ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 204/1146/22
провадження № 61-4392св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство "Альфа-банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Сенс Банк",
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мельник Олександр Іванович
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 08 вересня 2022 року у складі судді Книш А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів Єлізаренко І. А., Городничої В. С., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-банк" (далі - АТ "Альфа-банк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк"), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мельник О. І. про визнання договору іпотеки припиненим, скасування рішення та запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 червня 2006 року між АТ "Укрсоцбанк" та позивачем укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 09.2/251-6, відповідно до умов якого кредитор зобов`язався надати позичальникові кредит у сумі 32 000 дол. США в порядку та на умовах, які встановлені цим договором, а позичальник зобов`язався повернути банку отримані кредитні кошти, а також сплатити відповідні проценти та виконати всі інші зобов`язання згідно з умовами договору.
23 червня 2006 року на забезпечення виконання зобов`язань між
АТ "Укрсоцбанк" та позивачем укладено іпотечний договір № 551, за умовами якого на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 09.2/251-6 від 23 червня 2006 року ОСОБА_1 передавав в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2017 року у справі № 204/2725/17 у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 32 312,25 дол. США відмовлено в повному обсязі у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності.
Також рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2020 року у справі № 204/2310/20 у задоволенні позову АТ "Альфа-банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, відмовлено в повному обсязі у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності.
24 грудня 2021 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мельником О. І. зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за АТ "Альфа-банк".
Позивач вважав, що перехід права власності на належний йому житловий будинок відбувся незаконно (за відсутності правових підстав), що призвело до порушення його прав, які підлягають захисту у судовому порядку.
Зазначений житловий будинок є єдиним місцем проживання позивача та членів його сім`ї, в якому він та члени його сім`ї зареєстровані та мають право проживання.
Вказував, що на момент перереєстрації права власності на житловий будинок були відсутні відомості про вартість майна, за якими відбулося зарахування вимог. Наявність таких відомостей є обов`язковою умовою, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.
Звертав увагу, що оцінка майна предмета іпотеки на момент переходу права власності не проводилася, оскільки будинок як об`єкт нерухомості не відвідував експерт, не оглядав його, не встановлював його стан.
Також зазначав, що нотаріус усупереч вимогам чинного законодавства вчинив реєстраційні дії за відсутності необхідних для цього документів, подання та перелік яких передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати припиненим із 23 жовтня 2017 року іпотечний договір № 551 від 23 червня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ "Альфа-банк", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О. М. та зареєстрований у реєстрі за № 2294;
- визнати протиправним та скасувати рішення та запис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мельника О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 24 грудня 2021 року, індексний номер 62557530, яким зареєстровано право власності за АТ "Альфа-Банк" на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2544777412020, адреса: АДРЕСА_1 ;
- одночасно зі скасуванням рішення про реєстрацію права власності припинити право власності АТ "Альфа-банк" на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2544777412020, адреса: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпровська від 08 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мельника О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 грудня 2021 року, індексний номер 62557530, яким зареєстровано право власності за АТ "Альфа-банк" на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2544777412020, адреса: АДРЕСА_1 .
Припинено право власності АТ "Альфа-банк" на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2544777412020, адреса: АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивуючи рішення, вказав на те, що під час здійснення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іпотекодержателем не враховано положення статті 37 Закону України "Про іпотеку" та пункту 61 Порядку № 1127, оскільки така державна реєстрація проведена за відсутності відомостей у реєстраційній справі про вартість предмета іпотеки, визначену на момент такого набуття, та суми боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині визнання припиненим іпотечного договору, суд першої інстанції виходив із того, що сплив позовної давності до основної і додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором та про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропуску позовної давності) само по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, а тому не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28 березня 2023 року АТ "Сенс Банк" звернулося з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суди першої та апеляційної інстанції застосували норми права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.
Заявник касаційну скарга мотивує тим, що оцінка суб`єкта оціночної діяльності відсутня в переліку документів, які надаються державному реєстратору згідно з Порядком № 1127.
Вказує, що оцінка майна проводилася відповідно до погоджених умов кредитного договору. Згідно з висновком про вартість об`єкта оцінки (на час реєстрації права власності на предмет іпотеки) ринкова вартість предмета іпотеки - домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, станом на 08 грудня 2021 року становить 426 663,00 грн.
Зазначає, що згідно з обов`язковим переліком документів, наданих державному реєстратору для реєстрації правочину щодо переходу права власності, банком надано повідомлення про загальну заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, яка становить 68 366,66 дол. США. За таких обставин заборгованість за основним зобов`язанням перевищує вартість іпотеки, тому позивач не має права на відшкодування за перевищення вартості іпотеки.
Заявник звертає увагу, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки до початку звернення позивача з позовом до суду законодавець уже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а тому цей спосіб судового захисту у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права та не спроможний надати особі ефективний спосіб захисту її прав.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2022 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, у частині припинення права власності касаційна скарга доводів не містить, тому Верховний Суд переглядає справу лише в межах доводів касаційної скарги.
Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
Провадження у суді касаційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 березня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Русинчуку М. М., судді, які входять до складу колегії, Антоненко Н. О., Дундар І. О .
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року касаційну скаргу АТ "Сенс Банк"залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
09 червня 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
23 квітня 2024 року у зв`язку з відставкою судді Верховного Суду Русинчука М. М. у касаційному провадженні № 61-4392ск23 на підставі службової записки секретаря Другої судової палати Червинської М. Є. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено Сердюка В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено Карпенко С. О., Фаловську І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 30 вересня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л. А., зареєстрованого у реєстрі за №2-1743, придбав у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
23 червня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Сенс Банк") та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 9.2/251-6 на строк до 22 червня 2016 року. Відповідно до умов цього договору боржнику надані грошові кошти у розмірі 32 000 дол. США окремими частинами.
23 червня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 551, посвідчений та зареєстрований у реєстрі за номером 2294 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О. М., за яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту № 09.2/251-6 від 23 червня 2006 року нерухоме майно, а саме домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
29 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 1 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 23 червня 2006 року № 09.2-251/6, відповідно до умов якої сторони домовились про те, що з 01 липня 2008 року процентна ставка за користування кредитом встановлена на рівні 14 % річних.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2017 року, яке набрало законної сили, (справа № 204/2725/17) у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 23 червня 2006 року № 9.2/251-6 відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2020 року, яке набрало законної сили (справа № 204/2310/20) у задоволенні позову АТ "Альфа-банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 68,5 кв. м, житловою площею 46,3 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 23 червня 2006 року № 09.2-251/6 відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності.
19 серпня 2021 року відповідач надіслав позивачу повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (вимога про усунення порушення) від 13 серпня 2021 року за вих. № 44463.
10 грудня 2021 року АТ "Альфа-банк" звернулося до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мельника О. І. із заявою (повідомленням) про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, який передавався в іпотеку іпотекодержателю як забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання за договором кредиту від 23 червня 2006 року № 09.2-251/6, - житловий будинок, загальною площею 68,5 кв. м., житловою площею 46,3 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Також АТ "Альфа-банк" подало приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Мельнику О. І. для проведення державної реєстрації права власності: іпотечний договір від 23 червня 2006 року № 551, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та позивачем, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О. М. та зареєстрований у реєстрі за № 2294; документи, які підтверджують правонаступництво АТ "Альфа-банк" усіх прав і зобов`язань АТ "Укрсобанк"; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання АТ "Альфа-банк" від 13 серпня 2021 року за вих. № 44463, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
24 грудня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О. І. на підставі договору іпотеки, який зареєстровано в реєстрі за номером 2294, виданий 23 червня 2006 року та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О. М., прийнято рішення, індексний номер 62557530, про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, за відповідачем, про що здійснено відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 45903030. Відповідач разом із відзивом на позовну заяву надав звіт та висновок про оцінку спірного майна від 08 грудня 2021 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2022 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, у частині припинення права власності касаційна скарга доводів не містить, тому Верховний Суд переглядає справу лише в межах доводів касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, у частині припинення права власності касаційна скарга доводів не містить. В іншій частині судові рішення не оскаржуються і з урахуванням вимог статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі - в редакції, чинній на час вчинення реєстраційної дії) зазначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно із статтею статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Згідно із частиною п`ятою статті 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 189 від 26 лютого 2020 року, з урахуванням абзацу першого пункту 61 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 663 від 23 червня 2021 року, та чинної на час вчинення реєстраційної дії), для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються:
1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;