ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2024 року
м. Київ
Справа № 463/13223/21
Провадження № 61-6505св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Олійник А. С., Пророка В. В., Сердюка В. В.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року у складі колегії суддів Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.
у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2022 року Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" (далі - ЛМКП "Львівтеплоенерго") звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01 листопада 2019 року до 30 вересня 2020 року у розмірі 4 412,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 45,87 грн, 3 % річних у розмірі 64,77 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
04 листопада 2022 року рішенням Личаківського районного суду м. Львова позов ЛМКП "Львівтеплоенерго" задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ЛМКП "Львівтеплоенерго" заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01 листопада 2019 року до 30 вересня 2020 року у розмірі 4 412,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 45,87 грн, 3 % річних у розмірі 64,77 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що позивач надає послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 відповідачам, яким для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1, а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості цієї послуги з метою її оплати. Відповідачі не в повному обсязі вносили плату за надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість за централізоване опалення за період з 01 листопада 2019 року до 30 вересня 2020 року в розмірі 4 412,07 грн, інфляційні втрати в розмірі 45,87 грн, 3 % річних в розмірі 64,77 грн, які підлягають солідарному стягненню відповідачів.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанцій
15 квітня 2024 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2022 року.
22 квітня 2024 року ухвалою Львівського апеляційного суду відмовлено в відкритті апеляційного провадження.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана зі спливом одного року з дня складення повного тексту рішення суду першої інстанції, а наявність випадків, за яких можливе відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, поданою зі спливом одного року з дня складення повного тексту судового рішення, колегією суддів не встановлена, як і не встановлено виникнення обставин непереборної сили, тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити відповідно до положень частини другої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 квітня 2024 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судового рішення за пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України особи, які подали касаційну скаргу, послалися на те, що вони не були обізнані про розгляд справи, не отримали вчасно судову кореспонденцію, а про ухвалене рішення про стягнення з них заборгованості дізналися після відкриття виконавчого провадження.
Доводи інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
10 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Личаківського районного суду м. Львова.
У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
14 серпня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Право на доступ до суду також означає обов`язок суду забезпечити: ефективний розгляд справи; дотриманням принципів змагальності (статті 12 ЦПК України) та диспозитивності (статті 13 ЦПК України); рівні можливості надавати докази на підтвердження своїх позицій; організацію розгляду справи впродовж розумного строку; неможливість зловживання правом з боку сторін.
ЄСПЛ указав, що там, де існують апеляційні та касаційні суди, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх "цивільних прав та обов`язків" (рішення від 11 жовтня 2001 року в справі "Гоффман проти Німеччини" (Hoffmann v. Germany); рішення від 26 жовтня 2000 року в справі "Кудла проти Польщі" (Cudla v. Poland)).
Згідно з пунктом 8 частини другої статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Конституція України як закон прямої дії має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп; абзац сьомий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.