1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Окрема думка


ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Усенко Є. А., Гриціва М. І., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Пількова К. М., Уркевича В. Ю.

щодо справи № 990/2/24(провадження № 11-88заі24) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

1. Обставини справи

1.1. Указом Президента України від 24 вересня 2016 року № 410/2016 ОСОБА_1 була призначена на посаду судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області строком на п`ять років.

1.2. Рішенням від 7 червня 2018 року № 133/зп-18 Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС, Комісія) призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема й судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 .

Згідно з рішенням Комісії у складі колегії від 22 квітня 2019 року № 98/ко19 суддя Онуфріївського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді отримала 725 балів та визнана такою, що відповідає займаній посаді.

Зокрема, у цьому рішенні зазначено, що за критеріями професійної етики та доброчесності суддя набрала по 180 балів. За цими критеріями ОСОБА_1 оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє (у тому числі щодо її поїздки у серпні 2014 року до Криму та у 2014-2017 роках до російської федерації), та співбесіди, упродовж якої вона надала пояснення, що її поїздки до російської федерації були задля відвідування свого самотнього діда ОСОБА_2, 1935 року народження.

Громадська рада доброчесності (далі - ГРД) висновку щодо ОСОБА_1 не надала.

1.3. Рішенням від 7 вересня 2023 року № 1/дс-23 ВККС рекомендувала ОСОБА_1 для призначення на посаду судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області (далі - рішення / рекомендація ВККС).

1.4. 12 грудня 2023 року Вища рада правосуддя (далі - ВРП, Рада) за результатами розгляду рекомендації ВККС прийняла рішення "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області"(далі також - спірне рішення).

Підставою для такого рішення слугувала оцінка ВРП обставин щодо поїздок ОСОБА_1 до тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, російської федерації та її пояснень щодо цих обставин.

Згідно з висновком ВРП пояснення судді ОСОБА_1 щодо зазначених обставин не можна оцінювати як кваліфіковані та належним чином обґрунтовані; суддя майже через два роки після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України не цілком усвідомлює неетичність своєї поведінки та її вплив на авторитет правосуддя.

При цьому ВРП у спірному рішенні зазначила таке:

"Під час співбесіди 12 грудня 2023 року суддя ОСОБА_1 підтвердила свої письмові пояснення та зауважила, що їздила до Криму відпочивати, оскільки закон не встановлює відповідної заборони. Відповідаючи на уточнююче запитання, зазначила, що тепер вважає, що не варто було їздити на окуповану територію. Суддя також заявила, що під час відвідування Криму розрахунки здійснювалися у гривнях, а не в рублях. Однак із відкритих джерел інформації відомо, що обіг гривні у Криму припинено з 1 червня 2014 року, тобто за два місяці до поїздки ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1).

Крім того, пояснення судді в частині невстановлення на той момент прямої заборони закону не може бути сприйнятим як виправдання, а свідчить про відсутність чіткої громадянської позиції. Суддя у своїй професійній діяльності та особистому житті повинен керуватися не лише законами, а й внутрішніми переконаннями та сумлінням.

ОСОБА_1 поїхала до Криму 10 серпня 2014 року, після того, як агресія російської федерації проти України уже тривалий час перебувала в гострій фазі, трансформувалася у військову та призвела до значних жертв. На той час було анексовано Крим, велися постійні кровопролитні бої, велика частина Луганської та Донецької областей були окуповані, збито літак Іл-76 та пасажирський "Боїнг?777" рейсу МН17. Задовго до цього резолюцією Генеральної асамблеї ООН A/RES/68/262 від 27 березня 2014 року "Про підтримку територіальної цілісності України" підтверджено факт окупації Росією території Автономної Республіки Крим. Безумовно, на той час помічник судді ОСОБА_1 не могла не знати про це.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є конституційним обов`язком громадян України. У серпні 2014 року у кожного громадянина України, особливо представника судової влади, мало бути чітке усвідомлення цього обов`язку та розуміння, що росія розпочала воєнну агресію проти нашої держави.

Відвідування Криму без поважної причини (нагальної потреби), а виключно з метою відпочинку, можна розцінювати як хоч і несвідомий, але вклад в економіку країни-агресора, яка на той момент повністю контролювала півострів, на території якого було заборонено обіг гривні. Прояв ОСОБА_1 як представником судової влади байдужості до цих обставин є порушенням критеріїв доброчесності та повинен одержати належну оцінку…

Той факт, що на момент відвідування Криму ОСОБА_1 не була суддею, не впливає на загальну оцінку її дій. 26 травня 2004 року ОСОБА_1 склала Присягу державного службовця. Із 2006 року була помічником судді, отже, представником судової влади…

Комісія рішенням від 5 березня 2014 року № 61/пп-14 затвердила рекомендацію про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області.

19 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Вищої ради юстиції з відповідними документами для призначення її на посаду судді. Тобто на час відвідання окупованої території стосовно неї була надана рекомендація про призначення на посаду судді. Очевидно, що на осіб, які беруть участь у доборі на зайняття посади судді, а тим більше на осіб, які отримали рекомендацію про призначення на таку посаду, поширюються ті самі етичні вимоги, що й на суддів…

Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року № 1207-VII датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року; Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року: окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року…".

"Із пояснень судді ОСОБА_1 щодо поїздок до російської федерації щороку до 2019 року вбачається, що в таких поїздках не було нагальної потреби, вони зумовлені лише бажанням зустрітися з родичем…

Відвідування представниками судових органів окупованих територій та країни-агресора без нагальної потреби сприймається суспільством негативно та може зашкодити авторитету судової влади загалом.

У Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, визначено стандарти безсторонності та позасудової поведінки суддів, до яких повинні прагнути держави-члени.

Відповідно до пункту 27 цього Висновку Консультативної ради європейських суддів судді не повинні бути ізольовані від суспільства, в якому вони живуть, оскільки судова система може тільки тоді функціонувати належним чином, коли судді не втрачають відчуття реальності.

Суддя має повною мірою усвідомлювати ризики відвідування ним російської федерації без нагальної потреби та як це може бути сприйнято суспільством".

2. Результат розгляду справи судом

2.1. ОСОБА_1 оскаржила рішення ВРП від 12 грудня 2023 року, звернувшись до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просила визнати це рішення протиправним і скасувати, зобов`язати ВРП повторно розглянути рекомендацію ВККС щодо її призначення на посаду судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області.

Позивачка зазначила, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства та базується на необґрунтованих припущеннях, оскільки у ньому ВРП не навела доказів її неналежної поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, що могли б поставити під сумнів її відповідність критерію доброчесності й негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.

2.2. Рішенням Касаційного адміністративного суду від 4 квітня 2024 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення ВРП від 12 грудня 2023 року № 1251/0/15-23 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області"; зобов`язано ВРП повторно розглянути рекомендацію ВККС щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області.

2.3. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу ВРП залишено без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду від 4 квітня 2024 року - без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, Велика Палата Верховного Суду виходила з таких міркувань:

2.3.1. Відповідно до частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) ВРП може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав: 1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням; 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді. При цьому згідно з абзацом другим частини четвертої статті 37 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII"Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) сумнів щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням, повинен основуватися на обґрунтованих відомостях, які були отримані ВРП в передбаченому законом порядку, за умови якщо: такі відомості не були предметом розгляду ВККС; або остання не дала їм належної оцінки в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідного кандидата.

ВРП ухвалила спірне рішення на підставі частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII, маючи сумнів щодо відповідності позивачки як кандидата на посаду судді критерію доброчесності, оцінивши обставини поїздок позивачки до тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим у серпні 2014 року та до російської федерації у 2014-2019 роках.

Водночас у межах процедури кваліфікаційного оцінювання ВККС мала відомості щодо таких поїздок позивачки і дійшла висновку про відповідність позивачки займаній посаді, зокрема, за критеріями професійної етики та доброчесності, а спірне рішення не містить вмотивованого висновку щодо неналежності здійсненої ВККС оцінки таких відомостей.

З огляду на такі обставини Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи відповідача в апеляційній скарзі, що спірне рішення містить чітке обґрунтування мотивів та підстав його ухвалення.

2.3.2. Якщо певна не заборонена законом поведінка судді (кандидата на посаду судді) може розглядатися компетентними органами, зокрема ВРП, як така, що не відповідає вимогамдоброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), то законом або ж цим органом мають бути сформульовані достатньо чіткі об`єктивні критерії (показники / індикатори) для оцінки відповідності поведінки судді (кандидата на посаду судді) вимогам доброчесності та професійної етики. Разом з тим законодавство, яке врегульовує відносини у процедурі суддівської кар`єри у питанні переліку критеріїв доброчесності та індикаторів, що свідчать про їх (не)дотримання, якими керуються ВККС, ГРД, ВРП [частина друга статті 83 Закону № 1402-VIII, пункт 9 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (в редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18); рішення ГРД від 11 січня 2019 року (зі змінами)], не є достатньо чітким й передбачуваним, а отже, не відповідає вимогам щодо "якості закону", як їх розуміє Європейський суд з прав людини.

2.3.3. Сумніви ВРП щодо відповідності позивачки критерію доброчесності через її поїздку в Крим у серпні 2014 року пов`язані з її несвідомим вкладом в економіку російської федерації (здійсненням розрахунків рублями під час цієї поїздки до тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим), яка контролювала півострів, на території якого було заборонено обіг гривні. Із цими обставинами пов`язаний також висновок ВРП у спірному рішенні щодо громадянської позиції позивачки.

Під час співбесіди ОСОБА_1 заперечувала розрахунки рублями та наполягала, що розраховувалася за придбані товари гривнею.

Сам факт введення окупаційною владою з 1 червня 2014 року рублів не доводить того, що у серпні 2014 року на півострові був неможливий розрахунок гривнею, отже, твердження ВРП про те, що ОСОБА_1, перебуваючи на тимчасово окупованій території у 2014 році, здійснила несвідомий вклад в економіку країни-агресора, засновані на припущеннях.

ВРП з огляду на її конституційно-правовий статус найвищого органу суддівського врядування та носія державно-владних повноважень повинна втілювати більш всеохоплюючі стандарти доказування й детально аргументувати кожен свій висновок, оскільки саме акти цього органу мають вирішальне значення для кар`єри судді.

Загальний висновок ВРП про відсутність чіткої громадянської позиції позивачки у зв`язку з поїздкою до Криму у 2014 році є абстрактним припущенням, оскільки не доведено, якою саме була громадянська позиція позивачки на той час. Зокрема, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що позивачка підтримувала агресивні дії російської федерації проти України або співпрацювала з окупаційною владою. Дії, з якими у цій частині Рада пов`язала підстави для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення позивачки на посаду судді, вона вчинила у серпні 2014 року, коли саме поняття "доброчесності" ще не було запроваджено в законодавство України, а чіткі критерії цього поняття не сформовані й до цього часу. Водночас ВККС та ГРД серед індикаторів, які вказують на недоброчесність судді (кандидата на посаду судді) визначають його дії, що свідчить про підтримку агресивних дій інших держав проти України, колаборацію з представниками таких держав, окупаційної адміністрації або їх пособниками.


................
Перейти до повного тексту