ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 567/507/23
провадження № 51-7110 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023181170000037 від 03 лютого 2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Південно-Сахалінська Сахалінської області рф, мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Острозького районного суду Рівненської області від 30 травня 2023 року ОСОБА_7 було засуджено за:
- ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць,
- ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати ОСОБА_7 з моменту затримання.
За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_7 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, з огляду на таке.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022, строком на 90 діб.
28 січня 2023 року приблизно о 18:30 ОСОБА_7, діючи повторно, в умовах воєнного стану, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, перебуваючи у приміщенні торговельного залу магазину "АТБ-маркет №1129", який розташований по вул. Гальшки Острозької, 1 у м. Острозі Рівненської області, діючи таємно, з торгової вітрини викрав одну пляшку горілки "Finlandia" об`ємом 0,5 л вартістю 270,93 грн, належну "АТБ-маркет №1129", чим заподіяв потерпілому майнову шкоду на вказану суму.
07 лютого 2023 року приблизно о 15:30 за наведених вище обставин ОСОБА_7, перебуваючи у приміщенні торговельного кіоску, розташованого в торговельному центрі "RICHES", що на АДРЕСА_2, діючи повторно, в умовах воєнного стану, таємно викрав із жіночої сумочки жіночий гаманець вартістю 156,67 грн, де лежали, зокрема, грошові кошти в сумі 4000 грн, які належали ОСОБА_8, чим заподіяв останній майнову шкоду на загальну суму 4156,67 грн.
Крім того, продовжуючи свої дії, ОСОБА_7 того ж дня та приблизно в той же час, у корисливих для себе цілях привласнив банківські картки, які зберігалися у викраденому ним гаманці ОСОБА_8, а саме: банківські картки АТ "Альфа Банк" і АТ "ПРИВАТБАНК", що належали ОСОБА_9, а також банківські картки АТ "ПУМБ" та АТ "ПРИВАТБАНК", належні ОСОБА_8, які є електронними платіжними документами останніх, і за допомогою них намагався розрахуватися під час придбання товарів в аптеці № 30 ТОВ "Аверіс", що розташована на просп. Незалежності, 2 в м. Острозі Рівненської області, та в магазині "Пиво-води" ТОВ "Славутський пивзавод", розташованому на просп. Незалежності, 22 в м. Острозі Рівненської області.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що суд апеляційної інстанції повною мірою не врахував приписів статей 50, 65 КК України та належним чином не спростував доводів, викладених в апеляційних скаргах сторони захисту, а тому, залишаючи вирок без зміни, прийняв незаконне рішення та дійшов необґрунтованих висновків про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_7 положень ст. 69 КК України.
Крім того, захисник зауважує, що призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць є несправедливим через суворість, оскільки засуджений визнав свою вину, щиро розкаявся, сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, вибачився перед потерпілою ОСОБА_8, добровільно відшкодував їй завдані збитки, за місцем тимчасового проживання скарг на протиправну поведінку ОСОБА_7 та порушення ним громадського порядку не надходило, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, потерпілі претензій не заявляли та із цивільними позовами до суду не зверталися, тяжких наслідків його протиправною поведінкою не допущено.
З огляду на зазначене, ураховуючи ставлення засудженого до вчиненого, а також посилаючись на наявність пом`якшуючих покарання обставин, захисник стверджує, що в суду були правові підстави для застосування до ОСОБА_7 положень ст. 69 КК України та призначення йому покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 185 КК України. При цьому до касаційної скарги захисник долучає розписку потерпілої ОСОБА_8 від 30 серпня 2023 року про те, що вона отримала від засудженого ОСОБА_7 4000 грн на відшкодування заподіяної шкоди, претензій до останнього не має, щодо міри покарання покладається на розсуд суду.
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 КПК України.
При цьому положеннями ч. 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
З огляду на вищезазначені положення кримінального процесуального закону колегія суддів вважає за необхідне скористатися своїм правом на вихід за межі вимог касаційної скарги захисника ОСОБА_7 (що не погіршує становища засудженого ОСОБА_7 ), оскільки станом на момент касаційного розгляду набули чинності зміни до законодавства України в частині визначення розміру вартості викраденого майна, за яке передбачено адміністративну відповідальність, що, як наслідок, вплинуло на розмір матеріальної шкоди, у разі заподіяння якої настає кримінальна відповідальність.
Так, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку вбачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 вчинив 28 січня 2023 року (за епізодом стосовно потерпілого "АТБ-маркет №1129") та 07 лютого 2023 року (за епізодом стосовно потерпілої ОСОБА_8 ).
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1342 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 2684 грн (1342?2=2684).
Як убачається з досліджених судами попередніх інстанцій матеріалів кримінального провадження, діями ОСОБА_7 було заподіяно матеріальну шкоду потерпілому в особі "АТБ-маркет №1129" в розмірі 270,93 грн (за епізодом від 28 січня 2023 року) та потерпілій ОСОБА_8 у розмірі 4156,67 (за епізодом від 07 лютого 2023 року).
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.