ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н. В., Єленіної Ж. М., Кривенди О. В., Мазура М. В.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2024 у справі № 990/14/24 (провадження № 11-94заі24) за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2024 року
Короткий виклад історії справи
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 27 листопада 2023 року № 28/ко-23 про визнання судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді (далі - Спірне рішення); зобов`язати ВККС прийняти рішення про відповідність судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 займаній посаді.
Позовні вимоги мотивувала тим, що Спірне рішення відповідач ухвалив усупереч вимогам Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16.
Вважала, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, має право оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), бо це рішення породжує правові наслідки та обов`язки, пов`язані з установленням факту невідповідності судді займаній посаді. Зазначає, що забезпечення можливості оскарження окремо рішення ВККС від рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) є виправданим, оскільки в такому разі буде забезпечена можливість дотримання прав та інтересів також інших осіб, про які йшла мова в оскаржуваному рішенні.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 квітня 2024 року на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України провадження у справі закрив, оскільки Спірне рішення є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Це своєю чергою унеможливлює розгляд справи по суті спору та є підставою для закриття провадження у справі.
ОСОБА_1 не погодилася із цим рішенням і подала через підсистему "Електронний суд" апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Свої вимоги мотивувала тим, що інтереси, на захист яких подано позов про визнання протиправним та скасування рішення ВККС, відповідають ознакам законних інтересів, що гарантує їй можливість їх захисту в порядку адміністративного судочинства за правилами статті 5 КАС України. Існування Спірного рішення вже породило негативні наслідки для неї, оскільки через це рішення, зокрема, їй відмовили у навчанні в Netherlands Helsinki Committee як викладачу Національної школи суддів України, не запрошують для участі у проведенні тренінгів для суддів та апаратів судів. Наявність такого акта підриває авторитет судді та викладача, створює перешкоди у здійсненні правосуддя, викладання та навчання, а також заважає проходженню публічної служби загалом.
Зазначала, що негативні наслідки для неї вже настали, існують, шкодять її законним правам та інтересам. Відтак чекати реалізації рішення ВККС та рішення ВРП не є виправданим. Вказаний юридичний спір виник з моменту ухвалення Комісією Спірного рішення, і саме із цього моменту права та законні інтереси позивачки знаходяться у стані правової невизначеності, подолання якої є визначальним для їх поновлення та реалізації, у зв`язку з чим позов не є передчасним.
З покликанням на рішення Конституційного Суду України позивачка вказує, що внаслідок ухвалення Спірного рішення Комісії виник стан правової невизначеності і такий стан є перманентним, оскільки не припиниться навіть відмовою ВРП у звільненні судді з посади на підставі відповідного подання ВККС, адже у такому разі ВРП не скасовує та не змінює рішення ВККС про невідповідність судді займаній посаді за критерієм професійної етики та доброчесності. Таке рішення ВККС не втрачає своєї чинності, перебуває у відкритому публічному доступі для необмежної кількості осіб, а тому має обтяжливу дію для судді.
Крім того, вважає, що Спірне рішення впливає також і на права третіх осіб, позаяк навіть за умови, коли ВРП не погодиться із рекомендацією Комісії щодо звільнення позивачки, таке рішення продовжить існувати як конкретно індивідуальний акт державного органу.
Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
11 липня 2024 постановою Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2024 року - без змін.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що Спірне рішення, яким внесено подання з рекомендацією про звільнення позивачки з посади судді, не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки не є обов`язковим для ВРП під час розгляду вказаного питання, встановлення відповідних обставин щодо наявності чи відсутності підстав для її звільнення з посади судді і прийняття в установленому порядку відповідно до наданих повноважень рішення.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, передбачене частиною першою статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ) оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП, та разом із цим рішенням. З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися після остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.