ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 906/470/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 23Б"
на рішення Господарського суду Житомирської області
(суддя - Сікорська Н.А.)
від 23.10.2024
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Олексюк Г.Є., судді: Петухов М.Г., Мельник О.В.)
від 14.02.2024
у справі № 906/470/23
за позовом ОСОБА_1
до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 23Б"
про зобов`язання не чинити перешкоди та про визнання недійсним пункт 2 рішення загальних зборів,
за участю представників учасників справи:
позивача - ОСОБА_1, Ляхов О.В.
відповідача - Соломонюк С.А.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 23Б" (далі - ОСББ "Миру 23Б"), в якому просила суд:
- зобов`язати відповідача в особі голови правління не чинити перешкоди позивачу у користуванні підвальним приміщенням в будинку за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов`язання голови правління надати дублікат ключа від замка до зазначеного підвального приміщення, або надати ключ від цього замка для виготовлення дубліката ключа до вказаного замка;
- визнати недійсним пункт 2 рішення загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом від 14.12.2022 № 8 в частині зобов`язання власників "КС лікаря Колоса" звільнити незаконно зайняту площу підвального приміщення відповідача.
1.2. В якості підстави для визнання недійсним пункту 2 спірного рішення зазначено порушення вимог статей 6, 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та вимог статуту відповідача щодо порядку скликання та проведення зборів, проведення голосування (письмового опитування), визначення кількості голосів, необхідної для прийняття відповідного рішення. Позивач звертає увагу на порушення її прав, як власника нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок прийняття відповідачем спірного рішення та недопущення її до підвального приміщення.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.10.2023 у справі № 906/470/23 позов задоволено. Зобов`язано ОСББ "Миру 23Б" не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належним йому майном - компресором QUATTRO з осушувачем повітря та аспіраційної установки Тyscor-VS2, шляхом надання вільного доступу до підвального приміщення в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним пункт 2 рішення загальних зборів ОСББ "Миру 23Б", оформленого протоколом № 8 від 14.12.2022.
2.2. Суд першої інстанції, під час розгляду справи встановив порушення, які було допущено при проведенні загальних зборів ОСББ "Миру 23Б", а саме: порушення порядку проведення зборів, порядку голосування за питання порядку денного, оскільки члени ОСББ вписували результати голосування вже на етапі реєстрації присутніх на зборах; встановлено факт голосування осіб, які не мали відповідних повноважень на представлення інтересів співвласників будинку, що є підставою для скасування пункту 2 оскарженого рішення зборів.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що пункт 2 спірного рішення та дії щодо недопущення позивача до підвального приміщення будинку порушують його права як власника майна, що в ньому знаходиться, а тому дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про визнання його недійсним та усунення перешкод у наданні доступу до підвального приміщення. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати ключі від вхідних дверей підвального приміщення, то суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність такої вимоги, оскільки сама вимога про усунення перешкод у користуванні майном тягне за собою наявність вільного доступу позивача до підвалу.
2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.11.2023 стягнуто з ОСББ "Миру 23Б" на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 073,00 грн судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.
2.4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що справедливими і співрозмірними є витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, які підлягають стягненню з ОСББ "Миру 23Б". В стягненні 62 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу суд відмовив.
2.5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.2023 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 09.11.2023 у справі № 906/470/23 залишено без змін. Стягнуто з ОСББ "Миру 23Б" на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
2.6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Також суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду щодо відшкодування витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.10.2023 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі №906/470/23, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 23Б" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
3.2. Підставами касаційного оскарження Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 23Б" визначило пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Обґрунтовуючи пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає наступне:
- судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування пунктів 2, 3 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", викладених у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17, 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 19.05.2019 у справі № 906/1169/17;
- судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 571/1306/16-ц, від 29.05.2019 у справі № 2-3632/11, від 15.07.2019 у справі № 235/499/17, від 17.07.2019 у справі № 523/3612/16-ц, від 24.07.2019 у справі № 760/23795/14-ц, від 25.09.2019 у справі № 642/6518/16-ц, від 30.10.2019 у справі № 390/131/18, від 06.11.2019 у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13.11.2019 у справі № 697/2368/15-ц, від 04.12.2019 у справі № 635/8395/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 686/24003/18, від 01.07.2020 у справі № 287/575/16-ц, від 19.08.2020 у справі № 287/587/16-ц, від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а, від 13.02.2018 у справі № 264/4263/16-ц, від 29.05.2018 у справі № 800/341/17 (9991/944/12), від 12.11.2019 у справі № 9901/21/19, від 03.06.2020 у справі № 550/1114/17, від 13.11.2019 у справі № 1240/2611/18;
- судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування статті 204 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 та від 28.07.2021 у справі № 759/24061/19;
- судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування пункту 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин", викладеного у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 397/1396/19;
- судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19 та від 05.02.2020 у справі № 127/15798/19.
3.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
3.6. Обґрунтовуючи пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає наступне:
- відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статей 4, 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" у поєднанні зі статтею 382 Цивільного кодексу України (можливість розподілу допоміжного (підвального) приміщення між співвласниками багатоквартирному будинку);
- відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статей 6, 10 Закону України " Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" у поєднанні зі статтями 1268, 1270, 1296 Цивільного кодексу України (правильність підрахунку голосів співвласників, які фактично є такими, хто прийняв спадщину, але у встановленому законом порядку її не оформив).
3.7. У відзиві на касаційну скаргу позивачка проти її вимог та доводів заперечила, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, мотивуючи зазначене наступним: скаржник помилково вважає, що даний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки даний спір стосується прав та обов`язків щодо користування спільним майном як співвласника багатоквартирного будинку; зазначений судом спосіб захисту позивача не суперечить змісту порушеного права та цілком відповідає предмету позову у справі; наявність чи відсутність судової практики щодо розподілу допоміжних приміщень між співвласниками жодним чином не стосуються предмету цієї справи тощо .
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
ОСОБА_1 право власності на приміщення стоматологічного амбулаторно - поліклінічного закладу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 194,8 м2 набула за договором дарування від 27.02.2020. Згідно даних ЄДРПОУ в належному позивачу на праві власності приміщенні знаходиться ТОВ "Комфортна стоматологія лікаря Колоса".
В підвальному приміщенні будинку про АДРЕСА_1, знаходиться майно, яке належить позивачу - стоматологічне обладнання (компресор з осушувачем та аспіраційна установка).
Із листа № 166 від 06.06.2016 вбачається, що Житлово - будівельний кооператив № 2 надав дозвіл власнику нежитлового вбудовано прибудованого приміщення за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_3 використовувати безстроково та на безоплатній основі у власних потребах приміщення площею 3 м2, яке знаходиться у підвалі будинку під нежитловим приміщенням, яке належить ОСОБА_3 у зв`язку з проведенням ОСОБА_3 за власний кошт ремонтних робіт у підвальному приміщенні багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1, а саме: заміна труб ХВП; заміна труб водовідведення; заміна стояків опалення з встановленням шарових кранів, кооператив.
В 2016 році ПП "Галіт" було розроблено Робочий проект підведення комунікацій від стоматологічних установок до компресора з осушувачем повітря та аспіраційної установки.
Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 23Б" зареєстроване 06.07.2021, номер запису 1003051020000017888.
Зборами правління ОСББ "Миру 23Б" від 14.11.2022 прийнято рішення, оформлене протоколом № 8, про скликання загальних зборів співвласників ОСББ на 02.12.2022, затверджено порядок денний зборів, та винесено на вирішення зборів, зокрема, питання №2 про зобов`язання власника приміщення "Комфортна стоматологія лікаря Колос" звільнити незаконно зайняту площу підвального приміщення ОСББ "Миру 23Б".
Рішенням загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 23Б", оформленим протоколом № 8 від 14.12.2022, за результатами голосування по питанню 2 порядку денного вирішено зобов`язати власника приміщення "Комфортна стоматологія лікаря Колос" звільнити незаконну зайняту площу підвального приміщення ОСББ "Миру 23Б".
У протоколі вказано, що у зборах взяли участь особисто або через представників 37 осіб, у письмовому опитуванні взяли участь особисто 41 особа; загальна площа всіх житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку становить 8 561,31 кв.м; загальна кількість співвласників - 106 осіб.
До протоколу додано результати голосування співвласників житлового будинку, в яких зазначено прізвища власників квартир, номера квартир, результат голосування по кожному з питань та проставлені підписи співвласників.
Додатками до протоколу загальних зборів є листки письмового опитування співвласників, в яких зазначено дату опитування, прізвище власника, номер квартири, результат голосування по кожному з питань та проставлені підписи співвласників. Письмове опитування проводили ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Позивачка з метою вирішення питання доступу до підвального приміщення зверталась до голови правління ОСББ "Миру 23Б", до правління ОСББ "Миру 23Б" Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, Житомирського міського голови.
Спір між сторонами виник з приводу надання позивачці доступу до підвального приміщення, в якому розміщено належне їй майно - компресор з осушувачем та аспіраційна установка.
ОСОБА_1 вважає, що недопущення її до приміщення підвалу та рішення зборів ОСББ "Миру 23Б" по питанню 2 порядку денного, оформлене протоколом № 8 від 14.12.2022, є незаконними та порушують її права як співвласника майна.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
5.3. ОСББ "Миру 23Б" підставою касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду.
5.4. Положення статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовано на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.
Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) та пункту 5 частини першої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України; пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала:
- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15, від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16, від 13.09.2017 у справі № 923/682/16 тощо);
- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06.06.2018 у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі № 648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц тощо).
Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
5.5. За доводами касаційної скарги судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19 та від 05.02.2020 у справі № 127/15798/19.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Так, у справі, що переглядається, суди обох інстанцій, зазначаючи про юрисдикційну належність зазначеного спору господарським судам виходили з наступного.
Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Статтею 385 Цивільного кодексу України передбачено, що з метою забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" розкрито поняття ОСББ як юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Термін "співвласники багатоквартирного будинку" вживається законодавцем у розумінні власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Статтею 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Отже, виходячи з такого матеріально-правового регулювання зазначених правовідносини вони є господарськими за своєю правовою природою.