ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня2024 року
м. Київ
справа № 303/799/22
провадження № 61-12484св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Господарське товариство у формі товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Флекстронікс ТЗОВ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Закарпатський обласний центр зайнятості,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Баняс Володимир Володимирович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2022 року у складі судді Костя В. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2023 року у складі колегії суддів Готри Т. Ю., Кондора Р. Ю., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Господарського товариства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Флекстронікс ТЗОВ" (далі - ТОВ Завод "Флекстронікс ТЗОВ"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Закарпатський обласний центр зайнятості, про визнання трудового договору неукладеним, скасування наказів та стягнення моральної шкоди.
Позовну заяву мотивовано тим, що після звільнення 08 лютого 2021 року з управління соціального захисту населення районної державної адміністрації, вона стала на облік як безробітна у Воловецькій районній філії Закарпатського обласного центру зайнятості, де, починаючи з 22 березня 2021 року, отримувала допомогу по безробіттю.
10 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ Завод "Флекстронікс ТЗОВ" з приводу свого працевлаштування на роботу, де підписала відповідну заяву про прийом на роботу, інструкцію з охорони праці та інші документи, однак після ознайомлення з режимом роботи, категорично відмовилася від таких умов праці і того ж дня засобами поштового зв`язку направила відповідачу заяву про скасування своєї заяви про прийняття на роботу. Зважаючи на відкликання позивачем своєї заяви про прийом на роботу, неознайомлення з наказом про прийняття на роботу і його підписання, а також знаходженням у неї трудової книжки, остання не вважала себе працевлаштованою на цьому заводі.
ОСОБА_1 зазначала, що 11 червня 2021 року повідомила свого кар`єрного радника Воловецької районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості Грубінь М. М. про зазначені вище обставини і продовжила надалі залишатися на обліку як безробітна.
Однак 08 липня 2021 року у центрі зайнятості її повідомили про те, що відповідно до звітності ТОВ Завод "Флекстронікс ТЗОВ" вона перебуває у трудових відносинах із цим товариством. Із метою врегулювання непорозуміння вона повторно направила керівнику заводу заяву щодо неукладення трудового договору через відсутність її волевиявлення.
Також ОСОБА_1 14 червня 2021 року і 08 липня 2021 року зверталася з заявами до Управління Держпраці у Закарпатській області щодо проведення перевірки з дотримання ТОВ Завод "Флекстронікс ТЗОВ" трудового законодавства.
Зазначала, що 04 серпня 2021 року комісією Воловецької районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості було проведено розслідування страхового випадку та складено акт від 04 серпня 2021 року № 15, з якого вбачається, що відповідно до листа ТОВ Завод "Флекстронікс ТЗОВ" від 29 червня 2021 року № 187 підтверджено її працевлаштування, протоколом засідання цієї ж комісії від 07 липня 2021 року направлено запит до юридичного відділу обласного центру зайнятості, де вирішено припинити її реєстрацію як безробітної з 10 червня 2021 року, тобто з дня початку її зайнятості, та зобов`язано її повернути 7 118,74 грн неправомірно виплаченої допомоги по безробіттю за період з 10 червня 2021 року до 20 липня 2021 року.
Позивач також вказувала, що 10 серпня 2021 року від відповідача надійшов лист з повідомленням про триваючі трудові відносини із 10 червня 2021 року та рекомендовано вийти на роботу, оскільки в іншому випадку її буде звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу про працю України (далі - КЗпП України) за прогул.
ОСОБА_1 вказувала, що зверталась до правоохоронних органів із заявою про грубе порушення її трудових прав за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 173 Кримінального кодексу України (далі - КК України), де її представник - адвокат Глагола Г. П. під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, на підставі поданої 30 листопада 2021 року заяви довідалася про існування наказу ТОВ Завод "Флекстронікс ТЗОВ" від 17 вересня 2021 року № 4836-ОС про її звільнення з роботи за прогул.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд:
визнати трудовий договір між ОСОБА_1 та ТОВ Завод "Флекстронікс ТЗОВ" неукладеним;
визнати неправомірним та скасувати наказ ТОВ Завод "Флекстронікс ТЗОВ" від 10 червня 2021 року № 3031-ОС про прийняття на роботу;
визнати неправомірним та скасувати наказ ТОВ Завод "Флекстронікс ТЗОВ" від 17 вересня 2021 року № 4836-ОС про припинення трудового договору;
стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалою від 15 лютого 2022 року справу визнав малозначною та призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 22 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області додатковим рішенням від 07 червня 2022 року вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що позовні вимоги не є обґрунтованими і доведеними належними та допустимими доказами.
Зазначили, що з урахуванням положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред`явлення позову про визнання трудового договору неукладеним, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування наказу про прийняття на роботу, а також не підлягають задоволенню і похідні від них вимоги про визнання неправомірним і скасування наказу про звільнення позивачки з роботи та стягнення з відповідача моральної шкоди.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Баняс В. В., просить рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2023 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, частини першої статті 21, частини четвертої статті 24 та статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що факт укладення трудового договору посвідчує видача наказу про прийом на роботу, є неправильним.
ОСОБА_1 також вважає незаконним наказ про її звільнення з роботи, оскільки трудовий договір не був укладений, то прогулу понад три місяці не могло бути через відсутність трудових відносин між нею і роботодавцем.
Також посилалась на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження та необґрунтовано констатував про обрання нею неналежного способу захисту своїх порушених прав.
Позивач зазначає, що спір стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункти "а", "б", "в" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Посилається на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача була позбавлена права на отримання допомоги по безробіттю, зазнала принижень своєї гідності. Крім того, такі дії відповідача свідчать про примушування ОСОБА_1 до праці, на яку вона не давала згоди, що є порушенням статті 43 Конституції України.
Доводи інших учасників справи
У січні 2024 року від ТОВ Завод "Флекстронікс ТЗОВ" на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів заявника, відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Баняс В. В., у серпні 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 30 листопада 2023 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував цивільну справу з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
У грудні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з даними трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 09 березня 2021 року розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а 03 серпня 2021 року - припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 31 частини першої пункту 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
10 червня 2021 року ОСОБА_1 подала генеральному директору ТОВ Завод "Флекстронікс ТЗОВ" заяву про прийняття на роботу з 10 червня 2021 року на посаду молодшого контролера якості у відділ забезпечення якості.
На підставі наказу ТОВ Завод "Флекстронікс ТЗОВ" від 10 червня 2021 року № 3031-ОС ОСОБА_1 прийнято на роботу з 10 червня 2021 року у відділ забезпечення якості МЕСН на посаду молодшого контролера якості.
ОСОБА_1 прийнята на роботу 10 червня 2021 року та в цей же день ознайомлена з умовами праці.
З наказом про прийняття на роботу позивач ознайомлена не була, оскільки не прибула у відділ кадрів підприємства на вимогу, про що комісією у складі менеджера з персоналу Клубук І. О., провідного інспектора з кадрів Бендак О. В. та інспектора з кадрів Шахайди Ю. В. складено акт від 10 червня 2021 року.
14 червня 2021 року та 08 липня 2021 року ОСОБА_1 направила начальнику Управління Держпраці у Закарпатській області звернення щодо вирішення питання про порушення її трудових прав при влаштуванні на роботу.
29 червня 2021 року ТОВ Завод "Флекстронікс ТЗОВ" надіслало повідомлення до Воловецької районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості, у якому вказано, що 10 червня 2021 року ОСОБА_1 вступила в трудові відносини із ТОВ Завод "Флекстронікс ТЗОВ"; трудові відносини тривають; працівниця 24 червня 2021 року подала заяву про відміну працевлаштування, проте трудові відносини тривають; висловлено прохання посприяти з`явленню ОСОБА_1 на підприємство для вирішення питання подальшого працевлаштування.
Відповідно до листа Управління Держпраці у Закарпатській області від 30 липня 2021 року № 07-04/4678 у відповідача було проведено інспекційне відвідування, під час якого встановлено, що ОСОБА_1 була ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку, з умовами праці, проведено вступний інструктаж з техніки безпеки та вступний інструктаж з пожежної безпеки; правові підстави для вжиття заходів реагування на звернення від 14 червня 2021 року та від 08 липня 2021 року відсутні.
Згідно з актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 04 серпня 2021 року № 15 припинено реєстрацію безробітної ОСОБА_1 з 10 червня 2021 року у зв`язку з підтвердженням її працевлаштування.
10 серпня 2021 року ТОВ Завод "Флекстронікс ТЗОВ" направило ОСОБА_1 повідомлення про необхідність явки до відділу персоналу підприємства для вирішення питання подальшого працевлаштування, оскільки з 11 червня 2021 року роботодавець документує пропущені робочі дні як відсутність без поважних причин і може застосувати підставу для розірвання трудового договору, передбачену пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
На підставі наказу ТОВ Завод "Флекстронікс ТЗОВ" про припинення трудового договору (контракту) від 11 червня 2021 № 4836-ОС, складеного 17 вересня 2021 року, ОСОБА_1 звільнена з посади молодшого контролера якості за прогул на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
06 жовтня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за частиною першою статті 173 КК України щодо порушення відносно ОСОБА_1 права на працю, кримінальне провадження № 12021078040000798.
Відповідно до відомостей із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 30 грудня 2021 № 14117, у червні 2021 року ОСОБА_1 було нараховано 953,78 грн заробітної плати, з якої утримано 171,68 грн податку, дата прийняття на роботу 10 червня 2021 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).