ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2024 року
м. Київ
Cправа № 917/1621/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Сервіс-Безпека" - Шендрик С. І.,
представник Білицької селищної ради - Панченко О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" (вх. № 3180/2024)
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024
у складі колегії суддів: Россолова В. В. - головуючого, Хачатрян В. С., Склярук О. І.
та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.12.2023 (в частині визнання кредиторських вимог Білицької селищної ради)
у складі судді Ореховської О. О.
у справі № 917/1621/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Сервіс-Безпека"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції"
про банкрутство,-
На розгляд суду постало питання обґрунтованості грошових податкового органу до боржника щодо орендної плати за землю.
ВСТАНОВИВ:
Обставини справи
1. 17.01.2023 ухвалою Господарського суду Полтавської області відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" (далі - ТОВ "Сільські традиції"), визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Сервіс-Безпека" у розмірі 4 259 988 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Несвіта В. І.
2. Після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство до Господарського суду Полтавської області з грошовими вимогами до боржника звернулася Білицька селищна рада, яка просила визнати безпідставно збережені боржником кошти за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати період з 12.04.2020 до 17.01.2023 у сумі 5 552 753,11 грн.
3. З грошовими вимогами до ТОВ "Сільські традиції" також звернулося Головне управління ДПС у Полтавській області.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 20.04.2011 між Білицькою селищною радою (орендодавець) та ТОВ "Белгракорм-Полтавщина" (після зміни найменування - ТОВ "Сільські традиції") (орендар) був укладений договір оренди землі № 3, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 57,3 га у тому числі 57,3 га земель ведення товарного сільськогосподарського виробництва/під господарськими будівлями і дворами, яка знаходиться на вул. Будівельній, 1 в смт Білики Білицької селищної ради (пункти 1, 2 договору).
5. Згідно з пунктами 3, 16 цього договору на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна - господарські будівлі, а також інші об`єкти інфраструктури асфальтні площадки та дороги. її цільове призначення - сільськогосподарського призначення - для ведення товарного с/г виробництва (під господарськими будівлями і дворами).
6. Надалі сторони неодноразово вносили зміни до зазначеного договору.
7. На момент укладення договору оренди кадастровий номер цій земельній ділянці не був присвоєний.
8. 20.04.2011 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
9. Згідно з постановою Кабінету міністрів України № 1051 від 17.10.2012 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" кадастровий номер земельної ділянки за адресою вул. Будівельна, 1, смт. Білики, Кобеляцький район, Полтавська область було змінено/переприсвоєно з 5321855300:30:003:0399 на 5321855300:30:003:0392, що підтверджується листом Відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.11.2023 за № 29-16-0.164-5558/15-23.
9.07.2017 Відділом у Кобеляцькому району районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області була здійснена державна реєстрація земельної ділянки.
10. Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-000626562023 від 05.04.2023 у відповідному реєстрі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321855300:30:003:0392 наявна така інформація: місце розташування - Полтавська область, Кобеляцький район, смт Білики, вул. Будівельна,1; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; форма власності - комунальна власність; площа земельної ділянки - 57,2999 га; дата проведення нормативної грошової оцінки - 11.02.2023; проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 20.04.2011, дата державної реєстрації земельної ділянки - 10.07.2017; орендар - ТОВ Белгранкорм-Полтавщина, податковий номер - 36156348, дата державної реєстрації речового права - 21.06.2011, строк дії речового права - 49.
11. 30.11.2018 Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення у справі № 917/1879/17, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019, яким розірвав укладений між ТОВ "Сільські традиції" та Білицькою селищною радою договір оренди від 20.04.2011 № 3 земельної ділянки з кадастровим номером 5321855300:30:003:0392, площею 57,2999 га.
12. 09.07.2019 сторони договору підписали акт приймання-передачі (повернення) цієї земельної ділянки.
13. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.04.2023 за ТОВ "Сільські традиції" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення - майновий комплекс на вул. Будівельна, будинок 1, смт Білики Кобеляцького району Полтавської області, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5321855300:30:003:0392.
14. Факт розміщення нежитлових будівель (свинокомплексу) підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру земельну ділянку від 05.04.2023 за № НВ-0000626562023 та додатком до витягу Державного земельного кадастру - Кадастровим планом земельної ділянки.
15. Після розірвання договору оренди земельна ділянка надалі перебувала у користуванні ТОВ "Сільські традиції".
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
16. 12.12.2023 ухвалою Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1621/22 визнано грошові вимоги:
17. Білицької селищної ради в сумі 5 552 753,11 грн та 5 368 грн витрат щодо сплати судового збору; у задоволенні клопотання Білицької селищної ради про визнання поважними причин пропуску та поновлення строку на звернення із заявою про грошові вимоги до боржника, встановленого частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі -КУзПБ) відмовлено;.
18. Головного управління ДПС у Полтавській області в сумі 875 724,84 грн та 5 368 грн витрат щодо сплати судового збору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
19. 03.04.2024 постановою Східного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.12.2023 у справі № 917/1621/22 змінено в частині визнання розміру грошової вимоги Білицької селищної ради, встановивши її належний розмір в сумі 4 493 399,19 грн (заявлені вимоги) та 5 368 грн витрат по сплаті судового збору, сплаченого заявником при зверненні із заявою про грошові вимоги до боржника. У решті оскаржувану ухвалу залишено без змін.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20. У касаційній скарзі ТОВ "Сільські традиції" просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.12.2023 у справі № 917/1621/22 в частині визнання розміру грошової вимоги Білицької селищної ради; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог Білицької селищної ради у повному обсязі.
21. Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції:
- не врахував того, що земельна ділянка не є сформованою, право власності за Білицькою селищною радою на неї не зареєстроване, а тому застосував статтю 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.03.2020 у справі № 922/926/19;
- допустив подвійне визнання грошових вимог щодо орендної плати та земельного податку, нарахованих за користування однією і тією ж самою земельною ділянкою всупереч приписам підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах;
- прийняв на стадії апеляційного провадження від кредитора доказ - витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 04.02.2014 № 638 без клопотання про поновлення строків на його подання, не врахувавши правових позицій Верховного Суду, викладених у справах 922/1306/18, № 917/1997/17, № 922/536/18, № 922/393/18, № 911/3250/16, № 916/3130/17, № 913/632/17, № 916/4691/15;
22. ТОВ "Сільські традиції" також стверджує про допущені судом апеляційної інстанції порушення при перевірці здійсненого кредитором розрахунку безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю та неправильне застосування статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
23. У відзиві на касаційну скаргу Білицька селищна рада просить закрити касаційне провадження, що стосується підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); у решті касаційну скаргу просить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
24. Суд касаційної інстанції зауважує, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
25. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання грошових вимог кредитора до боржника.
26. За змістом статті 1 КУзПБ кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
27. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема положеннями статей 45 - 47 згаданого Кодексу.
28. Згідно з частиною першою статті 46 КУзПБ господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.
29. У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 наведено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.
30. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
31. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 у справі №911/2498/18.
32. Заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.
33. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
34. Суди попередніх інстанцій встановили, що між Білицькою селищною радою та боржником був укладений договір оренди земельної ділянки, який у судовому порядку був розірваний. На зазначеній земельній ділянці, що належить до земель сільськогосподарського призначення, розміщені нежитлові приміщення (свинокомплекс), що належить на праві власності боржнику. Після розірвання договору оренди боржник продовжив користуватися земельною ділянкою.
35. Грошові вимоги Білицької селищної ради розраховані як безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5321855300:30:003:0392 у розмірі орендної плати період з 12.04.2020 до 17.01.2023 у сумі 5 549 189,56 грн.
36. Суд апеляційної інстанції виходив із обов`язку боржника сплатити на користь кредитора безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, проте, здійснивши перевірку розміру грошових вимог кредитора, визнав їх частково, а саме у сумі 4 493 399,19 грн.
37. Боржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції як щодо обов`язку сплачувати Білицькій селищній раді плату за землю у розмірі орендної плати, оскільки вважає, що за користування спірною земельною ділянкою він зобов`язаний сплачувати земельний податок, так і щодо визначеного цим судом розміру такої плати.
Щодо доводів про не сформованість земельної ділянки як об`єкта цивільних прав
38. Частиною першою статті 79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
39. Згідно із частинами першою - четвертою, дев`ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
40. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
41. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.09.2020 у справі № 922/926/19, на неврахування висновків у якій наполягає скаржник.
42. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що земельній ділянці, яка належить до комунальної власності та розташована на вул. Будівельна, 1, у смт Білики, Полтавської області, присвоєно кадастровим номером 5321855300:30:003:0392 про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-000626562023 від 05.04.2023.
43. Таким чином, наведена земельна ділянка є сформованою як об`єкт цивільних прав, а тому судом апеляційної інстанції враховано правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 922/926/19.
44. Крім того, варто зауважити, що з набранням чинності з 01.01.2002 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності (частина друга статті 83 вказаного кодексу).
45. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що з 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у Земельному кодексі України.
46. Законом України від 05.02.2004 "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (втратив чинність 01.01.2013 на підставі Закону України № 5245-VI від 06.09.2012) було визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.
47. У статті 5 вказаного закону від 05.02.2004 було визначено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
48. Водночас при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави (стаття 7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності").
49. Починаючи з 01.01.2013, правовідносини у цій сфері регулює Закон № 5245-VI, за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
50. а) земельні ділянки:
51. на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
52. які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
53. б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
54. Вказані правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
55. З огляду на викладене, нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування відповідно до положень статті 79-1 ЗК України не є підставною для звільнення боржника від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності.
Щодо форми плати за землю
56. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
57. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України власності (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
58. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
59. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).