ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/4093/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Жайворонок Т.Є.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Державного підприємства "СЕРВІС" (далі - ДП "СЕРВІС", позивач, скаржник) - Завадко С.В. (самопредставництво), Сажієнко І.О. (адвокатка),
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНДО 2023" (далі - ТОВ "РОНДО 2023", відповідач) - не з`явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧОРНОМОР-БРИЗБУД" (далі - ТОВ "ЧОРНОМОР-БРИЗБУД", третя особа) - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП "СЕРВІС"
на рішення Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 (головуюча - суддя Гут С.Ф.) та
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 (головуюча - суддя Діброва Г.І., судді: Ярош А.І., Савицький Я.Ф.)
у справі за позовом ДП "СЕРВІС"
до ТОВ "РОНДО 2023",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -ТОВ "ЧОРНОМОР-БРИЗБУД",
про стягнення 1 441 465, 00 грн,
ВСТУП
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення коштів, сплачених позивачем, як судновласником, третій особі, як власнику причалу, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, як фрахтувальником, умов договору.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 ДП "СЕРВІС" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТО-ГАЗОВИЙ ЦЕНТР БЕЗПЕКИ ТА НАВЧАННЯ" (яке в подальшому змінило свою назву на ТОВ "РОНДО 2023") про стягнення збитків.
1.2. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що сторонами укладено договір бербоут-чартеру (фрахтування) танкеру "Таманський", проте, у зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем розірвано відповідний договір у односторонньому порядку та укладено договір із іншим контрагентом. Танкер "Таманський" знаходився пришвартованим до причалу, який на праві власності належить третій особі, та з яким відповідачем укладений договір на послуги з організації відстою плавзасобу, споживання електричної енергії та охорони. При цьому, третя особа повідомила позивача про те, що у відповідача за період з травня 2021 року до серпня 2022 року утворилася заборгованість за загальним розміром 1 441 465 грн у зв`язку із невиконанням вищезазначеного договору. Позивачем, як власником танкера "Таманський", з метою уникнення негативних наслідків та звільнення належного йому судна танкера "Таманський" від наявних або майбутніх обтяжень, на рахунок третьої особи сплачено заборгованість відповідача у розмірі 1 441 465 грн, які позивач вважає прямими збитками підприємства, а тому наявні підстави для стягнення відповідних коштів з відповідача.
1.3. Правовою підставою позову означено низку статей Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема і статті 22, 528 ЦК України.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.03.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2024, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДП "СЕРВІС" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області 07.03.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 у справі №916/4093/23 повністю та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У поданій касаційній скарзі та касаційній скарзі (нова редакція) із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права - положень статті 22, частини третьої статті 528 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 41, 42, 192 Кодексу торговельного мореплавства в контексті спірних правовідносинах.
4.2. Із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає про те, що: попередні судові інстанції не з`ясувавши всіх обставин, що мають значення для справи, не дослідивши пов`язані з ними докази та без належного мотивування, залишивши поза увагою доводи позивача, що стосуються підстав позову, припустилися порушення вимог статей 86, 236 ГПК України щодо повного та всебічно дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення даної справи; суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання про долучення, які подав скаржник, та не врахував додані до клопотання докази, при прийнятті рішення, а надані докази, мають суттєве значення для правильності вирішення справи, так як впливають на факт доведеності чи не доведеності складу правопорушення для можливості відшкодування збитків;
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Відзиви на касаційну скаргу від ТОВ "РОНДО 2023" та ТОВ "ЧОРНОМОР-БРИЗБУД" до Верховного Суду не надходили.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. ДП "СЕРВІС" (судновласник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-Газовий Центр Безпеки та Навчання" (фрахтувальник) 03.03.2021 укладено договір бербоут-чартеру (фрахтування) Судна № 01/21 (далі - договір), згідно з умовами пункту 1.1. якого судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для здійсненням ним господарської діяльності з перевезення вантажу, тренувальних цілей чи для інших цілей торгівельного мореплавства на строк, передбачений в даному договорі, а фрахтувальник зобов`язаний своєчасно сплачувати плату фрахт у розмірі та порядку передбаченому даним договором.
6.2. Пунктом 4 частини 1 договору встановлено, що назва судна: "Таманский", ІМО номер: 8727044, прапор країни: Україна, дата та місце побудови 1985 Болгарія.
6.3. Порт та місце передачі в чартер Чорноморськ, Україна (пункт 8 частини 1 договору).
6.4. Строк чартеру 5 років (пункт 16 частини 1 договору).
6.5. Орендна плата: US$ 200 на добу, з ПДВ на час експлуатації судна. Орендна плата за період знаходження судна в порту US$ 50 на добу, з ПДВ (пункт 17 частини 1 договору).
6.6. Пунктом про технічне обслуговування та експлуатацію сторони погодили, що фрахтувальник повинен належним чином підтримувати судно в належному стані після ремонту, в ефективному експлуатаційному стані та відповідно до належної практики комерційного обслуговування та за власний рахунок підтримувати Клас судна разом із Класифікаційним товариством… Понесені витрати фрахтувальника на зазначені цілі повинні бути вирахувані із суми чартерних платежів, які має сплачувати фрахтувальник (пункт 13 частини 2 договору).
6.7. Фрахтувальник повинен підтримувати фінансову безпеку чи відповідальність стосовно зобов`язань сторонніх осіб, як того вимагає будь-який уряд, включаючи федеральний, штатський чи муніципальний або інший відділ чи орган влади, щоб дати можливість Судну без штрафних санкцій чи зборів законно виїхати або залишити будь-який порт, місце, територіальні або суміжні води будь-якої країни, штату чи муніципалітету без виконання затримки… (підпункт "с" пункту 13 частини 2 договору).
6.8. Фрахтувальник зобов`язаний відшкодувати власнику будь-яку втрату, шкоду, чи витрати, що виникли внаслідок фрахтування судна або відносно його експлуатації, а також будь-які витрати заставного характеру, що виникли внаслідок події, що сталася протягом періоду Чартеру. Сюди входить відшкодування будь-яких збитків, шкоди або витрат, що виникають внаслідок або стосовно будь-якої міжнародної конвенції, яка може покласти відповідальність на власника. Без шкоди для загального положення вищезазначеного, фрахтувальник погоджується відшкодувати власнику будь-які збитки, що виникають від дій капітана, офіцерів чи агентів, що підписують коносаменти або інші документи… (пункт 21 частини 2 договору).
6.9. Договір підписано представниками сторін та скріплено їх печатками без застережень та зауважень.
6.10. Позивачем та відповідачем 06.04.2021 підписано акт прийому-передачі танкера "Таманский" відповідно до договору бербоут-чартера від 03.03.2021 №01/21.
6.11. Позивач 18.07.2022 звернувся до ТОВ "ЧОРНОМОР-БРИЗБУД" із листом щодо отримання дозволу (забезпечення доступу на судно) на прохід до судна з метою проведення інспектування, посилаючись на укладений позивачем та відповідачем договір бербоут-чартеру судна "Таманский".
6.12. ТОВ "ЧОРНОМОР-БРИЗБУД" 19.07.2022 листом, у відповідь на лист позивача від 18.07.2022 №126/2022 повідомило, що воно не має жодного відношення до договірних відносин позивача та відповідача, зазначило про необхідність отримання письмового дозволу від відповідача для відвідування судна. При цьому, зауважило, що ним та відповідачем укладено договір від 06.04.2021 № 16/0421 про надання послуг з організації відстою плавзасобу.
6.13. ДП "СЕРВІС" (судновласник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ЕССАЙМЕНТ" (фрахтувальник) 19.12.2022 укладено стандартний бербоутний чартер Балтійської міжнародної морської ради, за яким останньому передано у фрахт судно: "Таманский", ІМО номер: 8727044, Прапор країни: Україна.
6.14. Судновласником та фрахтувальником 07.03.2023 підписано акт приймання-передачі судна "Таманский".
6.15. На адресу ДП "СЕРВІС" 21.02.2023 надійшло повідомлення від ТОВ "ЧОРНОМОР-БРИЗБУД" № 25, з якого вбачається, що наявна заборгованість ТОВ "НАФТО-ГАЗОВИЙ ЦЕНТР БЕЗПЕКИ ТА НАВЧАННЯ" у розмірі 1441 465 грн, яка виникла на підставі договору № 16/0421 від 06.04.2021, укладеного ТОВ "ЧОРНОМОР-БРИЗБУД" та ТОВ "НАФТО-ГАЗОВИЙ ЦЕНТР БЕЗПЕКИ ТА НАВЧАННЯ", відповідно до якого відповідачу щомісяця надавались послуги з організації відстою плавзасобу, споживання електроенергії та додатково на підставі заявок замовника послуг з охорони т/х "Таманский".
6.16. ТОВ "ЧОРНОМОР-БРИЗБУД" також повідомило судновласника про те, що заборгованість відповідача виникла за період з травня 2021 року по серпень 2022 року та у зв`язку із невиконанням умов договору ТОВ "ЧОРНОМОР-БРИЗБУД" понесено відповідні витрати. Також зазначило, що обізнане про розірвання договору позивачем та відповідачем, та запропонувало оплатити заборгованість у розмірі 1 441 465 грн, після чого до позивача як судновласника та будь-яких фрахтувальників не буде фінансових претензій, у тому числі у розумінні статті 42 Кодексу торговельного мореплавства України.
6.17. ТОВ "ЧОРНОМОР-БРИЗБУД" 21.02.2023 виставило ДП "СЕРВІС" рахунок №16 на оплату 1441465 грн із призначення платежу "сплата заборгованості за послуги відстою т/х "Таманский"".
6.18. Позивач 21.02.2023 перерахував ТОВ "ЧОРНОМОР-БРИЗБУД" 1141465 грн та 300000 грн відповідно до платіжних доручень № 1007 та № 1008 із призначенням платежу "сплата заборгованості за послуги відстою т/х "Таманский" згідно з рахунком 16 від 21.02.2023 року".
6.19. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі №910/13634/22 встановлено факт розірвання з 26.08.2022 позивачем та відповідачем договору бербоут-чартеру (фрахтування) № 01/21 від 03.03.2021 в односторонньому порядку.
6.20. ДП "СЕРВІС" 16.08.2023 на адресу ТОВ "НАФТО-ГАЗОВИЙ ЦЕНТР БЕЗПЕКИ ТА НАВЧАННЯ" направлено претензію, у якій позивач вимагав про сплату коштів в порядку регресу, посилаючись на отриманий лист від ТОВ "ЧОРНОМОР-БРИЗБУД" та сплатою останньому 1 141 465 грн та 300 000 грн, у зв`язку із наявністю заборгованості відповідача перед третьою особою за послуги з організації відстою плавзасобу та споживання електроенергії.
6.21. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "НАФТО-ГАЗОВИЙ ЦЕНТР БЕЗПЕКИ ТА НАВЧАННЯ" у січні 2024 року змінило назву на ТОВ "РОНДО 2023".
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2024 у справі № 916/4093/23 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя - Малашенкова Т.М., судді Булгакова І.В., Жайворонок Т.Є.
7.2. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.07.2024 №32.2-01/1421 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/4093/23 у зв`язку з відпусткою судді Булгакової І.В.
7.3. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 916/4093/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуюча), Бенедисюка І.М., Жайворонок Т.Є.
7.4. Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі №916/4093/23 за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктів 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України.
7.6. Протокольною ухвалою Верховного Суду від 13.08.2024 відкладено розгляд касаційної скарги на 20.08.2024.
7.7. Від ДП "СЕРВІС" до Суду 19.08.2024 надійшли письмові пояснення з доданими доказами.
7.8. Суд протокольною ухвалою від 20.08.2024 долучив вказані пояснення, з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України. Водночас, Верховний Суд зауважує, що у відповідності до частини другої статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.9. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.8. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом спору у даній справі є вимога позивача, як судновласника, про стягнення з відповідача, як фрахтувальника, коштів, сплачених позивачем третій особі, як власнику причалу, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з організації відстою плавзасобу, укладеного з третьою особою, ураховуючи умови договору бербоут-чартера.
8.2. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог та постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами перегляду рішення суду першої інстанції.
8.3. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.4. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.5. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.6. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.7. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.8. Зі змісту касаційної скарги ДП "СЕРВІС", вбачається, що, на думку скаржника відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме: положень статті 22, частини третьої статті 528 ЦК України, статей 41, 42, 192 Кодексу торговельного мореплавства в контексті спірних правовідносинах.
8.9. Так, стаття 22 ЦК України має назву "Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди", а стаття 528 ЦК України "Виконання обов`язку боржника іншою особою". У Кодексі торговельного мореплавства стаття 41 має назву "Повноваження на арешт судна", стаття 42 - "Морські вимоги", а стаття 192 "Морехідний стан судна".
8.10. Верховний Суд зауважує, що з огляду на відсутність такого висновку необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як необхідної умови для надання висновку.
8.11. Верховний Суд виходить з того, що предметом спору у даній справі є вимога позивача, як судновласника, про стягнення з відповідача, як фрахтувальника, коштів, сплачених позивачем третій особі, як власнику причалу, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з організації відстою плавзасобу, укладеного з третьою особою, ураховуючи умови договору бербоут-чартера.
8.12. В контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає таке.
8.13. Як установлено судами попередніх інстанцій, 03.03.2021 позивачем та відповідачем укладено договір бербоут-чартеру (фрахтування) Судна № 01/21- "Таманский", ІМО номер: 8727044, прапор країни: Україна, дата та місце побудови 1985 Болгарія.
8.13.1. Тобто, на момент укладення вказаного вище договору між сторонами у справі склалися правовідносини у сфері фрахту, які, в подальшому розірвано за ініціативою власника судна у зв`язку із невиконанням належним чином зобов`язань фрахтувальником зі сплати за бербоут-чартер судна, що вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 року у справі №910/13634/22, яке наявне у матеріалах господарської справи та набрало законної сили.
8.13.2. Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, з листа від 19.07.2022 позивачу стало відомо про те, що третьою особою та відповідачем укладено договір від 06.04.2021 № 16/0421 про надання послуг з організації відстою плавзасобу, тобто, між відповідачем та третьою особою існували правовідносини у сфері надання послуг. Проте, суди попередніх інстанцій встановили відсутність в матеріалах справи будь яких письмових документів, первинних бухгалтерських документів, актів наданих послуг, тощо на підтвердження цього факту.
8.13.3. За твердженням позивача, він, як судновласник, розпорядився своєю власністю та передав у фрахт судно "Таманский" іншій особі відповідно до укладеного договору від 19.12.2022.
8.13.4. ТОВ "ЧОРНОМОР-БРИЗБУД" повідомило судновласника листом про те, що у відповідача виникла заборгованість у зв`язку із невиконанням умов вищевказаного договору та запропонувало позивачу оплатити заборгованість у розмірі 1 441 465 грн, після чого до нього як до судновласника та будь-яких фрахтувальників не буде фінансових претензій, у тому числі у розумінні статті 42 Кодексу торговельного мореплавства України.
8.13.5. Позивач надав суду платіжні документи № 1007 та № 1008 із призначенням платежу "сплата заборгованості за послуги відстою т/х "Таманский" згідно рах. 16 від 21.02.2023 року" 1 441 465,00 грн.
8.13.6. Звертаючись до господарського суду з позовом про відшкодування відповідачем збитків у розмірі 1 141 465 грн, позивач вказав на те, що його дії з оплати заборгованості відповідача перед третьою особою були покликані можливістю запобігти негативним наслідкам у вигляді наявних або майбутніх обтяжень для судна, яким він володіє на праві власності.
8.14. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень у справі, що переглядається, суди попередній інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли висновку про недоведеність позивачем наявності складу цивільного правопорушення.
8.15. Місцевий господарський суд виснував про те, що за відсутності представленого до матеріалів справи договору (від 06.04.2021 № 16/0421), укладеного відповідачем та третьою особою, доказів надання послуг за відповідним договором, господарський суд позбавлений можливості встановлення факту наявності у відповідача як фрахтувальника судна обов`язкову сплачувати вартість наданих третьою особою послуг, встановлення відповідної вартості наданих послуг та загального обсягу заборгованості, а відтак відсутня можливість встановлення об`єктивного та підтвердженого обсягу понесених позивачем збитків, які, як зазначає останній, було сплачено третій особі з метою уникнення негативних наслідків та звільнення судна від наявних або майбутніх обтяжень в розумінні приписів Кодексу торговельного мореплавства України за наявними у відповідача, як фрахтувальника судна невиконаними зобов`язаннями.
8.16. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові також зазначив, що позивачем не доведено ані наявності факту спричинення збитків саме відповідачем, як обов`язкового елементу настання цивільної відповідальності та протиправності поведінки заподіювача збитків, ані причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та понесеними збитками. При цьому, звернення позивача з позовом про відшкодування йому за рахунок відповідача збитків, а також добровільна сплата останнім відповідних послуг, наданих відповідачу іншою особою, не може розглядатися як винні дії відповідача у контексті доведення всіх необхідних складових цивільного правопорушення, оскільки по суті таке звернення позивача ґрунтується виключно на обставинах уникнення ним ризику безперешкодного здійснення останнім власної підприємницької діяльності.
8.16.1. Колегія суддів апеляційного господарського суду також зауважила, що обґрунтовуючи позов, позивач фактично має на меті повернення йому відповідачем добровільно сплачених судновласником коштів, які, в розумінні статті 22 ЦК України не є збитками, оскільки за нормами цивільного законодавства збитками є витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною, а позивачем не доведено належним чином (письмовими доказами: договорами, укладеними між відповідачем та третьою особою на виконання послуг, виставленими рахунками, актами наданих послуг), що понесені ним витрати мають саме такий характер, як і не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції наявність всіх чотирьох складових для настання цивільної відповідальності відповідача перед позивачем, що у цьому випадку, зважаючи на наявні у матеріалах справи письмові докази, не прослідковується, зокрема, і щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між збитками, понесеними позивачем в результаті самостійних дій та недоведеної протиправної поведінки відповідача.
8.16.2. Колегія суддів в оскаржуваній постанові наголосила про те, що предметом позову у цій справі є саме стягнення збитків з відповідача, відтак, у таких справах господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення збитків, оцінюючи надані сторонами докази, а не встановлює факт обов`язковості або необов`язковості для позивача виконання вимог інших осіб, чи то наявність у позивача права на стягнення збитків з відповідача, оскільки у відповідності до статті 14 ГПК України, яка визначає диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. При цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Тобто, у цьому випадку, в межах доводів та вимог позовної заяви ДП "СЕРВІС", суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено прерогативу визначення, в першу чергу, наявності чотирьох складових цивільного правопорушення, в тому числі і вини відповідача, а не встановлення обставин, пов`язаних як із добровільною сплатою позивачем заборгованості відповідача, так і з правом позивача на заявлення відповідних вимог до відповідача про стягнення збитків, оскільки таке право у позивача передбачене чинним законодавством.
8.17. Верховний Суд вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з огляду на таке.
8.18. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.