Постанова
Іменем України
30 травня 2024 року
м. Київ
Справа № 389/3025/20
Провадження № 61-10074св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Червинської М. Є. - розглянув у порядку письмового провадження справу
за участю
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" (далі - позивач),
відповідачів- ОСОБА_1, яка є правонаступником ОСОБА_2 (далі - позичальник), та ОСОБА_3 (далі - донька позичальника)
про визнання недійсними свідоцтв про право власності та припинення права власності на нерухоме майно
за касаційною скаргою позивача, інтереси якого представляє адвокат Маслова Ольга Сергіївна (далі - адвокат), на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 5 серпня 2021 року, ухвалене суддею Ткаченком Б. Б., і постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 травня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Банк був стягувачем за виконавчим листом про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором на підставі рішення суду в іншій справі. Після ухвалення судом того рішення позичальник продав своїй доньці належну йому частку у торговому центрі. У свою чергу банк відступив новому кредиторові право вимоги до позичальника за кредитним договором.
2. Донька позичальника, набувши вказаний об`єкт нерухомості, на підставі рішення міської ради про присвоєння торговому центру нової адреси зареєструвала право власності на цей об`єкт за новим реєстраційним номером. Згодом вона реконструювала торговий центр: збільшила його площу, перебудувала частину приміщень, утворивши три квартири, а інші залишила нежитловими. Внаслідок цього отримала два свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, а три - на квартири.
3. Новий кредитор звернувся до суду з вимогами до позичальника та його доньки про визнання недійсними свідоцтв про право власності останньоїна всі нежитлові та житлові приміщення, про скасування запису про державну реєстрацію права власності доньки позичальника на нежитлову будівлю, а також про припинення її права власності на всі зазначені об`єкти нерухомого майна. Обґрунтував тим, що донька позичальника набула частку у торговому центрі на підставі укладеного із батьком договору купівлі-продажу, який суд надалі в іншій справі визнав недійсним; тому вона не набула право власності на вказану нерухомість.
4. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову через сплив позовної давності, про застосування якої заявила донькапозичальника. Новий кредитор у касаційній скарзі стверджував, що про порушення його права він дізнався лише після того, як отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
5. Верховний Суд мав відповісти на питання про те, який спосіб захисту є належним для відновлення прав кредитора щодо майна боржника, яке той відчужив після набрання законної сили рішенням суду про стягнення з нього коштів? Належним способом захисту у спірних правовідносинах є відновлення кредитором його становища, яке існувало до порушення права, шляхом повернення майна боржникові.
(2) Зміст позовної заяви
6. 26 жовтня 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:
6.1. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 (нежитлову будівлю) - торговий центр на АДРЕСА_1 (далі - свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 ).
6.2. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (нежитлову будівлю) № НОМЕР_2 загальною площею 514,2 кв. м, розміщене за вказаною адресою (далі - свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 ).
6.3. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (квартиру 3) № НОМЕР_3 загальною площею 197 кв. м, розміщене за вказаною адресою (далі - свідоцтво про право власності № НОМЕР_3 ).
6.4. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (квартиру 2) № НОМЕР_4 загальною площею 280,3 кв. м, розміщене за вказаною адресою (далі - свідоцтво про право власності № НОМЕР_4 ).
6.5. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (квартиру 1) № НОМЕР_5 загальною площею 77,9 кв. м, розміщене за вказаною адресою (далі - свідоцтво про право власності № НОМЕР_5 ).
6.6. Скасувати запис про державну реєстрацію права власності за донькою позичальника на нежитлову будівлю загальною площею 878,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
6.7. Припинити право власності доньки позичальника на зазначені об`єкти нерухомого майна із загальними площами 514,2 кв. м, 197 кв. м, 280,3 кв. м і 77,9 кв. м.
7. Мотивував вимоги так:
7.1. 27 вересня 2010 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області ухвалив рішення у справі № 2-54/10. Позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - банк) задовольнив повністю: стягнув із позичальника, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 солідарно на користь банку 5 696 019,88 грн заборгованості за кредитним договором №МБИ1-08/22 від 6 травня 2008 року, який банк уклав із позичальником (далі - кредитний договір), 1 700,00 грн судового збору, 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Вказане рішення набрало законної сили після того, як апеляційний суд залишив його без змін.
7.2. Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області видав виконавчий лист № 2-54/10 про стягнення з позичальника боргу в сумі 5 697 839,88 грн.
7.3. 10 жовтня 2019 року банк і позивач уклали договір про відступлення прав вимоги, згідно з яким позивач набув право вимоги за кредитним договором.
7.4. 3 січня 2020 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області постановив ухвалу, згідно з якою замінив на позивача стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-54/10 від 27 вересня 2010 року про стягнення з позичальника 5 697 839,88 грн на користь банку.
7.5. 8 квітня 2020 року приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-54/10 від 27 вересня 2010 року.
7.6. Через відсутність у позичальника достатніх коштів або рухомого майна, на яке можна звернути стягнення, виконавець мав звернути стягнення на нежитлове приміщення позичальника. Останньому належали 88/100 нежитлового приміщення площею 737,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нежитлове приміщення).
7.7. 27 січня 2011 року позичальник уклав із донькою договір купівлі-продажу, згідно з яким продав їй свою частку у нежитловому приміщенні (далі - договір купівлі-продажу).
7.8. 11 листопада 2011 року Знам`янська міська рада ухвалила рішення № 656, згідно з яким присвоїла нову адресу на цілу частину нежитлового приміщення, яке належить доньці позичальника. Торговий центр отримав адресу: АДРЕСА_1 . Це встановив Апеляційний суд Кіровоградської області у справі № 389/1322/13-ц.
7.9. Донька позичальника зареєструвала право власності на нежитлове приміщення. Згодом вона провела реконструкцію цього приміщення, внаслідок чого його площа збільшилася до 1069,4 кв. м згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації № КД142140900746, зареєстрованої інспекцією Державного архітектурного контролю у Кіровоградській області 31 березня 2014 року.
7.10. Надалі донька позичальника повторно провела реконструкцію нежитлового приміщення, згідно з якою приміщення другого поверху торгового центру реконструювала у дві житлові квартири, а приміщення третього мансардного поверху - в одну. Внаслідок цієї реконструкції донька позичальника отримала свідоцтва про право власності № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, НОМЕР_6, № НОМЕР_5.
7.11. 13 листопада 2014 року Апеляційний суд Кіровоградської області у справі № 389/1322/13-ц ухвалив рішення, згідно з яким визнав недійсним договір купівлі-продажу.
7.12. Донька позичальника, яка отримала нежитлове приміщення на підставі договору купівлі-продажу, визнаного апеляційним судом у справі № 389/1322/13-ц недійсним, не набула право власності на відповідне майно. Тому подальші правочини з ним не зумовлюють жодних юридичних наслідків. Отже, видані доньці позичальника на підставі цих правочинів свідоцтва про право власності слід визнати недійсними, скасувати запис про реєстрацію її права власності на нежитлову будівлю та припинити її право власності на вказані об`єкти нерухомості.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції
8. 5 серпня 2021 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову. Мотивував так:
8.1. Донька позичальника набула право власності на нежитлове приміщення - торговий центр - на підставі договору купівлі-продажу, який суд визнав недійсним. Тому з моменту укладення цей договір не створює для позичальника та його доньки юридичних наслідків таких як відчуження чи набуття у власність відповідно.
8.2. У 2014 році донька позичальника була обізнана зі стягненням із позичальника боргу. Отримала оскаржені свідоцтва про право власності на новостворені об`єкти нерухомого майна відразу після того, як апеляційний суд ухвалив рішення про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
8.3. Позивач пропустив загальну позовну давність за вимогами про визнання свідоцтв про право власності недійсними та про припинення права власності. Ці свідоцтва видані доньці позичальника 17 листопада 2011 року, 20 листопада 25 листопада та 6 грудня 2014 року, а до суду позивач звернувся лише 26 жовтня 2020 року, тобто з пропуском позовної давності. Він не заявив клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності ні у позовній заяві, ні під час судового розгляду.
(4) Зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
9. 17 січня 2023 року Кропивницький апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою залучив ОСОБА_1 до участі у справі співвідповідачем як правонаступника померлого ОСОБА_2 .
10. 24 травня 2023 року Кропивницький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції. Мотивував так:
10.1. Є підстави визнати недійсними свідоцтва про право власності та припинити таке право доньки позичальника на спірне майно. Однак у задоволенні цих вимог слід відмовити через пропуск позивачем позовної давності.
10.2. Суд першої інстанції правильно виснував, що позивач пропустив позовну давність, бо для нового кредитора після того, як той уклав з банком 10 жовтня 2019 року договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором, строк звернення до суду слід обчислювати так само, як для банку.
(5) Провадження у суді касаційної інстанції
11. 30 червня 2023 року адвокат в інтересах позивача сформував у системі "Електронний суд" касаційну скаргу. Просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову.
12. 12 липня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу позивача без руху, зокрема через несплату судового збору у встановленому розмірі.
13. 4 серпня 2023 року адвокат в інтересах позивача сформував у системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків касаційної скарги. Крім того, подав заяву про відмову від позову в частині вимог про припинення права власності, за якими судовий збір не сплатив.
14. 22 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача з підстав, визначених у пунктах 1 і 4 частини другої статті 389 та пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України. Зазначив, що позивач подав заяву про відмову від позову у частині вимог про припинення права власності.
15. 11 січня 2024 року керівник секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з обранням судді-доповідача Погрібного С. О. до Великої Палати Верховного Суду на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. видала розпорядження № 57/0/226-24 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи". Того ж дня згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі № 389/3025/20 доповідачем визначений суддя Гудима Д. А.
16. 23 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Позивач мотивував касаційну скаргу так:
17.1. Суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах:
- Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19, згідно з яким позовна давність не є інститутом процесуального права, її не можна відновити (поновити) у разі спливу, але згідно з частиною п`ятою статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску такої давності;
- Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року у справі № 501/1867/18 і від 22 травня 2023 року у справі № 936/721/21, згідно з яким немає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки вимоги були заявлені у межах цієї давності;
- Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
від 21 червня 2023 року у справі № 916/4031/21, згідно з яким аргументи відповідача про те, що про порушене право позивач міг дізнатися раніше, ніж він стверджує, мають ґрунтуватись не на можливих, а на конкретних обставинах, підтверджених належними доказами, за яких суд може однозначно (достеменно) встановити момент, коли особа могла довідатись про порушення її прав;
від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18, від 22 листопада 2022 року у справі № 29/5005/6325/2011, згідно з яким, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд з огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), має враховувати добросовісність поведінки як позивача, так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання, надані сторонам права та покладені на них обов`язки, тощо;
від 23 лютого 2021 року у справі № 910/5349/18, згідно з яким, якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або є докази того, що особа не знала про порушення її права, хоч за наявних умов повинна була знати, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення її права; під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в неї певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
17.2. Суди попередніх інстанцій в оскаржених рішеннях не оцінили доводи позивача щодо об`єктивної необізнаності банку та товариства про існування оскаржених свідоцтв, а також про неможливість звернення до суду в межах трьох років із моменту видачі цих документів.
(2) Позиції інших учасників справи
18. 22 вересня 2023 року донька позичальника подала відзив на касаційну скаргу позивача, в якій просила залишити судові рішення судів попередніх інстанцій без змін. Вказала, що перебіг позовної давності слід обчислювати з моменту отримання банком рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2014 року у справі № 389/1322/13-ц. Тому позивач таку давність пропустив.
19. 29 вересня 2023 року ОСОБА_1, інтереси якої представляє адвокат Перемот Оксана Григорівна, подала заяву (вх. № 30139/0/220-23 від 4 жовтня 2023 року), підтримала доводи касаційної скарги. Просила скасувати судові рішення попередніх інстанції й ухвалити нове - про задоволення позову у повному обсязі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
20. 22 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача. Згідно з вказаною ухвалою позивачка оскаржила судові рішення на підставах, визначених у пунктах 1 і 4 частини другої статті 389 та пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
21. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
22. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
23. 4 серпня 2023 року адвокат в інтересах позивача подав заяву про відмову від позову в частині вимог майнового характеру про припинення права власності, за якими не сплатив судовий збір за касаційне оскарження.
24. 5 березня та 9 травня 2024 року Верховний Суд надіслав позивачеві (вих. № 6525/0/222-24 і № 14448/0/222-24 відповідно) за двома адресами листи, у яких роз`яснив наслідки відмови від позову (частина друга статті 206, частина друга статті 256 ЦПК України). Перший лист позивач отримав 11 і 12 березня 2024 року, а другий - 14 травня 2024 року.
25. 20 травня 2024 року позивач проінформував Верховний Суд (вх. № 17411/0/220-24 від 21 травня 2024 року) про отримання листа від 9 травня 2024 року, про підтримання заяви адвоката від 4 серпня 2023 року про відмову від позову в частині вимог про припинення права власності, а також про те, що адвокат мала відповідні повноваження.
26. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
27. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).