Постанова
Іменем України
23 травня 2024 року
м. Київ
Справа № 346/1163/17
Провадження № 61-327св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В. - розглянув у порядку письмового провадження справу
за участю
позивачки - ОСОБА_1 (далі - позивачка), інтереси якої представляє адвокат Синишин Павло Євгенович (далі - адвокат),
відповідачок - ОСОБА_2 (далі - сестра чоловіка), ОСОБА_3 (далі - первісна набувачка), ОСОБА_4 (далі - кінцева набувачка),
третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватних нотаріусів Коломийського міського нотаріального округу Досин Наталії Федорівни та ОСОБА_5
про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу та витребування квартири
за касаційною скаргою позивачки на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2021 року, ухвалене суддею П`ятковським В. І., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Томин О. О.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. З 1999 року позивачка страждає стійким хронічним психічним розладом. У 2006 році разом із мамою вона видала довіреність сестрі її чоловіка на приватизацію та розпорядження належною їм квартирою. Стверджує, що на час видачі довіреності не могла повністю усвідомлювати значення її дій і керувати ними, що підтверджує висновок судово-психіатричної експертизи, проведеної в іншій справі. Тому у 2017 році звернулася до суду та просила визнати недійсними довіреність і договір купівлі-продажу квартири 2006 року, а також витребувати її у кінцевої набувачки, яка набула квартиру за договором купівлі-продажу у 2015 році.
2. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Вважали, що позивачка не довела абсолютної неспроможності у момент вчинення правочину розуміти значення її дій та (або) керувати ними.Із судовими рішеннями вона не погодилася. У касаційній скарзі стверджувала, що суди неповно встановили обставини справи та порушили норми процесуального права. Зокрема, маючи у матеріалах справи взаємовиключні висновки судових експертів, не призначили комісійну судово-психіатричну експертизу для встановлення спроможності позивачки розуміти значення її дій і керувати ними на час підписання довіреності.
3. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи мала позивачка, вважаючи довіреність і договір купівлі-продажу недійсними на підставі статті 225 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), обґрунтувати за відповідними вимогами те, що кожен із довірителів і продавців квартири не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними у момент вчинення правочину? Відповідь на це питання позитивна.
(2) Зміст позовної заяви
4. 9 березня 2017 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням змінених вимог (т. 1, а. с. 102-103) просила:
4.1. Визнати недійсною посвідчену 29 червня 2006 року приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Досин Н. Ф. довіреність, видану від імені ОСОБА_6 та позивачки на ім`я сестри чоловіка (далі - довіреність).
4.2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира) від 5 серпня 2006 року, укладений сестрою чоловіка (від імені ОСОБА_6 і позивачки) із первісною набувачкою та посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Григорець М. В. (далі - договір купівлі-продажу).
4.3. Витребувати квартиру у кінцевої набувачки.
5. Мотивувала позовні вимоги так:
5.1. 27 листопада 2014 року Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у справі № 0909/4976/2012 ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову Коломийського міжрайонного прокурора в інтересах позивачки та ОСОБА_7 до сестри чоловіка, первісної набувачки про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу 2006 року.
5.2. 26 січня 2015 року Апеляційний суд Івано-Франківської області постановив ухвалу, згідно з якою залишив без змін вказане судове рішення; роз`яснив можливість звернення до суду з позовом на підставі статті 225 ЦК України.
5.3. Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 144 від 12 травня 2014 року у справі № 0909/4976/2012 позивачка страждає стійким хронічним психічним розладом - органічним розладом особистості й епілепсією з вираженими когнітивними та емоційними розладами. Це захворювання істотно вплинуло на її здатність усвідомлювати значення її дій і керувати ними на момент видачі довіреності.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції
6. 19 липня 2021 року Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив. Мотивував рішення так:
6.1. Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 62/2020 від 18 березня 2020 року позивачка страждала стійким хронічним психічним розладом - органічним розладом особистості внаслідок епілепсії з вираженими когнітивними та емоційними розладами. Захворювання істотно впливало на здатність позивачки усвідомлювати дії та керувати ними на момент підписання 29 червня 2006 року довіреності (т. 2, а. с. 199).
6.2. Підставою для визнання правочину недійсним згідно з частиною першою статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення її дій та (або) керувати ними (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 лютого 2018 року у справі № 416/13806/14).
6.3. Позивачка не підтвердила належними та допустимими доказами її перебування на час підписання довіреності у стані, коли вона не могла усвідомлювати значення її дій або керувати ними.
(4) Зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. 29 листопада 2023 року Івано-Франківський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін. Мотивував так:
7.1. Для визнання правочину недійсним згідно зі статтею 225 ЦК України необхідно, щоб особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення її дій та не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент вчинення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цієї підстави суд вирішує з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так й інших доказів. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц).
7.2. Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 316 від 7 квітня 2023 рокувід 7 квітня 2023 року Львівської філії судово-психіатричних експертиз державної установи "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України" на момент оформлення довіреності позивачка не страждала тяжким психічним розладом, виявляла розлад особистості та поведінки внаслідок епілепсії із помірно вираженими змінами особистості по епітипу. За психічним станом позивачка могла усвідомлювати значення її дій і керувати ними (т. 4, а. с. 114-126).
7.3. Правильним є висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, оскільки перебування позивачки на час оформлення довіреності у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення її дій або керувати ними, належними та допустимими доказами позивачка не підтвердила.
(5) Зміст вимог касаційної скарги
8. 2 січня 2024 року адвокат від імені позивачки підписав і подав до Верховного Суду касаційну скаргу (вх. № 640/0/220-24 від 5 січня 2024 року) на рішення судів першої й апеляційної інстанцій. Просив їх скасувати та постановити нове - про задоволення позову.
9. Того ж дня позивачка підписала та подала до Верховного Суду ще одну касаційну скаргу (вх. № 846/0/220-24 від 8 січня 2024 року). Просила скасувати зазначені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, заявила клопотання про зупинення дії постанови суду апеляційної інстанції до вирішення справи.
10. 12 лютого 2024 року позивачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції (вх. № 5562/0/220-24 від 16 лютого 2024 року), згідно з якою усунула у власній касаційній скарзі недоліки, зазначені в ухвалі від 25 січня 2024 року. У тій касаційній скарзі, яку від імені позивачки подав адвокат (вх. № 640/0/220-24 від 5 січня 2024 року), недоліки не усунула. Просила касаційну скаргу, яку подав адвокат, не розглядати.
(6) Зміст ухвал суду касаційної інстанції
11. 25 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційні скарги без руху та встановив для усунення їх недоліків десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Позивачка мала: зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;вказати ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) однієї з відповідачок, яку вона не зазначила раніше, її місце проживання чи перебування; надати для тієї відповідачки копію касаційної скарги з додатками; конкретизувати підстави касаційного оскарження з наведенням відповідного обґрунтування; надати відповідно до кількості учасників справи додатки до касаційної скарги, які позивачка не додала раніше; вказати дату отримання останньою копії постанови суду апеляційної інстанції та надати докази, які це підтверджують; роз`яснити, яка із двох поданих в один день касаційних скарг різного змісту та з різними вимогами до суду касаційної інстанції спрямована на зміну попередньо поданої.
12. 11 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивачки та повернення касаційної скарги поданої адвокатом від імені позивачки. Вказав, що підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у пунктах 1 і 4 (пункт 1 частини третьої статті 411) частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
13. 22 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Позивачка мотивувала касаційну скаргу так:
14.1. Оцінюючивисновок судово-психіатричного експерта № 316 від 7 квітня 2023 року, апеляційний суд проігнорував неузгодженість того висновку з висновком судово-психіатричної експертизи від 12 травня 2014 року № 144, згідно з яким позивачка на час підписання довіреності не могла усвідомлювати значення її дій і керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання. Таким чином, у матеріалах справи є два взаємовиключні висновки експертів. Тому необхідно призначити комісійну судово-психіатричну експертизу для встановлення спроможності позивачкирозуміти значення її дій і керувати ними на час підписання довіреності 29 червня 2006 року.
14.2. Суд не врахував висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 631/794/19 (провадження № 61-6842св23), чим порушив вимогистатті 263 ЦПК України. Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Суд не використав усі можливості для вирішення справи, не сприяв у реалізації позивачкою процесуальних прав і не призначив комісійнусудово-психіатричнуекспертизу, що зумовило неправильневирішення справи.
14.3. Суд першої інстанції не обґрунтував і не вказав мотивів відхилення висновку судово-психіатричної експертизи від 12 травня 2014 року № 144, не встановив усіх обставин, що мають значення для справи, та не врахував висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 631/794/19.