ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/14532/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т. Є. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.,
за участі:
секретаря судового засідання - Іщука В. В.,
представників:
позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть"" - Денисенко Т. М.,
відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - Карліна О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 (колегія суддів: Владимиренко С. В. (головуючий), Ходаківська І. П., Демидова А. М.) та рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 (суддя Паламар П. І.),
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 (колегія суддів: Владимиренко С. В. (головуючий), Ходаківська І. П., Демидова А. М.) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, ухвалену за результатами перегляду додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023,
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 (колегія суддів: Владимиренко С. В. (головуючий), Ходаківська І. П., Демидова А. М.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть""
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 24 042 681,18 грн,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть"" (далі - позивач, Торгова компанія) подало до господарського суду позов, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач, Оператор ГТС) 24 042 681,18 грн, з яких 23 752 996,74 грн основного боргу, 242 701,17 грн пені, 664,93 грн 0,01 % річних, 46 318,34 грн інфляційних втрат. Також просило стягнути судовий збір у розмірі 360 640,22 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33 500,00 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 21.12.2022 № 4600006922 (далі - договір) в частині оплати за поставлені автонавантажувачі вилкові WECAN CPCD50 (далі - товар) згідно з видатковими накладними та актами приймання-передачі товару, підписаних відповідачем без зауважень щодо якості, що є підставою для стягнення заявленого розміру боргу та нарахованих на нього сум пені (з розрахунку 0,01 % від суми боргу за кожен день прострочення платежів), 0,01 % річних та інфляційних втрат. Матеріально-правовою підставою позову визначено, зокрема ст. 625, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Господарський суд міста Києва у рішенні від 12.02.2023, залишеному без змін згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, позов задовольнив повністю. Стягнув з відповідача на користь позивача 23 752 996,74 боргу, 242 701,17 грн пені, 664,93 грн процентів річних, 46 318,34 грн інфляційних втрат та 360 640,22 грн витрат по сплаті судового збору.
Висновки суду першої інстанції по суті спору обґрунтовані тим, що позивач набув право вимоги від відповідача оплати поставленого товару, оскільки поставив товар вчасно, і вправі згідно із ч. 1 ст. 688 ЦК України відмовитись від задоволення вимог відповідача щодо усунення недоліків якості поставленого товару з огляду на порушення відповідачем строку складання та направлення позивачу актів приймання товарів за кількістю та якістю із зауваженнями, встановлений Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (далі - Інструкція № П-7). Також за висновками суду відповідач не відмовився від договору з підстав передання товару неналежної якості, втім таке його право, передбачене ст. 678 ЦК України, не кореспондується з виявленими ним недоліками якості товарів, адже вони не є істотними, а матеріали справи підтверджують передання позивачем як товарів, так і обумовлених договором документів до них. Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, 0,01 % річних та інфляційних втрат, суд визнав їх правильними.
Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками місцевого господарського суду, додатково зазначивши, що акти приймання товарів за кількістю та якістю із зауваженнями відповідача не спростовують факт передачі товару за актами приймання-передачі, що підписані уповноважено особою Оператора ГТС, відповідно акти приймання-передачі товарів є підставою для проведення розрахунків за отриманий товар і не можуть слугувати підставою для відстрочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати поставленого. Окрім ст. 678, 688 ЦК України, застосованих місцевим господарським судом, апеляційний суд до спірних правовідносин застосував, зокрема ст. 664, 680, 692 ЦК України, ст. 269 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
При цьому суди попередніх інстанцій при вирішенні спору звернулися до положень Інструкції № П-7: суд першої інстанції послався на п. 6, 10, 11, 18, апеляційний суд - додатково на п. 18, позаяк застосування цієї Інструкції передбачено умовами договору. Водночас апеляційний суд не погодився з відповідачем про наявність підстав для застосування при розгляді справи Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1998 № 888 (далі - Положення № 888), адже договором передбачено інше, а також відхилив покликання на висновки Верховного Суду у постанові від 06.12.2022 у справі № 925/1429/21 з огляду на неподібність правовідносин.
У додатковому рішенні від 26.12.2023 Господарський суд міста Києва відмовив позивачу в задоволенні клопотання про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача 31 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції. Північний апеляційний господарський суд постановою від 16.04.2024 додаткове рішення суду першої інстанції від 26.12.2023 скасував, ухвалив нове додаткове рішення про часткове задоволення вказаної заяви позивача. Стягнув з відповідача на користь позивача 22 000,00 грн витрат на правничу професійну допомогу. У додатковій постанові від 28.05.2024 Північний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відшкодування судових витрат на правничу професійну допомогу в суді апеляційної інстанції з огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення, а аналогічну заяву позивача задовольнив та стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2024 року, Оператор ГТС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій при прийнятті судових рішень по суті спору норм матеріального та процесуального права, а також наявність підстав касаційного оскарження за п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, просить скасувати постанову апеляційного суду від 16.04.2024 та рішення суду першої інстанції від 12.12.2023, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 310 ГПК України.
Обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження судових рішень по суті за п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, відповідач вказав, що:
- суди не врахували правового висновку Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 927/626/17 щодо питання застосування ст. 627, 692 ЦК України;
- відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування п. 6 Інструкції № П-7 у сукупності зі ст. 687, 688 ЦК України у контексті питання визначення дати (моменту) поставки;
- суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме: акти приймання-передачі товарів, в результаті чого не звернули уваги на відсутність у них посилання на документ, який би підтверджував повноваження особи на підписання цих актів від імені відповідача, та встановили обставини настання дати поставки та виникнення у відповідача обов`язку зі сплати на підставі недопустимих доказів - актів приймання-передачі товарів, адже такими доказами є акти приймання товарів за кількістю та якістю, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень відповідно до п. 1, 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України та передачі справи на новий розгляд.
Окрім того, відповідач вказав, що до спірних правовідносин п. 6 Інструкції № П-7, який встановлює строк на прийняття продукції за якістю, застосуванню не підлягає, оскільки його застосування саме до порядку приймання товару сторони у договорі не погодили, натомість слід застосувати ст. 687, 688 ЦК України та п. 41 Положення № 888, який надає покупцю право не оплачувати товар до усунення продавцем виявлених недоліків.
Суд звертає увагу, що з тексту касаційної скарги вбачається, що відповідач не оскаржує постанову апеляційного суду від 16.04.2024, ухвалену за результатами перегляду додаткового рішення місцевого господарського суду від 26.12.2023, та додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 28.05.2024 із наведенням нормативно-правового обґрунтування та підстав за ч. 2 ст. 287 ГПК України, однак просить скасувати ці судові рішення за наслідками скасування оскаржуваних судових рішень по суті і передачі справи на новий розгляд, при здійсненні якого буде проведено новий розподіл судових витрат.
Одночасно у касаційній скарзі відповідач навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, в якому зазначив, що розмір судових витрат на правову допомогу становитиме суму, яка буде розрахована, виходячи з даних про витрачений надалі адвокатом час на надання правової допомоги з урахуванням ставки 9 260,00 грн/год. Також просив здійснити перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору та професійної правничої допомоги за розгляд справи у судах попередніх інстанцій у разі, якщо Суд дійде висновку про скасування оскаржуваних судових рішень по суті і ухвалення нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
25.07.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Торгова компанія заперечила проти доводів касаційної скарги, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін; навела попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, згідно з яким очікує понести такі витрати у розмірі 22 000,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, врахувавши заперечення у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.
У ч. 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень по суті спору в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Суди попередніх інстанцій встановили, що за результатами процедури закупівлі 21.12.2022 між відповідачем (покупець) та позивачем (постачальник) укладено договір (з урахуванням змін згідно з додатковими угодами від 02.05.2023 № 1 та від 03.05.2023 № 2), за умовами якого постачальник зобов`язався, зокрема у визначені строки передати у власність покупця товар (підіймально-транспортувальне обладнання - вилкові автонавантажувачі, зазначені в специфікаціях), а покупець зобов`язався, зокрема прийняти та оплатити такі товари (п. 1.1).
За змістом умов укладеного правочину постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікацій на умовах DDP "Поставка зі сплатою мита" правил Інкотермс (редакція 2010 року) (п. 5.1, 5.6);
- право власності на товар переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів за видатковою накладною (п. 5.9);
- приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному договором та чинним законодавством (п. 5.10);
- датою поставки товарів за договором є дата підписання покупцем акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.16 договору та передачі постачальником покупцю одночасно із поставкою товарів у повному обсязі документів, а саме: видаткової накладної; документа про підтвердження якості товару на кожну одиницю (або партію) товару: паспорта; документа про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на товар; рахунка-фактури; товарно-транспортної накладної; на кожну одиницю товару комплект експлуатаційної документації українською мовою відповідно до норм чинного законодавства та на електронному носії (п. 5.11);
- приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акта приймання товарів за кількістю та якістю.
Приймання покупцем розпочинається з перевірки, зокрема якості постановленого товару вимогам договору та положенням, зокрема Інструкції № П-7, що застосовуються до правовідносин сторін в тій частині, що не суперечить умовам, встановленим договором.
Покупець в односторонньому порядку підписує акт приймання товарів за кількістю та якістю у порядку, передбаченому договором. У випадку участі постачальника у прийманні товарів за кількістю та якістю відповідний акт підписується обома сторонами договору (п. 5.16);
- неналежне оформлення постачальником документів, зазначених в п. 5.11, або відсутність хоча б одного із цих документів, або невиконання чи неналежне виконання інших вимог договору вважається простроченням постачальника, до усунення якого покупець має право відстрочити виконання своїх зобов`язань з оплати товарів (п. 5.17);
- у разі виявлення недоліків в переданих товарах (будь-яка невідповідність товару вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів умовам договору або вимогам, що пред`являються до товарів, а також інформації про товар, наданій виробником (постачальником), покупець має право, незалежно від можливості використання товарів за призначенням, вимагати від постачальника за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення вартості товарів; 2) безоплатного усунення недоліків товарів у визначених покупцем строк, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання постачальником повідомлення покупця про виявлені недоліки товарів; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товарів (п. 5.12);
- у разі виявлення істотних недоліків товарів, що впливає на їх використання, покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитись від договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку і вимагати повернення сплаченої грошової суми; 2) вимагати заміни товарів, зокрема на товар належної якості, у визначений покупцем строк, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання постачальником повідомлення про заміну товарів (п. 5.13);
- якщо постачальник товарів неналежної якості не є його виробником, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товарів і відшкодування збитків пред`являються до постачальника (п. 5.14);
- ціна договору становить 23 946 796,74 грн (п. 3.1);
- розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахунку покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника у строк не раніше 20 та пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару (п. 4.1);
- у разі порушення покупцем строків оплати за цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня; на суму боргу у разі порушення строків оплати нараховується 0,01 % річних від простроченої суми (п. 7.2, 7.10);
- за порушення постачальником умов договору щодо якості передбачена сплата штрафу у розмірі 20 % вартості неякісних товарів (п. 7.3). Крім того, зобов`язання постачальника забезпечені оперативно-господарськими санкціями, що передбачені ст. 236 ГК України (штрафні санкції, збитки) (п. 7.13).
У розділі 6 договору сторони обумовили, що:
- покупець зобов`язаний, зокрема прийняти поставлені товари та в повному обсязі оплатити їх, а також має право, зокрема: в односторонньому порядку відмовитись від договору, якщо постачальник, зокрема передає неякісні товари; не здійснювати оплату в разі неналежного оформлення документів, зазначених у п. 5.11 договору (відсутність печатки, підписів тощо); відмовитись від прийняття товарів у разі їх невідповідності якості технічним характеристикам, умовам поставки, умова договору та відстрочити виконання зобов`язань з оплати до усунення порушень умов договору (п.6.1, 6.2);
- постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку у строки; забезпечити поставку товарів, якість та комплектність яких відповідають договору; у разі поставки товарів неналежної якості виконати вимоги покупця відповідно до п. 5.12, 5.13 договору, а також має право вимагати від покупця належного виконання зобов`язань з оплати лише у разі підписання актів приймання товарів за кількістю та якістю (п. 6.3, 6.4).
У специфікаціях (додатки до договору) сторони узгодили, зокрема строки поставки у 180 днів від дати підписання договору та адреси місць поставки.
02.05.2023 та 03.05.2023 позивач передав відповідачу у місцях, погоджених сторонами, обумовлені договором та специфікаціями товари в загальному на 23 752 996,74 грн, що підтверджується, зокрема видатковими накладними № РН-02051 та № РН-03051.
Відповідач прийняв товари, про що складено акти приймання-передачі товарів за договором від 02.03.2023 та від 03.05.2023 у трьох примірниках (один - для продавця, інші два - для покупця), в яких зазначив, що разом із товарами позивач передав документацію, претензій по кількості та якості відсутні і акти є підставою для проведення розрахунків за отримані товари.
У ті ж дні позивач передав відповідачу товарно-транспортні та податкові накладні, рахунки-фактури на суму 23 752 996,74 грн.
Суди також з`ясували, що відповідач склав та підписав акти приймання товарів за кількістю та якістю, в яких висловив зауваження щодо якості поставлених товарів та вказав на недоліки у них:
- від 11.05.2023 № 67, який направив позивачу електронним листом від 25.05.2023, на що отримав відповідь від 26.05.2023 про пропуск строку для звернення із зауваженнями щодо якості та комплектності товарів із наданням коментарів на зауваження відповідача;
- від 30.05.2023 № 1099, який того ж дня направив позивачу електронним листом, на що отримав відповідь від 30.05.2023 про пропуск строку для звернення із зауваженнями щодо якості та комплектності товарів із наданням коментарів на зауваження відповідача;
- від 09.06.2023 № 74, який направив позивачу електронним листом від 13.06.2023, на що отримав відповідь від 20.06.2023 про пропуск строку для звернення із зауваженнями щодо якості та комплектності товарів із наданням коментарів на зауваження відповідача.
Враховуючи відсутність своєчасної та повної оплати за прийнятий товар, 21.07.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату 23 752 996,74 грн боргу та нарахованої на нього суми пені, незадоволення якої стало причиною звернення позивача до суду із цим позовом з посиланням на те, що акти приймання-передачі товарів від 02.05.2023 та від 03.05.2023 без зауважень по якості зі сторони відповідача є підставою для проведення розрахунків.
З огляду на встановлення обставин своєчасної поставки товарів та належно оформленої документації до них, суди дійшли висновку, що позивач вправі вимагати оплати поставленого. Враховуючи, що за умовами п. 4.1 договору кінцевим строком оплати вартості поставленого є 01.06.2023 та 02.06.2023, доказів чого на момент розгляду справи сторонами не надано, суди вказали на наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Врахувавши п. 6 Інструкції № П-7, який встановлює строк приймання у 20 днів, суди виснували, що відповідач повинен був перевірити додержання продавцем умов договору щодо якості поставленого, скласти та направити позивачу акти приймання товарів за кількістю та якістю не пізніше 22.05.2023 та 23.05.2023, тоді як такі акти відповідач надіслав 25.05.2023 та 30.05.2023, тобто з пропуском строку на звернення із зауваженнями.
Відповідач як у судах попередніх інстанцій, так і в касаційній скарзі не заперечує, що товари отримав, проте вказує, що датою поставки вважається дата складання актів приймання товарів за кількістю та якістю, однак, матеріали справи не містять таких актів, які б підтверджували факт їх прийняття відповідачем без зауважень, натомість наявні такі акти із запереченням щодо якості поставленого, а тому дата поставки не наступила, відповідно строк на проведення розрахунків не розпочав свій перебіг.
Таким чином, спірним у цій справі є питання визначення дати (моменту) поставки товарів, з настанням якого у відповідача виникає обов`язок щодо оплати поставленого, ураховуючи умови договору та встановлені судами обставини.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України.)
За змістом ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором, та одночасно передати його приналежності та документи.
При цьому ст. 663, ч. 1 ст. 664, ст. 673 ЦК України встановлюють, що товар, якість якого відповідає умовам договору, має бути переданий у строк, встановлений правочином, і обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
У цій справі суди встановили, що у договорі сторони погодили, що постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікацій на умовах DDP "Поставка зі сплатою мита" правил Інкотермс (редакція 2010 року) (п. 5.1, 5.6).
Згідно з правилами Інкотермс (в редакції 2010 року) термін DDР (поставка зі сплатою мита) передбачає, зокрема, що: продавець зобов`язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки (ст. А.4 розділу DDР); продавець зобов`язаний з урахуванням положень ст. Б.5 нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки відповідно до ст. А.4 (ст. А.5 розділу DDР); покупець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності до ст. А.4 (ст. Б.5 розділу DDР).
З огляду на вказане товар вважається поставленим відповідачу з дати прибуття його в місце поставки, що підтверджується, зокрема видатковими та товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі товарів. Такий висновок узгоджується з наведеним у постанові Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 910/17814/23.
Отже, враховуючи зазначені приписи, погоджені сторонами в договорі умови поставки, встановлені судами обставини, що 02.05.2023 та 03.05.2023 позивач поставив товари разом із документацією у встановлені строки та в обумовлені в специфікаціях місця, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі товарів з документами, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що товар вважається поставленим відповідачу з дати прибуття його в місце поставки, і з цього моменту у відповідача виникає обов`язок здійснити оплату поставленого у строки, встановлені п. 4.1 договору, тобто до 01.06.2023 та 02.06.2023, невиконання якого спричинило прострочення платежу.
При цьому суди не встановили, що погоджуючи строк поставки товарів у 180 днів з дати підписання договору, сторони обумовили би, що поставка має бути здійснена з урахуванням строків, необхідних покупцю для прийняття товару за кількістю та якістю, тому відсутні підстави покладати на продавця обов`язок вираховувати ризики щодо тривалості прийняття товару покупцем за кількістю та якістю. Для того, щоб такі ризики могли бути враховані продавцем, сторони мали б передбачити в договорі строки поставки товару з урахуванням строку на його прийняття покупцем за кількістю та якістю. Проте договір відповідних застережень не містить.
Ураховуючи зазначене, Суд відхиляє посилання відповідача на те, що строк на проведення розрахунків не розпочав свій перебіг, оскільки дата поставки не наступила, враховуючи наявність актів приймання товарів за кількістю та якістю із зауваженнями, а не без них, та зазначає, що за умовами договору сам факт підписання акта приймання товарів за кількістю та якістю свідчить про виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів, що кореспондує обов`язку покупця здійснити оплату поставленого, адже будь-яких застережень про те, що такий акт має бути саме без зауважень по якості для того, щоб покупець мав право на відстрочення виконання зобов`язання з оплати чи не виконання такого обов`язку взагалі, умови договору не містять.
Тому суд апеляційної інстанції цілком слушно зауважив, що відсутність актів приймання товарів за кількістю та якістю без зауважень не спростовують факту фізичного приймання-передачі товарів та доданих до них документів на підставі наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі від 02.05.2023 та від 03.05.2023, підписаних без зауважень уповноваженими на це представниками сторін.
Факт наявності названого акта із зауваженнями щодо якості за умовами договору не звільняє відповідача від обов`язку сплатити за отримані товари, однак надає покупцю право на звернення до постачальника із претензією у порядку, визначеному договором та чинним законодавством, або в залежності від характеру виявлених недоліків у якості поставленого вчинити дії, передбачені п. 5.12, 5.13 договору, або застосувати відповідальність до постачальника відповідно до п. 7.3, 7.13 договору, або звернутись до суду із позовом за захистом свого порушеного права.
Ураховуючи наведене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач набув право вимоги від відповідача оплати поставленого товару, тому наявні підстави для задоволення позову та стягнення боргу у заявленому розмірі 23 752 996,74 грн.
Зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, відсутність заперечень відповідача у касаційній скарзі щодо наданих позивачем розрахунків пені, 0,01 % річних та інфляційних втрат, які суди визнали обґрунтованими, Суд погоджується із рішеннями судів про стягнення 242 701,17 грн пені, 664,93 грн 0,01 % річних, 46 318,34 грн інфляційних втрат.