ПОСТАНОВА
Іменем України
19 серпня 2024 року
Київ
справа №420/5252/19
адміністративне провадження №К/9901/19812/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №420/5252/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморбуденергосервіс" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, наказу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року (головуючий суддя - Яковлєв О. В., судді: Градовський Ю. М., Крусян А. В.),
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморбуденергосервіс" (далі - позивач, ТОВ "Чорноморбуденергосервіс") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило (том 1 а.с. 5-10, 88-91):
- визнати протиправним та скасувати наказ № 3683 від 16 травня 2019 року "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Чорноморбуденергосервіс" (далі - Наказ № 3683);
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0034071414, № 0034051414 від 17 липня 2019 року.
Адміністративний позов вмотивовано тим, що надісланий податковим органом письмовий запит не відповідав вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки не містив конкретної підстави його направлення. Позивач також вказував на недоліки, допущені контролюючим органом при оформленні акта документальної позапланової виїзної перевірки, а саме: складання його з порушенням термінів, не надання його для ознайомлення, відсутності підпису відповідача на самому акті, відсутності поштового відправлення від відповідача до позивача акту. Оскільки на момент звернення до суду позивач не отримав від відповідача акт про проведення перевірки, то у відповідача не настав строк для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 19 грудня 2019 року (суддя Юхтенко Л. Р.) в задоволенні позову відмовив повністю.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 березня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Чорноморбуденергосервіс" задовольнив. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року скасував, прийнявши у справі нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення № 0034071414, № 0034051414 від 17 липня 2019 року. Здійснив розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.
12 березня 2019 року начальник слідчого управління фінансових розслідувань (далі - СУ ФР) ГУ ДФС надіслав на адресу начальника управління аудиту ГУ ДФС лист № 134/11/15-32-23-02-11, в якому повідомив, що слідчим управлінням здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32018160000000013 від 14 лютого 2018 року, яке порушене за фактом фіктивного підприємництва та фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ "Чорноморбуденергосервіс" за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України. У зв`язку з цим просив вирішити питання щодо проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ "Чорноморбуденергосервіс" щодо фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Будівельна індустрія успіху", ТОВ "Пром Строй Сервіс", ТОВ "Марія", ТОВ "Пракс-ЛТД", ТОВ "Грін Буд Лайн", ТОВ "Буд Фінанс Компані", ТОВ "Бізнес помічник", ТОВ "Буд Інтернаціональ Груп", ТОВ "Ньювінд", ТОВ "Аль-Текс", ТОВ "Інвестспецкомплекс Одеса", ТОВ "Дрим Тайм" (том 1 а.с.43-46).
Отримавши вказаний лист, ГУ ДФС надіслало ТОВ "Чорноморбуденергосервіс" запит № 6796/10/15-32-14-14-10 від 28 березня 2019 року (далі - Запит), в якому просило надати інформацію та документальне підтвердження взаємовідносин з контрагентами, переліченими у листі СУ ФР ГУ ДФС (том 1 а.с.47).
Листом від 05 квітня 2019 року вих. № 32 ТОВ "Чорноморбуденергосервіс" повідомило контролюючий орган, що у Запиті не зазначено чітко юридичну підставу для його направлення з посиланням на конкретну норму закону. Зазначило, що вся необхідна інформація буде надана в разі надходження належним чином оформленого звернення (том 1 а.с.48).
16 травня 2019 року ГУ ДФС прийнято наказ № 3683 (далі - Наказ № 3683), відповідно до якого на підставі пункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Чорноморбуденергосервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами - постачальникам ТОВ "Марія", ТОВ "Інвестспецкомплекс Одеса", ТОВ "Ньювінд", ТОВ "Аль-текс", ТОВ "Дрим-Тайм", ТОВ "Пракс-ЛТД", ТОВ "Бізнес Помічник", ТОВ "Будівельна індустрія успіху" за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року тривалістю 5 робочих днів з 21 травня 2019 року (том 1 а.с.51).
Також були видані направлення на перевірку від 20 травня 2019 року № 3231/14-14, № 3230/14-14, які вручені директору ТОВ "Чорноморбуденергосервіс" ОСОБА_1 21 травня 2019 року, про що свідчить його підпис на них (том 1 а.с.49, 50).
21 травня 2019 року посадові особи контролюючого органу вручили директору ТОВ "Чорномобуденергосервіс" запит про надання копій документів та пояснень, на який листом від 22 травня 2019 року вих. № 92 платник податків повідомив про неможливість надання запитуваних документів, оскільки 30 травня 2018 року працівниками СУ ФР та ОУ ГУ ДФС проведено обшук, в ході якого вилучено документи зазначені в ухвалі слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 18 травня 2019 року та вилучено 639 найменувань документів (том 1 а.с. 74-75).
27 травня 2019 року посадові особи контролюючого органу склали акт № 1025/15-32-1440287740 про ненадання копій документів / копій документів у ході документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Чорноморбуденергосервіс" та відмову посадових осіб від надання письмових пояснень щодо встановлених перевіркою порушень (том 1 а.с.77).
Суд першої інстанції встановив, що відповідач звернувся з проханням надання доступу до матеріалів кримінального провадження № 32018160000000013 з метою проведення позапланової перевірки ТОВ "Чорноморбуденергосервіс". Такий доступ був наданий відповідним посадовим особам.
За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки складено акт № 312/15-32-94-14-40287740 від 03 червня 2019 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Чорноморбуденергосервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами-постачальниками ТОВ "Марія", ТОВ "Інвестспецкомплекс Одеса", ТОВ "Ньювінд", ТОВ "Аль-текс", ТОВ "Дрим-Тайм", ТОВ "Пракс-ЛТД", ТОВ "Бізнес Помічник", ТОВ "Будівельна індустрія Успіху" за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року (том 1 а.с.52-73).
Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 3133918 грн та завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в сумі 85179 грн.
Підставою для таких висновків контролюючого органу слугували наступні обставини:
- дефектність первинних документів, що були вилучені в ході досудового розслідування у ТОВ "Чорноморбуденергосервіс" (відсутність таких реквізитів як підписів сторін, відтисків печаток, дати підписання), та відсутність певних документів взагалі, ненадання документів, які б свідчили про те, чиє обладнання та матеріали були використані під час виконання підрядних робіт;
- відсутність у контрагентів позивача належного обсягу трудових та інших матеріальних ресурсів, наявність яких зумовлена специфікою господарських операцій;
- інформація, надана свідками відповідно до протоколів допиту у межах кримінального провадження № 32018160000000013 від 14 лютого 2018 року.
Податковий орган виснував, що роботи, замовниками яких були бюджетні організації та органи місцевого самоврядування, фактично виконували особи, які не перебували у цивільно-правових відносинах з контрагентами позивача.
03 червня 2019 року посадові особи контролюючого органу склали акт № 1123/15-32-14-14-40287740 про відмову від підписання акта перевірки та акт № 1124/15-32-14-14-40287740 про відмову від отримання акта перевірки (том 1 а.с.78-79).
Акт № 312/15-32-94-14-40287740 від 03 червня 2019 року було направлено ТОВ "Чорноморбуденергосервіс" поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та з описом вкладення, про що свідчить опис вкладення, реєстр поштових відправлень, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було повернуто на адресу відповідача (том 1 а.с.80-82).
На підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки контролюючим органом 17 липня 2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0034051414, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на 3133918 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1566959 грн (том 1 а.с.31);
- № 0034071414, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 85179 грн (том 1 а.с. 32).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту пункту 72.1 статті 72, пункту 348.1 статті 348 ПК України слідує, що СУ ФР ГУ ДФС в силу своїх повноважень мало право надавати податкову інформацію, яка використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. При цьому у вказаному листі було лише висловлено прохання щодо проведення відповідної перевірки. За результатами дослідження змісту Запиту суд також дійшов висновку, що останній містив усі необхідні реквізити, перелічені у пункті 73.3 статті 73 ПК України. Відтак, з огляду на неотримання пояснень і документів контролюючим органом правомірно було прийнято Наказ № 3683.
Суд першої інстанції також врахував те, що позивач допустив до перевірки посадових осіб ГУ ДФС, і вказав, що відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Суд першої інстанції відхилив довід ТОВ "Чорноморбуденергосервіс" про відсутність в акті даних про контролюючий орган, оскільки така помилка не змінює суті встановлених контролюючим органом правопорушень. З приводу посилань позивача на відсутність в акті перевірки переліку зібраних документів суд першої інстанції зазначив, що доступ до матеріалів, які були вилучені під час обшуку та стосуються предмета доказування, було надано СУ ФР ГУ ДФС. Порушення терміну складання та реєстрації акта перевірки не було допущено відповідачем, що слідує із змісту пункту 86.3 статті 86 ПК України. Довід про неознайомлення з актом перевірки суд першої інстанції визнав безпідставним з огляду на те, що з директором ТОВ "Чорноморбуденергосервіс" встановити телефонний зв`язок не видалось за можливе, про що складено акти про відмову від підписання та отримання акта перевірки. В подальшому вказаний акт було направлено на адресу місцезнаходження позивача, але відповідне поштове відправлення повернулось на адресу контролюючого органу.
Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції зазначив, що позивач просить їх скасувати виключно через відсутність правових підстав для проведення виїзної перевірки, проте, таким доводам вже надана правова оцінка і вони були відхилені. При цьому суд акцентував увагу на тому, що позивач жодним чином не спростовує доводи контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та які слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Будь-які докази на підтвердження реальності господарських відносин з переліченими в акті перевірки контрагентами також надано не було.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції повністю, апеляційний суд виходив з того, що у Запиті наявні посилання на пункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України як на підставу можливого призначення документальної позапланової перевірки у разі ненадання запитуваної інформації. В той же час Наказ № 3683 підставою призначення перевірки визначає саме підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України (неподання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу, надісланий у зв`язку з виявленням недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях позивача). Враховуючи такі розбіжності між правовими підставами призначення перевірки, що визначені у Запиті та у Наказі № 3683, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу. При формулюванні такого висновку судом була врахована правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 27 березня 2018 року у справі № 813/2162/17. Оскільки відповідний наказ вичерпав свою дію за фактом проведення податкової перевірки, суд апеляційної інстанції виснував, що належним способом захисту порушених прав позивача у межах спірних правовідносин є скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року.
Скаржник з посиланням на підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, просить відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 813/2162/17. Зазначає, що процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки, допущені контролюючим органом, не можуть сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки. Такі порушення підлягають оцінці в розрізі того, наскільки вони вплинули на необґрунтованість та помилковість висновків контролюючого органу. Така позиція також узгоджується із висновками, викладеними судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18. Проте, апеляційний суд в оскаржуваній постанові не вказав, чи є допущені відповідачем процедурні порушення такими, що тягнуть протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Скаржник просить врахувати, що хоча правові підстави у Запиті і в Наказі № 3683 є різними, проте, і під час направлення Запиту, і в ході проведення перевірки ГУ ДПС запитувало одні і ті ж документи щодо тих самих контрагентів. Зазначав, що в запиті містилась інформація про необхідність підтвердження даних у податкових декларацій з податку на додану вартість.
Скаржник також звернув увагу на порушення апеляційним судом вимог статті 308 КАС України, а саме у резолютивній частині постанови апеляційного суду не вирішено позовну вимогу про визнання протиправним та скасування Наказу № 3683, хоча рішення суду першої інстанції було скасоване та ухвалено нове рішення про задоволення позову повністю.
Верховний Суд ухвалою від 18 серпня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін як законну та обґрунтовану. Зазначав, що згідно з позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, недопуск посадових осіб контролюючого органу є право, а не обов`язком платника податків. Незалежно від прийнятого таким платником рішення про допуск / недопуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки, він не позбавлений права при оскарженні відповідних рішень контролюючого органу посилатись на процедурні порушення щодо проведення такої перевірки, яким суд має надати першочергову правову оцінку. Позивач наголосив, що звернення СУ ФР ГУ ДФС з проханням провести документальну планову виїзну перевірку є перевищенням владних повноважень, а лист означеного слідчого управління не відноситься до податкової інформації.
У Запиті відповідач не вказав, які саме дані, що містяться у податкових деклараціях, є недостовірними як того вимагає підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України. При цьому жодної з підстав, передбачених абзацом 3 пункту 73.3 статті 73 ПК України, Запит не містив, тому згідно з абзацом 4 цієї ж норми платник податків звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит. У постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 826/12244/14, від 24 квітня 2018 року у справі № 826/12168/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 820/19845/14, від 24 січня 2019 року у справі № 813/1012/18, від 21 лютого 2019 року у справі № 813/4375/17, від 11 червня 2020 року у справі № 812/730/17 Верховний Суд вказував про обов`язок контролюючого органу зазначати у запиті конкретні підстави його направлення та зміст відповідного порушення.
Про право платника оскаржити наказ податкового органу про проведення перевірки незалежно від її виду та від того, чи була вона проведена, вказував Верховний Суд України в постановах від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, від 09 лютого 2016 року у справі № 826/5689/13-а, від 16 лютого 2016 року у справі № 826/12651/14.
Позивач зазначає також про недопустимість акта перевірки як доказу, оскільки до нього не було додано розрахунку податкового зобов`язання, інших матеріалів, що підтверджують наявність або відсутність фактів порушення податкового законодавства, опису отриманих документів, доказів, що підтверджують вилучення документів (їх) копій. Твердження суду першої інстанції, що додатки до акта перевірки були належним чином завірені представниками правоохоронних органів не відповідає дійсності, оскільки останні були завірені виключно посадовими особами контролюючого органу та платником податків. Просить врахувати, що з актів відмови від підписання та отримання акта перевірки не вбачається, що позивач був відсутній за місцезнаходженням, а твердження про відсутність телефонного зв`язку є таким, що суперечить ПК України, який не передбачає такого механізму. Проте, такі доводи не були розглянуті судом першої інстанції. Також позивач наполягає, що всупереч вимог статті 42 ПК України акт перевірки не був направлений ТОВ "Чорноморбуденергосервіс" рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Таке відправлення здійснювалось звичайною поштою, а через відсутність опису вкладення не вбачається за можливе встановити, що саме відповідач направив позивачу.
Позивач звернув увагу на неправомірність долучення до матеріалів справи судом першої інстанції висновку експерта № 19-3992/3993 від 12 листопада 2019 року судово-економічної експертизи по кримінальному провадженню № 32018160000000013.
Щодо допущених судом апеляційної інстанції процесуальних порушень, на які вказує скаржник, позивач зазначає, що невирішення судом у резолютивній частині постанови позовної вимоги, яка стосується Наказу № 3683, є помилкою, яка не впливає на правильність висновку апеляційного суду про задоволення позову повністю та скасування спірних податкових-повідомлень-рішень.
Від ГУ ДФС надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що відзив позивача суперечить приписам пункту 3 частини другої статті 338 КАС України, а саме його доводи виходять за межі касаційної скарги. По суті викладених позивачем доводів у відзиві скаржник зазначив про помилковість тверджень щодо призначення податкової перевірки на підставі листа СУ ФР ГУ ДФС. Такий лист є податковою інформацією і в Запиті було відображено її зміст. Саме оформлення господарських операцій з контрагентами, які мали ознаки фіктивності, могло вплинути на правильність відображення показників у податкових деклараціях з податку на додану вартість в розумінні пункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України. Контролюючий орган наголосив, що Наказ № 3683 станом на час звернення до суду із позовом вичерпав свою дію та не порушує права позивача. Твердження позивача, що акт перевірки направлявся йому звичайною поштою та без опису вкладення не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи. З приводу надання до суду висновку експерта без належних доказів відправлення позивачу ГУ ДФС зазначило, що відповідний електронний лист було направлено на електронну пошту ТОВ "Чорноморбуденергосервіс", яку останнє зазначало під час судового розгляду справи; електронний доказ у паперовій формі, що підтверджує ці обставини, був долучений до матеріалів справи.
На підставі Розпорядження в. о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2, у провадженні якої перебувала справа № 420/5252/19, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, про що складено протокол від 04 липня 2024 року.
Для розгляду справи № 420/5252/19 визначено новий склад колегії суддів. Суддею-доповідачем визначено суддю Гімона М.М., судді: Васильєва І. А., Юрченко В. П.
Ухвалою від 08 липня 2024 року Верховний Суд прийняв справу до провадження, а також в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, здійснив заміну Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на його правонаступника - Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Зміст спірних правовідносин у цій справі полягає у незгоді позивача з процедурними порушеннями, допущеними, на його переконання, контролюючим органом при призначенні і проведенні документальної позапланової виїзної перевірки. У зв`язку з цим позивач оскаржив як наказ про проведення такої перевірки, так і податкові повідомлення-рішення, прийняті за її результатами.
Суд касаційної інстанції встановив, що в межах доводів касаційної скарги спірним питанням є питання відповідності підстав направлення платнику податків запиту про надання інформації, ненадання відповіді на який слугувало підставою для проведення перевірки, із наведеною контролюючим органом у наказі підставою для проведення позапланової документальної перевірки.
Відповідно до статті 62 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пункт 75.1 статті 75 ПК України встановлює, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.