ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 240/33148/22
адміністративне провадження № К/990/34399/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 (суддя Семенюк М.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2023 (судді: Залімський І.Г., Мацький Є.М., Сушко О.О.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати з 12.10.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що становить дві мінімальні заробітні плати;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести нарахування та виплату з 12.10.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що становить дві мінімальні заробітні плати (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивач є громадянином, який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зоні гарантованого добровільного відселення у 1986-93 рр. (категорія 3); проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області; станом на 12.10.2022 є непрацюючим пенсіонером та перебуває на обліку у відповідача.
Відповідач листом повідомив позивача про те, що частина 2 статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (відновлена за рішенням КСУ) не передбачає та не дає права на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2023, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення позивачу нарахування та виплати з 12.10.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести нарахування та виплату позивачу з 12.10.2022 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за змістом пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач не погодився з рішеннями судів попередніх інстанції в частині визначення розрахункової величини для обрахунку розміру підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, визначеного нормою статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звернувся з касаційною скаргою.
Як на підставу касаційного оскарження позивач покликається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, що викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18.
Покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, рішення суду першої інстанції скасувати в частині застосування розрахункової величини, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, зобов`язавши відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про державний бюджет України на відповідний рік).
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу позивача задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі по тексту Закон № 796-XII).
Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01.01.2015) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).
01.01.2015 набрав чинності Закон № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі № 796-XII статті 31, 37, 39, 45.
У подальшому Законом України від 04.02.2016 № 987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" (далі - Закон № 987-VIII; згідно з розділом II "Прикінцеві положення" Закону № 987-VIII він набрав чинності з 01.01.2016) включено до Закону № 796-XII статтю 39 такого змісту:
"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), зокрема, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону № 76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.