ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
22 серпня 2024 року
справа № 140/5720/24
адміністративне провадження № К/990/29750/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Гончарової І. А., Хохуляка В. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області
на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року (суддя: Волдінер Ф. А.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року (колегія у складі суддів: Хобор Р. Б., Бруновська Н. В., Довга О. І.)
у справі №140/5720/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Азарту"
до Головного управління ДПС у Волинській області
про скасування наказу про проведення перевірки,-
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія Азарту" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Волинській області від 23 травня 2024 року №1927-п.
Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої Товариство просило суд зупинити дію наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 23 травня 2024 року №1927-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Імперія Азарту"" до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року, заяву про забезпечення позову задоволено, зупинена дія наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 23 травня 2024 року №1927-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Імперія Азарту"" до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.
Судові рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно перешкодити в ефективному захисту оспорюваних прав та інтересів позивача, за яким останній звернувся до суду, оскільки може призвести до зупинення видаткових операцій на рахунок позивача і, в свою чергу, зупинення господарської діяльності позивача.
Не погодившись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган 31 липня 2024 року подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову відмовити.
12 серпня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання вимог ухвали суду від 01 серпня 2024 року, справу №140/5720/24 витребувано з суду першої та апеляційної інстанції.
20 серпня 2024 року справа №140/5720/24 надійшла до Верховного Суду.
22 серпня 2024 року від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якому позивач просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення вимог касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають, з огляду на наступне.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.