ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 619/4134/21
провадження № 61-11815св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Дергачівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Малоданилівської селищної ради,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Державна архітектурно-будівельна інспекція України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2021 року
у складі судді Нечипоренко І. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2023 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
18 серпня 2021 року керівник Дергачівської окружної прокуратури, який діє
в інтересах держави в особі Малоданилівської селищної ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, скасування запису про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зобов`язання повернути земельну ділянку.
Позов мотивований тим, що під час проведення досудового розслідування
у кримінальному провадженні № 12021220000000288 від 23 лютого 2021 року за обвинуваченням голови Черкасько-Лозівської сільської ради
Шабалтаса П. П. за частиною другою статті 364, частиною першою статті 366 КК України встановлено, що рішенням ХХХVІІ сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від
10 жовтня 2008 року ОСОБА_1 у приватну власність для ведення садівництва надано земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 6322083002:00:000:0372. Відповідно до вказаного рішення ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЖ № 809287 від 13 листопада 2009 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за
№ 010969300374. Разом з цим встановлено, що питання про передання
ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 6322083002:00:000:0372 не розглядалося, відповідне рішення сільська рада не приймала.
У подальшому право власності на цю земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 27 лютого 2013 року зареєстроване за ОСОБА_2 . Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 06 серпня 2013 року у справі № 619/2818/13-ц, зокрема, визнано право власності за ОСОБА_2 на будівлю кафе з магазином з продажу товарів повсякденного попиту літ. "А-1", загальною площею 257,70 кв. м, та будівлю вбиральні літ. "Б", огорожу № 1, які розташовані за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Лісне, автодорога Харків - Щербаківка. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2013 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності відмовлено. Суд апеляційної інстанції, зокрема, встановив, що ОСОБА_2 не надала доказів того, що під будівництво або вже під збудовану будівлю їй виділена земельна ділянка. Крім того, ОСОБА_2 не надала доказів того, що об`єкт будівництва був завершений будівництвом та прийнятий в експлуатацію відповідним органом. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29 грудня 2018 року право власності ОСОБА_2 скасовано.
Разом з цим державний реєстратор Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ХК 141200311844, яка видана департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції
у Харківській області 31 січня 2020 року, зареєстрував 11 лютого 2020 року за ОСОБА_2 право власності на нежитлову будівлю кафе з магазином літ. "А-1", з господарською будівлею літ. "Б", загальною площею 257,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначав, що вказана декларація видана ОСОБА_2 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від
19 серпня 2019 року у справі № 619/2118/13-ц. Однак, відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті https://court.gov.ua, судової справи з таким номером немає. Вказане свідчить про відсутність законних підстав для отримання ОСОБА_2 декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, що розташований за вказаною адресою.
Керівник Дергачівської окружної прокуратури просив визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯЖ № 809287 від 13 листопада 2009 року на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6322083002:00:000:0372, загальною площею 0,1200 га, виданий на ім`я
ОСОБА_1, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010969300374; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 6322083002:00:000:0372, який укладений 27 лютого 2013 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, зареєстрований у реєстрі за
№ 620, та скасувати його державну реєстрацію; скасувати реєстрацію декларації від 31 січня 2020 року № ХК 141200311844 про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області; скасувати запис від 11 лютого 2020 року № 35494427 про державну реєстрацію
у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на нежитлову будівлю кафе з магазином літ. "А-1", з господарською будівлею літ. "Б", загальною площею 257,7 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 повернути на користь територіальної громади в особі Малоданилівської селищної ради (об`єднана територіальна громада) Харківського району Харківської області зазначену земельну ділянку з одночасним приведенням її у придатний для використання стан шляхом демонтажу нежитлової будівлі кафе з магазином літ. "А-1", з господарською будівлею літ. "Б", загальною площею 257,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним та скасовано державний акт серії ЯЖ № 809287 від
13 листопада 2009 року на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6322083002:00:000:0372, загальною площею 0,1200 га, виданий на ім`я ОСОБА_1, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010969300374.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 6322083002:00:000:0372, який укладений 27 лютого 2013 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, зареєстрований
у реєстрі за № 620, та скасовано його державну реєстрацію.
Скасовано реєстрацію декларації від 31 січня 2020 року № ХК 141200311844 про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції
у Харківській області.
Скасовано запис від 11 лютого 2020 року № 35494427 про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на нежитлову будівлю кафе з магазином літ. "А-1", з господарською будівлею літ. "Б", загальною площею 257,7 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_2 повернути на користь територіальної громади
в особі Малоданилівської селищної ради (об`єднана територіальна громада) Харківського району Харківської області земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 6322083002:00:000:0372, з одночасним приведенням її
у придатний для використання стан шляхом демонтажу нежитлової будівлі кафе з магазином літ. "А-1", з господарською будівлею літ. "Б", загальною площею 257,7 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1 .
Стягнено з ОСОБА_1, ОСОБА_2, Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір по 4 104,51 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовна вимога про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ № 809287 від 13 листопада 2009 року, виданого на ім`я
ОСОБА_1, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010969300374, підлягає задоволенню, оскільки рішення про передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільська рада не приймала.
В частині вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 лютого 2013 року, укладеного між ОСОБА_1
і ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку про її задоволення на підставі статей 215, 203 ЦК України, статті 152 ЗК України. Суд першої інстанції також вирішив задовольнити позовні вимоги в частині скасування реєстрації декларації від 31 січня 2020 року № ХК 141200311844 про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта та скасування запису про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11 лютого 2020 року № 35494427 на нього, з огляду на те, що ОСОБА_2 з метою отримання декларації надала недостовірні відомості.
Задовольняючи вимогу про зобов`язання відповідача повернути на користь територіальної громади спірну земельну ділянку з одночасним приведенням її у придатний для використання стан шляхом демонтажу самочинно збудованої будівлі суд першої інстанції керувався статтею 391 ЦК України, яка передбачає право власника вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням володіння. При цьому право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення діями відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цього права із застосування наслідків, в тому числі
і звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд шляхом їх знесення чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2021 року в частині визнання недійсним та скасування державного акта серії ЯЖ № 809287 від 13 листопада 2009 року на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6322083002:00:000:0372, загальною площею 0,1200 га, виданого на ім`я ОСОБА_1, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010969300374; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,12 га, кадастровий номер 6322083002:00:000:0372, який укладений
27 лютого 2013 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, який зареєстрований у реєстрі за № 620, скасування його державної реєстрації; стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь Харківської обласної прокуратури судового збору по 4 104,51 грн з кожного скасовано і ухвалено в цій частині вимог нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2021 року в частині вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 повернути на користь територіальної громади в особі Малоданилівської селищної ради (об`єднана територіальна громада) Харківського району Харківської області земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 6322083002:00:000:0372, з одночасним приведенням її у придатний для використання стан шляхом демонтажу нежитлової будівлі кафе з магазином літ. "А-1", з господарською будівлею літ. "Б", загальною площею 257,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 змінено.
Витребувано земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 6322083002:00:000:0372, за адресою:
АДРЕСА_1, із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Малоданилівської селищної ради (об`єднана територіальна громада) Харківського району Харківської області,
з одночасним приведенням її у придатний для використання стан шляхом демонтажу нежитлової будівлі кафе з магазином літ. "А-1", з господарською будівлею літ. "Б", загальною площею 257,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2021 року в частині скасування реєстрації декларації від 31 січня 2020 року
№ ХК 141200311844 про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта за адресою:
АДРЕСА_1, яка зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області; скасування запису від 11 лютого 2020 року № 35494427 про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на нежитлову будівлю кафе
з магазином літ. "А-1" з господарською будівлею літ. "Б", загальною площею 257,7 кв. м, за адресою:
АДРЕСА_1 залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним та скасування державного акта; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 лютого 2013 року та скасування його державної реєстрації, апеляційний суд виходив із того, що вказані вимоги не
є ефективним способом захисту права власника, оскільки упостанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц зроблено висновок, що оскільки держава, як власник ділянки, волю на її вибуття з власності не виражала, то ділянка вибула з державної власності поза волею власника, а тому застосовуються статті 387, 388 ЦК України,
й належним способом захисту буде віндикаційний позов (витребування майна від добросовісного набувача). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
У цій справі колегія суддів дійшла висновку, що позивач пред?явив вимогу про повернення земельної ділянки, що є по суті витребування її з незаконного володіння власника ОСОБА_2, а тому в цьому випадку належним та ефективним засобом захисту порушеного права буде саме задоволення вимоги про витребування спірної земельної ділянки. З цих підстав апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимоги про зобов?язання повернути земельну ділянку.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не застосував позовну давність, оскільки протиправне зайняття земельної ділянки має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовна вимога зобов`язати повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
02 серпня 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2023 року й ухвалити нове рішення
у відповідній частині, а саме зобов?язати Малоданилівську селищну раду повернути ОСОБА_2 спірну земельну ділянку; відновити реєстрацію декларації від 31 січня 2020 року № ХК 141200311844 про готовність до експлуатації збудованого об?єкта за адресою:
АДРЕСА_1 ; відновити запис від 11 лютого 2020 року
№ 35494427 про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на нежитлову будівлю кафе з магазином літ. "А-1", господарською будівлею літ. "Б", загальною площею 257,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов?язати Малоданилівську селищну раду повернути нежитлову будівлю кафе
з магазином літ. "А-1", господарською будівлею літ. "Б", загальною площею 257,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов?язати позивача повернути сплачений судовий збір за апеляційну скаргу в розмірі 18 469,00 грн.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від
13 квітня 2022 року у справі № 815/1484/18, від 09 червня 2021 року у справі
№ 826/2123/18, від 27 квітня 2021 року у справі № 640/21256/18, від
02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, від 12 червня 2019 року
у справі № 916/1986/18, від 16 вересня 2021 року у справі № 619/4276/18, від 17 серпня 2022 року у справі № 725/2609/20, від 26 травня 2020 року у справі
№ 912/2385/18; судове рішення не підписано суддями; справу розглянуто
в суді апеляційної інстанції без участі ОСОБА_2, належним чином не повідомленої про дату судового засідання; суд необґрунтовано відхилив клопотання про застосування позовної давності. Вказує, що після реєстрації права власності на збудований об?єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об?єкта до експлуатації, така декларація вичерпує свою дію фактом виконання.
Аргументи інших учасників справи
06 жовтня 2023 року Дергачівська окружна прокуратура Харківської області подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2023 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята відповідно до норм матеріального і процесуального права.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року ОСОБА_2 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2023 року. Відкрито касаційне провадження
у справі та витребувано її матеріали з Дергачівського районного суду Харківської області.
07 грудня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не містить аргументів щодо незгоди з постановою Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2023 року в частині вирішення позовних вимог Дергачівської окружної прокуратури в інтересах держави
в особі Малоданилівської селищної ради про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України оскаржуване судове рішення в цій частині не переглядається.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку, серія
ЯЖ № 809287 від 13 листопада 2009 року, земельна ділянка площею 0,1200 га, кадастровий номер 63220083002:00:000:0372, на
АДРЕСА_1, для ведення садівництва на підставі рішення ХХХVII сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 10 жовтня 2008 року належить ОСОБА_1 .
З ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 20 квітня 2021 року у справі № 619/1654/21 відомо, що ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що, перебуваючи на посаді Черкасько-Лозівського сільського голови, зловживаючи своїм службовим становищем та скоївши службове підроблення, особисто склав, підписав та завірив печаткою Черкасько-Лозівської сільської ради рішення сесії Черкасько-Лозівської сільської ради та державний акт на право власності на земельну ділянку, на підставі якого
з державної власності на користь фізичної особи ОСОБА_1 безоплатно вибула земельна ділянка, кадастровий номер 6322083002:00:000:0372.
Згідно з ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від
20 квітня 2021 року закрито кримінальне провадження від 25 лютого
2021 року № 12021220000000288 та звільнено обвинуваченого
ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною першою статті 366, частиною другою статті 364 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Отже, вказане рішення складено і підписано Черкасько-Лозівським сільським головою ОСОБА_3 без попереднього винесення цього питання на розгляд депутатів Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, про що також свідчить протокол порядку денного 37 сесії 5 скликання з доданим списком, з якого видно, що питання передання
у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 у порядку денному немає, водночас у протоколі порядку денного було питання про надання дозволу на розроблення технічної документації і проєкту відведення спірної земельної ділянки, а не про передання її у власність.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельну ділянку, кадастровий номер 6322083002:00:000:0372, на підставі договору купівлі-продажу від 27 лютого 2013 року, серія та номер 620, зареєстровано за ОСОБА_2 .
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 06 серпня 2013 року у справі № 619/2818/13-ц, зокрема, визнано за ОСОБА_2 право власності на будівлю кафе з магазином з продажу товарів повсякденного попиту літ. "А-1", загальною площею 257,70 кв. м, та будівлю вбиральні літ. "Б", огорожу АДРЕСА_2 .
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2013 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06 серпня 2013 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності відмовлено. Суд апеляційної інстанції, зокрема, встановив, що ОСОБА_2 не надала доказів того, що під будівництво або вже під збудовану будівлю їй виділена земельна ділянка. Крім того, ОСОБА_2 не надала доказів того, що об`єкт будівництва був завершений будівництвом та прийнятий в експлуатацію відповідним повноважним органом.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
29 грудня 2018 року право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку скасовано.
11 лютого 2020 року державний реєстратор Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ХК 141200311844, яка видана Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції
у Харківській області 31 січня 2020 року, зареєстрував за ОСОБА_2 право власності на нежитлову будівлю кафе з магазином літ. "А-1"
з господарською будівлею літ. "Б", загальною площею 257,7 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1 .
З декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, відомо, що вона видана ОСОБА_2 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 серпня 2019 року у справі № 619/2118/13-ц.
Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті https://court.gov.ua, судової справи з таким номером немає.
Заперечуючи проти заявлених вимог, ОСОБА_2 просила застосувати позовну давність.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо позовних вимог про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта та скасування запису про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
Відповідно до частини першої статі 83 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки
у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.