Постанова
Іменем України
14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 126/1947/22
провадження № 61-13394св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі : ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25 травня 2023 року у складі судді Хмель Р. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позову
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила поновити її на роботі на посаді адміністратора ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1) з 01 березня 2022 року; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2022 року до дня поновлення на роботі.
Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 указувала на те, що з липня 2021 року працювала адміністратором другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1, вона не є військовослужбовцем чи державним службовцем.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 лютого 2022 року № 44 ОСОБА_1 звільнено з 28 лютого 2022 року за пунктом 6 статті 36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією.
Своє звільнення позивач вважає незаконним і безпідставним, адже її звільнено із порушенням трудового законодавства, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 не пропонували їй переведення разом з установою в іншу місцевість, тому будь-яких причин для звільнення не було. Після 25 лютого і протягом березня 2022 року інформації щодо нового місця розташування відповідача позивач не знала і жодних вказівок щодо подальших дій від керівництва вона не отримувала, ніхто з нею на зв`язок не виходив.
Намагання позивача з`ясувати місце знаходження колег і ІНФОРМАЦІЯ_1 були безуспішними, оскільки ця інформація є таємною. Після 25 березня 2023 року ситуація почала загострюватися, в Лисичанську почалися постійні обстріли, тому з 30 березня до 13 квітня 2022 року позивач перебувала у Польщі. Після повернення в Україну у квітні, розблокувавши картку, позивач побачила, що 31 березня 2022 року їй відповідач перерахував заробітну плату, ніякої інформації, роз`яснень, запитів, вказівок і пропозицій від відповідачів вона не отримувала. Через активні бойові дії у Лисичанську позивач додому не повернулася, а зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа у Вінницькій області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Бершадський районний суд Вінницької області рішенням від 25 травня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю правових підстав для задоволення позову, адже позивачу було відомо про передислокацію установи і подальше відновлення роботи. Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі, тому вони задоволенню також не підлягають.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Вінницький апеляційний суд постановою від 09 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25 травня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.Позивач була працівником ЗСУ, безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Зважаючи на специфіку установи, де вона працювала, та введений на території України воєнний стан, а також оголошення загальної мобілізації, активні бойові дії в м. Лисичанську, керівництво ІНФОРМАЦІЯ_1 порушило процедуру ознайомлення позивача з наказами, проте ці порушення з урахуванням усіх обставин є незначними, оскільки введенням на території України воєнного стану передбачено обмеження конституційних прав громадян України, про що позивач як працівник ЗСУ повинна знати, а тому в цьому випадку значення немає, в який спосіб доводилася до відома працівників інформація, оскільки в цих умовах реалізувати вказане відповідно до правил діловодства не було можливим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16, від 29 січня 2020 року у справі № 759/1122/19, від 19 травня 2021 року у справі № 209/3004/17, від 12 серпня 2020 року у справі № 161/1147/16, від 15 лютого 2023 року у справі № 761/32911/20, від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у подібних правовідносинах.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували те, що взаємодія позивача і відповідачів у день евакуації відбувалася 24 лютого 2022 року протягом декількох годин, без розуміння того, що буде далі. Нова адреса відповідачів позивачу була невідома, позивач була позбавлена можливості самостійно ініціювати будь-яку комунікацію з відповідачами, адже контакти були втрачені, інформація про нову адресу не було, а уповноважені особи відповідачів зв`язок з нею не встановили. Позивач не могла дізнатися про необхідність їй приїхати на нове місце роботи та з причини відсутності адреси відповідача вона не могла повідомити про свої рішення, в тому числі щодо продовження роботи, або подати заяву про надання безоплатної відпуски.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
26 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України та введенням з 24 лютого 2022 року воєнного стану, та з урахуванням того, що ІНФОРМАЦІЯ_2, яка межує з росією, та де ведуться дотепер тяжкі бойові дії, керівництво ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято рішення про передислокацію (переміщення) військовослужбовців та працівників ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою збереження їх життя і здоров`я, відвернення наслідків збройних дій.
Згідно з пунктом 5 наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 лютого 2022 року № 69 працівникам ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_2, які відповідно до абз. 4 пункту 2 цього ж наказу із не залежних від них обставин та факторів не мали можливості виїхати до нового місця розташування 24 лютого 2022 року, надано час для самостійного переміщення до нового місця розташування в термін до 12:00 28 лютого 2022 року.
Відповідно до абз. 3 пункту 2 цього наказу збір особового складу відбувся на території ІНФОРМАЦІЯ_2 до 12:00 24 лютого 2022 року з подальшим централізованим виїздом до нового місця розташування о 13:00 24 лютого 2022 року. З 25 лютого 2022 року розпочато виконання службових обов`язків та функціональних обов`язків за новим місцем розташування.
Позивач не вибула 24 лютого 2022 року разом з іншим особовим складом ІНФОРМАЦІЯ_2 до нового місця розташування, 28 лютого 2022 року на роботі не з`явилася.
Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 лютого 2022 року № 44 ОСОБА_1 звільнено з роботи з 28 лютого 2022 року відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією. Підставою для звільнення вказано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 лютого 2022 року № 1 "Про передислокацію ІНФОРМАЦІЯ_1".
Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 від 11 березня 2022 року № 74 ІНФОРМАЦІЯ_2 було передислоковано.
Згідно із заявою ОСОБА_1 від 10 травня 2022 року, адресованою військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_2, позивач звернулася з проханням поновити її на роботі та відшкодувати втрачений заробіток.
На заяву ОСОБА_1 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 повідомив, що 24 лютого 2022 року керівництво ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами автомобільного транспорту, включаючи працівників, службовців та членів їх сімей.
З 25 лютого до 28 лютого 2022 року всім працівникам відділів ІНФОРМАЦІЯ_1, які не виявили бажання скористатися евакуаційними засобами, засобами телефонного зв`язку неодноразово пропонувалося самостійно прибути до нового місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_2.
Враховуючи складність і нестандартність ситуації, непередбаченість законодавством України врегулювання трудових відносин між роботодавцем та працівником ЗСУ в обставинах, що виникли, неможливість завчасної підготовки до заходів звільнення працівників ЗСУ та специфіку регіону, 28 лютого 2022 року працівники ЗСУ, які відмовилися прибути до нового місця дислокації, відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України були звільнені з роботи у зв`язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією.
26 липня 2022 року ОСОБА_1 повторно звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2, повідомивши про свій намір захищати свої права у суді.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.