ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 369/1746/22
провадження № 51-2223км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 березня 2024 року стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня 2023 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Строк покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з 15 жовтня 2021 року.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу та речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у тому, що 14 жовтня 2021 року близько 23:50 він, будучи у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи неподалік торгового центру "Promenada Park", що за адресою:
АДРЕСА_1, підійшов до ОСОБА_8, та на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків завдав йому одного раптового, сильного, цілеспрямованого удару ногою в голову, від чого потерпілий упав на асфальтне покриття.
Надалі ОСОБА_7 завдав ОСОБА_8, який лежав на землі, ще декількох ударів ногами по тулубу.
Такими діями потерпілому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням його смерті 15 жовтня 2021 року на місці події внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливами під оболонки в речовину і шлуночки головного мозку.
Місцевий суд кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя
в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Київський апеляційний суд 11 березня 2024 року апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня
2023 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ставить питання про зміну судових рішень обох попередніх інстанцій стосовно засудженого ОСОБА_7 .
Як зазначає захисник, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_7 завдав потерпілому одного удару ногою в голову, від якого той впав, а також декількох ударів ногами по тулубу, чим спричинив тілесні ушкодження, що не є тяжкими та не перебувають у причинному зв`язку з настанням смерті. А тілесні ушкодження, які є тяжкими та перебувають у причинному зв`язку з настанням смерті, спричинені не ударами ОСОБА_7, а в результаті падіння потерпілого з висоти власного зросту, що, на переконання захисника, підтверджено висновками судово-медичних експертиз (№ 295/Д/1217 та 159/К).
У зв`язку із цим стверджує, що дії ОСОБА_7 мають бути кваліфіковані як вбивство, вчинене через необережність, а саме за ч. 1 ст. 119 КК.
Вважає, що неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у цьому кримінальному провадженні призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, а тому просить призначити підзахисному покарання в межах санкції ч. 1 ст. 119 КК.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисник підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги, просив оскаржені судові рішення залишити без зміни.
Інші учасники провадження в судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
Згідно із ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як визначено ст. 413 КПК, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;
2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
За статтею 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить з установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам, наведеним у касаційній скарзі, у частині встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, у тому числі отримувати нові докази та досліджувати їх.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та засудженого, позицію прокурора, перевіривши касаційну скаргу захисника, матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Водночас, положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, захисник ОСОБА_6 не заперечує встановлених фактичних обставин кримінального провадження, однак
не погоджується з кваліфікацією дій засудженого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК.
Висновок місцевого суду, з яким погодився апеляційний суд, про доведеність винуватості ОСОБА_7 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, відповідає обставинам, з`ясованим судом під час кримінального провадження; підтверджений ретельно перевіреними в судовому засіданні й детально наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.
Твердження сторони захисту про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК, оскільки в його діях є склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 119 КК, безпідставні.
За нормативним визначенням, умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК)
з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК).
Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Усталеною судовою практикою визначено, що розмежування складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 1 ст. 119 КК, здебільшого здійснюється за їх суб`єктивною стороною, виходячи з фактичних підстав кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння, зокрема способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень.
Так, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів. З об`єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діяннями