ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 766/6952/23
провадження № 51-1727км24
Верховний Судколегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023231080001118, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Херсона, жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у цьому ж населеному пункті ( АДРЕСА_2, раніше не судимого в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК,
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 25 жовтня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього обов`язки, визначені пунктами 1-2 ч. 1 ст. 76 КК.
Також суд вирішив питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він у період 20, 21, 23 та 24 серпня 2022 року за обставин, детально викладених у вироку, вчинив ряд тотожних діянь, об`єднаних єдиним кримінально протиправним наміром, стосовно таємного викрадення чужого майна, яке знаходилось в будинку та приміщенні гаражу за адресою: АДРЕСА_1, та належало потерпілому ОСОБА_7, на загальну суму 44218, 46 грн.
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 26 грудня 2023 року вирок суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК. Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, належним чином не мотивував свого рішення.
Зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що призначення покарання (ст. 65 КК) та звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) є різними самостійними інститутами кримінального права. Так, апеляційний суд не перевірив правильності застосування судом першої інстанції ст. 75 КК та не навів підстав, з яких визнав обґрунтованим звільнення судом першої інстанції ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням. Поза увагою апеляційного суду залишено той факт, що ОСОБА_6 вчинив умисний тяжкий корисливий злочин в умовах воєнного стану. Також апеляційний суд не дав належної оцінки доводам прокурора про негативну характеристику обвинуваченого, який схильний до скоєння умисних корисних злочинів, вживання наркотичних речовин, зловживає алкогольними напоями, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини. Крім того, апеляційний суд не дав належної оцінки доводам прокурора, що обвинувачений не має законних джерел доходів та міцних соціальних зв`язків, що може зумовити продовження ним злочинної діяльності у разі призначення покарання, не пов`язаного з триманням засудженого в умовах ізоляції. Без належної оцінки та спростування апеляційним судом залишилися доводи прокурора про те, що суд не зважив на конкретні обставини вчинення злочину, зокрема те, що ОСОБА_6, скориставшись довірою потерпілого, який був змушений залишити свою домівку через воєнні дії та попросив ОСОБА_6 приглянути за будинком, систематично виносив та привласнював речі потерпілого, заподіявши йому матеріальних збитків на загальну суму 44218,46 грн.
На думку прокурора, висновок суду апеляційної інстанції про наявність таких пом`якшуючих покарання обставин, як щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної злочином шкоди та активне сприяння розкриттю злочину є безпідставним. Злочинну діяльність засудженого було припинено завдяки втручанню правоохоронних органів, та викрадене майно було відшукано та повернуто потерпілому працівниками поліції в ході проведення слідчих дій, і факт повернення викраденого майна потерпілому жодним чином не пов`язаний з активною поведінкою самого засудженого.
Також у касаційній скарзі наведено відомості про попередні судимості ОСОБА_6 та зазначено, що останній належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та через незначний час після погашення останньої судимості знову вчинив умисний корисливий злочин, що свідчить про систематичність його злочинної діяльності, небажання ставати на шлях виправлення, схильність до вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень та підвищену суспільну небезпечність.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала викладені у касаційній скарзі доводи та просила задовольнити скаргу.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Від засудженого надійшли пояснення, де він просить рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК залишити без змін.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів виходить із такого.
Як передбачено ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також у рішенні має бути наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Кримінальне провадження у суді першої інстанції було розглянуто у порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК і суд не досліджував обставин, які ніким не оспорювались.
Викладені у касаційній скарзі прокурора доводи, які зводяться до незгоди із застосуванням до засудженого положень інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК), колегія суддів розглядає в контексті того, що положення вказаної норми підлягають застосуванню у взаємозв`язку з приписами статей 50,65 КК, що вимагає від суду переконливо вмотивувати наявність підстав до висновку про можливість досягнення цілей покарання в конкретному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім визначених у цій нормі випадків, при призначенні покарання у виді, серед інших, позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже, підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є обґрунтоване переконання суду, викладене в мотивованому висновку, про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення рішення, зокрема на відомостях про вчинений особою злочин, характер суспільно небезпечного діяння, його наслідки, зміст протиправної поведінки. Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватої особи в головних сферах життєдіяльності, спосіб життя, соціальні зв`язки, посткримінальну поведінку, наскільки її ціннісні орієнтири збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі, соціально-психологічну характеристику тощо.
Призначаючи покарання ОСОБА_6, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6, який в силу ст. 89 КК є раніше не судимим, за місцем мешкання характеризується негативно з огляду на вживання спиртних напоїв, проте із сусідами не конфліктує, скарг з боку мешканців села на його адресу не надходило, перебуває на обліку у лікаря-нарколога із розладами психіки та поведінки внаслідок вживання наркотиків, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває.