою статті 625 ЦК України на тіло депозиту і відсотки, адже базою нарахування вказаної суми має бути лише тіло вкладу відповідно до висновків, висловлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
Суди стягнули 3 % річних за частиною другою статті 625 ЦК України за період з 01 червня 2016 року по 05 серпня 2020 року без урахування заявленої банком позовної давності. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) зазначено, що до правових наслідків порушення зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. Зазначені суми суд мав стягнути за три роки перед зверненням позивача до суду відповідно до висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 464/5089/15 (провадження № 61-1256св18), від 10 квітня 2018 року в справі № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року в справі № 908/1394/17, від 26 жовтня 2018 року в справі № 922/4099/17, від 21 листопада 2018 року в справі № 642/493/17 (провадження № 61-152св18). Безпідставними є доводи позивача про те, що про порушене право він дізнався лише після отримання постанови Верховного Суду в справі № 201/21259/15.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070034824300 вклад "Стандарт", відповідно до умов якого вкладник передав банку грошові кошти в сумі 33 450,54 доларів США строком до 13 грудня 2014 року з правом автоматичної пролонгації та нарахуванням відсотків у розмірі 9 % річних.
08 грудня2015 року ОСОБА_2 направив на адресу відповідача заяву про повернення депозиту та відсотків, у задоволенні якої банк відмовив.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року в справі № 201/597/16-ц, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року, стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором депозитного вкладу від 13 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070034824300 "Стандарт" станом на 31 травня 2016 року в розмірі 40 022,43 доларів США, а саме: вклад у розмірі 33 450,54 доларів США, відсотки у розмірі 6 021,09 доларів США, 3 % річних у розмірі 550,80 доларів США.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року не виконано.
У відзиві на позовну заяву банк просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені та 3 % річних (т. 1, а. с. 82).
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційних скарг та виснував, що касаційну скаргуОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а касаційну скаргу банку - задовольнити частково з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (частини перша та п`ята статті 1061 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Стосовно стягнення пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону про споживачів
Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону про споживачів у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.
Відмовляючи в цій частині позову, суди керувалися тим, що ОСОБА_2 скористався правом на дострокове розірвання договору банківського вкладу, тому договірні правовідносини між сторонами вважаються припиненими з грудня 2015 року. Оскільки між ОСОБА_2 та банком припинено правовідносини за договором банківського вкладу, частина п`ята статті 10 Закону про споживачів не регулює спірні правовідносини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) та правильно врахована судами, в ній зазначено, що після ухвалення судового рішення Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області від 04 грудня 2014 року (справа № 320/9186/14-ц), яке набрало законної сили 25 березня 2015 року, розірвано договори банківського вкладу, тому між сторонами, кожним із вкладників та банком, припинилися договірні правовідносини з договорів банківського вкладу. Після ухвалення рішення про розірвання договорів банківського вкладу та набрання ним законної сили між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту набрання рішенням законної сили на вказані правовідносини не поширюється дія Закону про споживачів, а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону про споживачів не нараховується.
Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню частина п`ята статті 10 Закону про споживачів, адже вкладник скористався правом на дострокове розірвання договору банківського вкладу, тому договірні правовідносини між сторонами вважаються припиненими з грудня 2015 року.
Правонаступниця вкладника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року в справі № 199/3152/20(провадження № 14-224цс21), в якій на користь вкладника стягнуто пеню відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону про споживачів.
Такі висновки ОСОБА_1 є самовільним трактуванням змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року в справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21), якою судові рішення в частині стягнення пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону про споживачів скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, та стягнення пені в разі припинення договору депозитного вкладу (попереднім рішенням суду стягнуто вклади і відсотки за ними та розірвано депозитні договори) не вбачається.
Щодо стягнення відсотків за вкладом після закінчення строку, на який зроблений вклад
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (частини перша та п`ята статті 1061 ЦК України).
13 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір банківського вкладу строком на 366 днів. Умовами договору передбачено його автоматичну пролонгацію на той же строк у випадку, якщо за закінченням чергового строку вкладник не заявить про намір забрати кошти.
08 грудня 2015 року, тобто у зв`язку із закінченням 13 грудня 2015 року чергового строку продовження банківського вкладу, ОСОБА_2 звернувся до банку із заявою про повернення вкладу, в якій зазначив, що далі не має наміру продовжувати дію договору, просив повернути йому депозит у розмірі 33 450,64 доларів США та нараховані відсотки (т. 1, а. с. 245).
Відповідно до умов договору відсотки на вклад у розмірі 9 % річних нараховуються за кожен період продовження мінімального строку вкладу (т. 1, а. с. 26). Нарахування таких відсотків після закінчення строку, на який зроблений вклад, не передбачено.
З урахуванням тих обставин, що ОСОБА_2 заявив про свій намір не продовжувати з 13 грудня 2015 року строк вкладу на новий період, Верховний Суд погоджується з висновками судів про відсутність правових підстав для стягнення відсотків у розмірі 9 % поза межами укладеного між сторонами договору.
Крім того, правові висновки стосовно безпідставності стягнення відсотків за вкладом після закінчення строку вкладу сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22).
У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).