ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/896/23(916/3968/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача-1 - не з`явився,
відповідача-2 - не з`явився,
третьої особи - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 (колегія суддів у складі: Таран С.В. - головуючий, Богатир К.В., Поліщук Л.В.)
у справі №916/896/23(916/3968/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал"
до 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: керуючого реалізацією - арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігорьовича
про визнання недійсними боргових розписок
у межах справи №916/896/23
за заявою ОСОБА_2
про неплатоспроможність,
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи
1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.05.2023 відкрито провадження у справі №916/896/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 ; введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_2 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено керуючим реструктуризацією боржника - арбітражного керуючого Вудуда Г.І.
2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2023 визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в сумі 2314116 грн з задоволенням у другу чергу, а ухвалою попереднього засідання суду від 05.06.2023 - визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення керуючим реструктуризацією боржника до реєстру вимог кредиторів, до складу якого включені вимоги одного кредитора - ОСОБА_1 .
3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.07.2023 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал") до ОСОБА_2 у сумі 3309537,29 грн з задоволенням у другу чергу та 97848,94 грн з задоволенням у третю чергу.
4. Постановою Господарського суду Одеської області від 26.07.2023 у справі №916/896/23 визнано ОСОБА_2 банкрутом; введено щодо ОСОБА_2 процедуру погашення боргів та призначено арбітражного керуючого Вудуда Г.І. керуючим реалізацією майна.
Стислий виклад позовних вимог
5. У вересні 2023 року ТОВ "Вердикт Капітал" звернулося в межах справи про неплатоспроможність №916/896/23 з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсною розписки від 20.01.2006, наданої ОСОБА_2, про отримання у ОСОБА_1 60000,00 дол. США та визнання недійсною розписки від 20.01.2007, наданої ОСОБА_2, про отримання у ОСОБА_1 120000,00 грн.
6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані розписки є фіктивними, оскільки вони були укладені за попередньою змовою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задля ухилення від виконання судового рішення у справі №520/16754/16-ц шляхом штучного створення додаткового обсягу заборгованості.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
7. Відповідно до розписки від 20.01.2006 ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 60000,00 дол. США, які зобов`язався повернути до 31.03.2016.
8. 22.06.2006 між Відкритим акціонерним товариством "ВіЕйБі Банк" (далі - ВАТ "ВіЕйБі Банк", кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №97/06ф (далі - Договір №97/06ф від 22.06.2006), за умовами якого кредитодавець надав, а позичальник отримав для проведення реконструкції садового будинку кредит в іноземній валюті у сумі 140000,00 дол. США під 14% річних з терміном повернення кредиту до 21.06.2011.
9. Згідно з розпискою від 20.01.2007 ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 120000,00 грн, які зобов`язався повернути до 31.03.2020.
10. 14.05.2007 між ВАТ "ВіЕйБі Банк" (кредитодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір №130/07ф (далі - Договір №130/07ф від 14.05.2007), відповідно до якого кредитодавець надав, а позичальник отримав кредит в іноземній валюті у сумі 60000,00 дол. США під 14% річних з терміном користування кредитом до 13.05.2017.
11. В силу п. 1.4 Договору №130/07ф від 14.05.2007 позичальник свідчить, що на момент підписання цього договору не існує подій, що створюють загрозу належному виконанню цього договору (судові спори, майнові вимоги третіх осіб тощо), про які він не повідомив кредитодавця.
12. Додатковою угодою №3 від 25.12.2007 до Договору №130/07ф від 14.05.2007 розмір кредиту було збільшено до 110000,00 дол. США.
13. 23.05.2007 між ВАТ "ВіЕйБі Банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (майновий поручитель-іпотекодавець) укладено іпотечний договір (далі - Договір б/н від 23.05.2007), згідно з яким майновий поручитель-іпотекодавець в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за Договором №130/07ф від 14.05.2007 надає іпотекодержателю в іпотеку вказане у цьому договорі нерухоме майно.
14. У розписці від 25.03.2016 ОСОБА_2 зазначив про визнання ним боргу та просив ОСОБА_1 продовжити строк для повернення 60000,00 дол. США до 31.03.2021.
15. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.05.2019 у справі №509/33/17 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (правонаступник ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 9776425,74 грн.
16. Постановою Верховного Суду від 23.02.2022 у справі №520/16754/16 постанову Одеського апеляційного суду від 22.10.2020 змінено; викладено абзац 4 резолютивної частини постанови апеляційного суду в такій редакції: "Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованість за кредитним договором від 14.05.2007 №130/07ф в загальному розмірі 90502,16 дол. США та 97848,94 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 42149,64 дол. США, заборгованості за відсотками - 48352,52 дол. США, неустойки - 97848,94 грн".
17. Постановою приватного виконавця №64352193 від 02.02.2021 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №520/16754/16-ц від 21.12.2020, виданого Київським районним судом м. Одеси 21.12.2020.
18. У матеріалах справи містяться копії: заявки ОСОБА_2 на отримання кредиту б/н від 30.03.2007, в якій як поручитель значиться ОСОБА_1 і сам заявник засвідчує те, що не виступає позичальником або поручителем; довідок про середню заробітну плату ОСОБА_2 за періоди березень-серпень 2011 року та квітень 2006 року-березень 2007 року; трудової книжки ОСОБА_2 ; свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 ; довідки про доходи ОСОБА_4 за періоди січень-листопад 2007 року та квітень 2006 року - березень 2007 року; довідок про доходи ОСОБА_1 за періоди травень 2005 року - квітень 2006 року, грудень 2006 року - листопад 2007 року та лютий-червень 2006 року; трудової книжки ОСОБА_1 .
19. Згідно з матеріалами кредитної справи та довідок про доходи ОСОБА_1 щомісячний дохід останнього у період з травня по вересень 2005 року становив 1200 грн; з жовтня 2005 року по січень 2006 року - 350 грн; з лютого по червень 2006 року - 500 грн; з грудня 2006 року по листопад 2007 року - 2500 грн. Сумарний дохід ОСОБА_1 майже за 2,5 роки є істотно меншим за суму наданої ним ОСОБА_2 позики.
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
20. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.
21. Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем наявності правових підстав для визнання оспорюваних ним боргових розписок недійсними.
22. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсним правочин, оформлений розпискою від 20.01.2006, наданою ОСОБА_2, про отримання у ОСОБА_1 60000,00 дол. США. Визнано недійсним правочин, оформлений розпискою від 20.01.2007, наданою ОСОБА_2, про отримання у ОСОБА_1 120000,00 грн.
23. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що правочини позики, оформлені оспорюваними розписками, які повинні забезпечити регулювання цивільних відносин і мають бути спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, у цьому випадку не мають на меті встановлення правових наслідків, які передбачені законом для цього виду правочинів, та добросовісне виконання зобов`язань за ними, а навпаки, спрямовані на фіктивну передачу грошових коштів від кредитора до боржника і, як наслідок, на штучне збільшення кількості голосів окремого "дружнього" кредитора на зборах кредиторів для можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
24. ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 залишити в силі.
25. У касаційній скарзі скаржник зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
26. Скаржник вважає, що господарський суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі №6-1662цс17, у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №206/6401/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22 щодо застосування приписів ст.ст. 202, 204, 207, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах.
27. На думку скаржника, висновки господарського суду апеляційної інстанції, що договори позики було укладено "про людське око" не відповідають дійсності, оскільки факт передачі грошових коштів, підтверджується самими розписками, оригінали яких містяться у позикодавця.
28. Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції помилково врахував постанову судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №902/221/22, оскільки вказана правова позиція може бути застосована судом під час розгляду вимог кредитора, а не у справі позовного провадження про визнання розписок недійсними.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
29. До Верховного Суду від ТОВ "Вердикт Капітал" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ "Вердикт Капітал" із посиланням на правильність застосування господарськими судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
30. ТОВ "Вердикт Капітал" зазначає, що він кредитором боржника, а наявність штучно збільшених зобов`язань боржника безпосередньо впливає на його права та інтереси, які підлягають судовому захисту. Аналогічна позиція Верховного Суду про те, що кредитор у справі про банкрутство є зацікавленою особою та, відповідно, належним позивачем у справі про визнання недійсними правочинів позики з підстав їх фіктивності, викладена в постанові від 14.09.2023 у справі №922/2884/21(922/157/22), правовідносини в якій є подібними до спірних правовідносин у цій справі.
31. До Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_2 просить задовольнити касаційну скаргу; скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 залишити в силі.
32. Позивач вважає, що ТОВ "Вердикт Капітал" не є стороною односторонніх правочинів - наданих ОСОБА_2 розписок і не може знати обставини надання коштів, про які вказує позивач у позові, оскільки ці обставини не могли бути відомі позивачу у 2006 році і всі доводи наведені у позовній заяві є припущенням з боку позивача.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
33. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про визнання недійсними розписок у справі про неплатоспроможність, укладених між фізичними особами.
34. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.
35. За умовами частин 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
36. ЦК України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.
37. Положеннями частин 1-5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
38. Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
39. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").
40. За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
41. У такому разі звернення в межах справи про неплатоспроможність з позовом про визнання недійсним правочину боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
42. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).
43. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Верховний Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі №922/719/16, від 28.09.2021 у справі №21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі №910/18376/20(918/445/22).
44. Тобто, кредитор є тією зацікавленою особою у справі про банкрутство, який має право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №905/2030/19(905/2445/19)).