ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 523/3129/20
провадження № 61-13689св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Одеський геріатричний будинок-інтернат,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Данилюк Андрій Борисович, на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2022 року
у складі судді Мурманової І. М. та постанову Одеського апеляційного суду
від 24 липня 2023 року у складі колегії суддів Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Кострицького В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року Одеський геріатричний будинок-інтернат звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та виселення з наданням іншого місця проживання.
Позовні вимоги з урахуванням їх уточнень мотивовано тим, що будинок-інтернат створений та функціонує з метою забезпечення постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового та медичного обслуговування. Законною підставою для перебування у будинку-інтернаті є оформлена путівка, що видається відповідним структурним підрозділом обласної державної адміністрації.
Відповідно до путівки від 12 жовтня 2016 року, виданої Департаментом охорони здоров`я та соціального захисту населення обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 (місце реєстрації до направлення: санаторій АДРЕСА_4 ) була направлена на державне забезпечення тимчасово строком на 6 місяців до Одеського геріатричного будинку-інтернату.
Після закінчення терміну дії путівки позивач неодноразово звертався до Департаменту соціального захисту населення обласної державної адміністрації з метою надання роз`яснень щодо осіб-переселенців.
На підставі рішення Комісії з питань розгляду виняткових обставин влаштування осіб у комунальні установи системи соціального захисту населення Одеської області від 22 грудня 2018 року (протокол засідання комісії № 2) особам, які мають статус внутрішньо переміщених, надано згоду на їх перебування у будинку-інтернаті до 01 травня 2019 року з подальшим вивільненням ліжко-місця, про що повідомлено відповідача.
Надалі у зв`язку з травневими святами термін перебування ОСОБА_1 продовжено до 01 червня 2019 року.
Одеський геріатричний будинок-інтернат і Департамент соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації неодноразово зверталися до ОСОБА_1 щодо закінчення строку її законного перебування у будинку-інтернаті, надавали роз`яснення та пропозиції щодо її подальшого влаштування, зокрема в Комунальній установі "Одеський обласний центр реабілітації змішаного типу для інвалідів та дітей-інвалідів "Стратегія життя", у якому всім внутрішньо переміщеним особам виділені кімнати для забезпечення безоплатного проживання.
Разом із тим відповідач відмовилася від наданих пропозицій та продовжує проживати в Одеському геріатричному будинку-інтернаті попри відсутність на те законної підстави.
Посилаючись на зазначене, а також враховуючи те, що безпідставне проживання відповідача ставить під загрозу цільове використання державних коштів, які використовуються не за призначенням, позивач просив суд визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням Одеського геріатричного будинку-інтернату, та примусово виселити її з наданням іншого місця проживання в Комунальній установі "Одеський обласний центр реабілітації змішаного типу для інвалідів та дітей-інвалідів "Стратегія життя".
Під час розгляду справи позивач подав заяву про зміну позовних вимог, зазначивши, що у зв`язку з воєнним станом в Україні переселення відповідача за адресою Комунальної установи "Одеський обласний центр реабілітації змішаного типу для інвалідів та дітей-інвалідів "Стратегія життя" у с. Борщі виявилося неможливим, тому з метою збереження основних соціальних гарантій відповідача вважає за необхідне уточнити позовні вимоги в частині надання ОСОБА_1 іншого місця проживання в Комунальній установі "Одеський центр соціально-психологічної допомоги", що розташована за адресою: АДРЕСА_3.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 липня 2023 року, позов задоволено частково.
Виселено ОСОБА_1 з Одеського геріатричного будинку-інтернату, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, у примусовому порядку з наданням іншого місця проживання у Комунальній установі "Обласний центр соціально-психологічної допомоги", що розташований за адресою: АДРЕСА_3.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого по суті погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що строк тимчасового проживання
ОСОБА_1 у будинку-інтернаті сплинув. Відповідач продовжує перебувати та проживати на державному утриманні у будинку-інтернаті за відсутності путівки Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації як єдиної встановленої законної підстави на перебування у будинку-інтернаті, що свідчить про порушення вимог, встановлених законодавством України, зокрема статей 13, 14, 526, 530, 905 ЦК України, підпунктів 3.7, 3.8 Типового Положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни і праці, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 29 грудня 2001 року № 549.
Оцінивши виселення ОСОБА_1 на предмет пропорційності переслідуваній легітимній меті у світлі статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що виселення відповідає принципу пропорційності з огляду на те, що відповідач проживає у будинку-інтернаті без законної підстави. Виселення відповідача надасть можливість проживати там особам, зазначеним у пункті 3.1 Статуту Одеського геріатричного будинку-інтернату, а саме: особам похилого віку, які досягли пенсійного віку, людям з інвалідністю І та ІІ груп, старшим 18 років, які за станом здоров`я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги та які не мають працездатних родичів, зобов`язаних їх утримувати за законом. У свою чергу, ОСОБА_1 має працездатну дочку, яка зобов`язана її утримувати за законом, при цьому відповідачу надано інше місце проживання в Комунальній установі "Одеський центр соціально-психологічної допомоги".
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Данилюк А. Б., на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 липня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції всупереч вимогам частини другої статті 126 ЦПК України прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, подану з порушенням процесуальних строків.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не дослідили обставин, що мають значення для справи, не дослідили докази у справі щодо відсутності у відповідача статусу підопічної, ухвалили рішення за відсутності доказів рівноцінності житла, у яке виселено відповідача.
Поза увагою судів залишився той факт, що житло у Комунальній установі "Одеський центр соціально-психологічної допомоги" не відповідає санітарним нормам, оскільки сам будинок не облаштований ліфтом. У матеріалах справи відсутні документи на підтвердження якісної та кількісної характеристики житла, в яке у примусовому порядку виселено ОСОБА_1, яка є особою з інвалідністю.
Висновок судів про виселення є непропорційним втручанням у її право на повагу до житла та суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27 листопада 2020 року у справі № 308/1960/17, від 16 грудня 2020 року у справі № 182/7347/18, від 24 березня 2021 року у справі
№ 310/2258/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 522/17024/17, від 01 вересня 2021 року у справі № 751/2231/19, від 01 грудня 2021 року у справі
№ 523/1494/16, від 09 листопада 2022 року у справі № 333/3891/21.
У січні 2024 року Одеський геріатричний будинок-інтернат подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, які є суб`єктивною думкою заявника та ґрунтуються на припущеннях. Відповідність санітарним нормам житла, куди підлягає виселенню відповідач, судами встановлено та підтверджено, зокрема, листом Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації від 12 липня
2023 року № 6445/05/18-41/2-23. Крім того, саме Комунальна установа "Одеський центр соціально-психологічної допомоги" є закладом, що надає соціальні послуги особам, які внаслідок стихійного лиха, збройних конфліктів, домашнього насильства та насильства за ознакою статі або реальної загрози їх вчинення перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати.
Доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у частині прийняття заяви про зміну предмета чи підстав позову є безпідставними, оскільки у зв`язку з воєнним станом та враховуючи соціальний статус відповідача (встановлену інвалідність ІІ групи), з метою збереження основних соціальних гарантій та безпеки ОСОБА_1 позивач уточнив позовні вимоги лише щодо визначення житла, в яке підлягає виселенню відповідач.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Суворовського районного суду міста Одеси.
Зупинено виконання рішення Суворовського районного суду міста Одеси
від 09 грудня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 24 липня 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
У січні 2024 року справа № 523/3129/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на підставі путівки від 12 жовтня 2016 року, виданої Департаментом охорони здоров`я та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 (місце реєстрації до направлення: санаторій АДРЕСА_4 ) направлялася на державне забезпечення тимчасово на 6 місяців до Одеського геріатричного будинку-інтернату за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 47, т. 1).
Наказом Одеського геріатричного будинку-інтернату від 19 жовтня 2016 року
№ 200 ОСОБА_1 прийнято на тимчасове державне утримання на 6 місяців
(а. с. 48, т. 1).
Одеський геріатричний будинок-інтернат листом від 25 квітня 2017 року повідомив Департамент соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністраціїпро закінчення терміну дії путівок внутрішньо переміщених осіб та висловив прохання щодо надання пояснення з приводу перебування переселенців та їх подальшого влаштування (а. с. 33, т. 1).
Також листами від 27 грудня 2017 року вих. № 649, від 28 лютого 2018 року
№ 134, від 24 вересня 2018 року № 615 Одеський геріатричний будинок-інтернат повідомляв Департаменту соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації про закінчення терміну путівок та про надання роз`яснень щодо осіб-переселенців (а. с. 35-37, т. 1).
Згідно з наказом Одеського геріатричного будинку-інтернату від 18 квітня
2017 року № 73 продовжено з 18 квітня 2017 року термін перебування
ОСОБА_1 на повному державному утриманні в Одеському геріатричному будинку-інтернаті до моменту вирішення органом управління питання подальшого її перебування у будинку-інтернаті (а. с. 49, т. 1).
Відповідно до повідомлення Одеського геріатричного будинку-інтернату
від 15 січня 2019 року № 24 внутрішньо переміщеним особам повідомлено, що за рішенням Комісії з питань розгляду виняткових обставин влаштування осіб
у комунальні установи системи соціального захисту населення Одеської області від 22 грудня 2018 року (протокол засідання комісії № 2) особам, які мають статус внутрішньо переміщених, надано згоду на їх перебування у будинку-інтернаті до 01 травня 2019 року з подальшим вивільненням ліжко-місця
(а. с. 40, т. 1).
Із зазначеним повідомленням ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 24 січня 2019 року, що підтверджується списком внутрішньо переміщених осіб (а. с. 41,
т. 1).
Згідно з повідомленням від 30 квітня 2019 року № 212 Одеський геріатричний будинок-інтернат роз`яснив внутрішньо переміщеним особам, що у зв`язку з травневими святами продовжується термін перебування зазначених осіб
до 01 червня 2019 року (а. с. 42, т. 1).
Листом Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністраціївід 12 березня 2020 року ОСОБА_1 запропоновано влаштування до Комунальної установи "Обласний центр соціально-психологічної допомоги" з наданням ліжко-місця строком на один рік, рекомендовано звернутися до директора Центру, якому надано дозвіл на поселення (а. с. 217, т. 1).
Листом Одеського геріатричного будинку-інтернату від 17 лютого 2021 року вих. № 66 ОСОБА_1 повідомлена про можливість влаштуватись на проживання до обласної Комунальної установи "Обласний центр соціально-психологічної допомоги", який розташований за адресою: АДРЕСА_3
(а. с. 118, т. 1).
У листі Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації від 12 липня 2023 року № 6445/05/18-41/2-23 зазначено, що Комунальна установа "Одеський центр соціально-психологічної допомоги", розташована за адресою: АДРЕСА_3, в п`ятиповерховій будівлі, що має кімнати, в яких створені усі умови для утримання осіб, які внаслідок стихійного лиха, збройних конфліктів, домашнього насильства та насильства за ознакою статі або реальної загрози їх вчинення тощо перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, соціальної послуги тимчасового проживання/перебування. У 2022 році в установі проведено ремонтні роботи мережі системи електро-, водо-, теплопостачання тощо, замінено вікна, облаштовано новими меблями, забезпечено новими побутовими приладами (плити приготування їжі, пральні машини, сушильні машини), посудом, постільною білизною тощо. З метою забезпечення безперешкодного доступу до 2 поверху маломобільних груп Центр облаштований привідною підіймальною платформою (ліфт) (а. с. 73, т. 2).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення не відповідають вказаним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону.
Суд визначає в межах, встановлених цим ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, що є предметом перегляду, Одеський геріатричний будинок-інтернат звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просив визнати
ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням Одеського геріатричного будинку-інтернату, та примусово виселити її з наданням іншого місця проживання в Комунальній установі "Одеський центр соціально-психологічної допомоги", посилаючись на те, що термін дії путівки ОСОБА_1, яка є єдиною підставою для перебування відповідача у закладі, закінчився.
Правові засади створення, діяльності і функціонування геріатричного будинку-інтернату урегульовано, зокрема, Типовим положенням про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни і праці, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2001 року № 549 (яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Типове положення № 549), а також Статутом Одеського геріатричного будинку-інтернату, затвердженим розпорядженням Одеської обласної ради від 18 вересня 2017 року