ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 280/10147/23
адміністративне провадження № К/990/23808/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "ПАВО ГРУП" на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року, постановлену суддею Черновою Ж. М., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Ясенової Т. І., Головко О. В., Суховарова А. В., у справі № 280/10147/23 за позовом Приватного підприємства "ПАВО ГРУП" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
05 грудня 2023 року Приватне підприємство "ПАВО ГРУП" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2021 року № 00164550709, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 812426,21 грн за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 19 січня 2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 та частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (у зв`язку з пропущенням встановленого строку звернення до суду, що було виявлено після відкриття провадження у справі).
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у листопаді 2021 року, а рішення за результатами розгляду скарги у порядку процедури адміністративного (досудового) оскарження прийнято у липні 2022 року, а тому позивач мав у місячний строк звернутися до суду з відповідним позовом. Позивач звернувся з цим позовом до суду лише у грудні 2023 році, тобто із значним пропуском встановленого строку звернення до суду.
При цьому, надаючи оцінку доводам позивача про поважність причин пропуску звернення до суду, суди попередніх інстанцій зазначили, що наведені позивачем причин пропуску строку є неповажними.
Суди попередніх інстанцій відхилили посилання позивача на відсутність об`єктивної можливості отримання рішення за результатами процедури адміністративного оскарження поштою у зв`язку з місцезнаходженням підприємства у м. Маріуполі, яке перебуває на тимчасово окупованій території України, оскільки органи Державної податкової служби України вчинили усі можливі дії для повідомлення позивача про прийняття рішення, зокрема направляли його електронною поштою на адресу, що була самостійно зазначена позивачем у скарзі на податкове повідомлення-рішення.
Окрім цього, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що у листопаді 2022 року, після прийняття рішення за результатами процедури адміністративного оскарження, позивач перереєстрував своє місцезнаходження у м. Києві, але не вчинив жодних дій щодо направлення податковому органу повідомлення про зміну місцезнаходження чи щодо з`ясування інформації про розгляд скарги на податкове повідомлення-рішення. На думку судів, це не свідчить про намір добросовісної реалізації позивачем права на звернення до суду.
Суди попередніх інстанцій також зауважили - якщо припустити той факт, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише 21 вересня 2023 року (дата внесення в інтегровану картку платника інформації про узгодження грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням у зв`язку з прийняттям рішення про відмову у задоволенні скарги), у будь-якому випадку позивач пропустив місячний строк для звернення до суду з цим позовом, оскільки звернувся лише 05 грудня 2023 року - більш ніж через два місяці після того як дізнався про прийняття рішення за результатами адміністративного оскарження.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із зазначеними ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а справу направити до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач стверджує, що суди попередніх інстанцій формально підійшли до оцінки наведених ним причин пропуску звернення до суду та не надали належну та повну оцінку таким обставинам:
- процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення завершується тим, що платник податку фактично отримує текст відповідного рішення, а тому відсутні підстави стверджувати, що 21 вересня 2023 року, з моменту внесення до інтегрованої картки платника інформації про узгодження грошового зобов`язання за оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням, позивач міг дізнатися про порушення його прав, оскільки фактично рішення за результатами розгляду скарги позивач так і не отримав;
- місячний строк звернення до суду повинен розпочинатися саме з моменту фактичного отримання рішення за результатами процедури адміністративного оскарження;
- строки розгляду скарг за процедурою адміністративного оскарження під час карантинних заходів були призупинені, з огляду на щодо відстежувати та контролювати ухвалення рішень за результатами розгляду скарг було неможливим за відсутності будь-яких обмежувальних періодів розгляду скарги;
- позивач не мав жодної можливості до листопада 2022 року провести перереєстрацію підприємства з тимчасового окупованого м. Маріуполя.
Верховний Суд ухвалою від 26 червня 2024 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.
Відповідач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому уважає необґрунтованими та безпідставними доводи касаційної скарги, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального законодавства, які визначають наслідки пропущення встановленого строку звернення до суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так, положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
У постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно до підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Отже, для правильного обчислення строку звернення до суду необхідно коректно визначити дату, з якої потрібно розпочинати відлік зазначеного строку. Положення пункту 56.19 статті 56 ПК України у взаємозв`язку з підпунктом 56.17.3 пункту 56.17 цієї статті пов`язують початок строку оскарження податкового повідомлення-рішення, у випадку застосування процедури адміністративного оскарження, з днем отримання платником податків рішення за результатами розгляду скарги.
Відповідно, за такого правового регулювання позивач має право на оскарження податкового повідомлення-рішення у місячний строк, який розпочинається на наступний день після отримання рішення за результатами процедури адміністративного оскарження.
Колегія суддів звертає увагу на юридичну конструкцію статті 122 КАС України, де частина перша статті цієї статті є найбільш загальною по відношенню до змісту усіх наступних. Вона взагалі не визначає жодних конкретних строків звернення та не визначає порядок обчислення таких строків, а лише декларує можливу альтернативність джерел закріплення таких строків.
Саме зазначена норма допускає у цьому випадку використання положень ПК України, норми пункту 56.19 статті 56 якого, відповідно до наведеного вище обґрунтування, визначені як спеціальні та пріоритетні у застосуванні при визначенні та обчисленні строків звернення до суду.
Суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях оперують поняттями "дізнався" та "повинен дізнатися", що міститься у частині другій статті 122 КАС України, та зазначають, що позивач не проявив достатньої сумлінності у використанні своїх прав на адміністративне та судове оскарження, оскільки з моменту зміни місцезнаходження з м. Маріуполя до м. Києва у листопаді 2022 року мав реальну можливість у значно коротші строки дізнатися про існування рішення за результатами процедури адміністративного оскарження та у розумний строк скористатися своїм правом на подання цього позову. Окрім цього, суди зазначили, що позивач мав дізнатися про порушення своїх прав та про існування рішення за результатами адміністративного оскарження у вересні 2023 року, коли в інтегровану картку платника була внесена відповідна інформації, але позов лише у грудні 2023 року - з пропущенням місячного строку.