ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2024 року
м. Київ
справа №640/322/20
адміністративне провадження № К/9901/8530/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді-доповідача - Яковенка М.М.,
суддів - Дашутіна І.В., Шишова О.О.,
за участі:
секретаря судового засідання Бугаєнко Н. В.
представник позивача Омельченко Н. П., Комісар С. П.
представник відповідача Лущий В. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/322/20
за адміністративним позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року (суддя Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року (склад колегії: головуючий - суддя Лічевецького І.О., суддів Мельничука В.П., Оскененка О.М.),
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2020 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго" / Комунальне підприємство, платник податків, позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві або ГУ ДПС, відповідач, скаржник), в якій просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2019 року за № 01542615050106 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 9 558 424,00 грн. (в тому числі за основним платежем 7 646 739,00 грн., штрафні санкції на суму 1 911 685,00 грн.) в частині нарахованої суми податкового зобов`язання за звітний період березень 2019 року у розмірі 7 584 692,00 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 1 896 173,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2019 року за № 01552615050106 про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість на суму 6 456 139,00 грн. й податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2019 року № 01562615050106 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 15 375 286,00 грн. (з них за основним платежем 12 300 229,00 грн., штрафні санкції у розмірі 3 075 057,00 грн.) - повністю.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо заниження КП "Київтеплоенерго" показника фінансового результату до оподатковування податком на прибуток підприємств у зв`язку із відсутністю у нього первинних та бухгалтерських документів для підтвердження фактів нарахування забезпечення на виплату відпусток станом на 31 березня 2019 року у сумі 78 748 169,00 грн. та нарахування резерву відпусток у 2018 році на рахунку бухгалтерського обліку 949 у сумі 9 636 325,00 грн. Стверджує, що всі необхідні первинні та інші документи (серед них й розрахунок залишку резерву відпусток станом на 31 березня 2019 року у формі відомості використання резерву відпусток по підприємству за 1-ий квартал 2019 року, бухгалтерських довідок про нарахування резерву забезпечення відпусток по підприємству за січень, лютий та березень 2019 року; перелік співробітників по резерву відпусток за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, перелік працівників по коригуванню резерву відпусток у зв`язку із коригуванням кількості невикористаних днів відпустки за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, відомість використання резерву відпусток по підприємству за 2018 рік) Комунальне підприємство надавало як до перевірки, так й в якості додатків до своїх письмових заперечень на висновки акта перевірки. Проте вказані документи були залишені контролюючим органом без дослідження та аналізу, що відповідно вплинуло на обгрунтованість висновків акта перевірки. Покликання ж відповідача на ненадання КП "Київтеплоенерго" певних документів позивач вважає неаргументованими тими обставинами та не підтвердженими тими документальними доказами в порядку пункту 85.6 статті 86 Податкового кодексу України, з якими норми пункту 44.6 статті 44 цього ж Кодексу пов`язують виникнення підстав для висновку про відсутність у платника податків відповідних документів під час складання тої чи іншої податкової звітності.
Поряд з цим позивач зауважив, що у бухгалтерському обліку Комунального підприємства за 2018 рік відсутнє завищення витрат на суму донарахованого забезпечення на виплати відпусток у розмірі 9 494 697,00 грн. і відсутнє заниження доходу за 1-ий квартал 2019 року на суму залишку забезпечення на виплату відпусток станом на 31 березня 2019 року у розмірі 78 748 169,00 грн. Тобто, фінансові результати до оподаткування (прибуток або збиток), визначені у фінансовій звітності позивача відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку станом на кінець 2018 року та кінець 1-го кварталу 2019 року визначені достовірно і є такими, що не містять помилок.
Крім того, вважає, що прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 21 жовтня 2019 року за № 01542615050106 (а саме, в оскаржуваній частині) і № 01552615050106 обумовлено не стільки фактом існування податкового правопорушення, скільки неправильним трактуванням ГУ ДПС приписів пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України. В даному випадку з метою виправлення самостійно виявленої помилки у поданій попередньо податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період березень 2019 року КП "Київтеплоенерго" 19 липня 2019 року (а саме у період, коли проведення документальної перевірки було зупинено до моменту відновлення Комунальним підприємством знищених (пошкоджених) документів) подало уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань до згаданої вище податкової декларації з ПДВ, де внаслідок коригування показників податкового кредиту та від`ємного значення сформувало до сплати суму податкового зобов`язання у розмірі 6 535 246,00 грн. та штраф у сумі 196 057,00 грн. Зазначені самостійні донарахування позивач сплатив до державного бюджету повністю. На переконання позивача, такий порядок дій не суперечить нормами пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року, позову задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 21 жовтня 2019 року за № 01552615050106 і № 01562615050106 повністю, а податкове повідомлення-рішення № 01542615050106 - в частині сум нарахованих податкового зобов`язання у розмірі 7 548 692,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 1 896 173,00 грн.
4. Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 11 березня 2021 року Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, як правонаступник відповідача, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року, а натомість ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
5 Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву, а також були витребувані матеріали справи.
6. У травні 2021 року від позивача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, де Комунальне підприємство заперечувало проти доводів й вимог такої скарги, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у відкрите судове засідання.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 15 травня 2019 року № 6112 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (код 40538421)" та повідомлення від 17 травня 2019 року № 567/26-15-14-01-06 починаючи з 30 травня 2019 року розпочато здійснення документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання ним податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06 червня 2016 року по 31 березня 2019 року, тривалістю 20 робочих днів.
9. Наказом ГУ ДФС у м. Києві від 25 червня 2019 року № 8712 строк проведення вказаної документальної перевірки було продовжено з 01 липня 2019 року на 10 робочих днів (тобто, з 01 липня 2019 року по 12 липня 2019 року).
10. Надалі за фактом отримання від Комунального підприємства письмового повідомленням від 05 липня 2019 року за № 28АУ/04/2617 (вх. № 130157/10 від 05 липня 2019 року) щодо затоплення підвального приміщення, що стало наслідком часткового знищення бухгалтерської документації, та на підставі доповідної записки Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві від 08 липня 2019 року № 6358/26-15-14-01-06 контролюючий орган вирішив перенести термін проведення розпочатої документальної планової виїзної перевірки КП "Київтеплоенерго" до дати відновлення та надання документів у межах термінів, визначених пункту 44.5 статті 44 Податкового Кодексу України, про що склав відповідний наказ від 08 липня 2019 року № 9639.
Позивач листом від 20 серпня 2019 року за № 28127/04/3201 повідомив податковий орган про відновлення первинних і бухгалтерських документів та, відповідно, про наявність підстав для поновлення проведення документальної перевірки.
11. Здійснивши зазначену документальну планову виїзну перевірку, ГУ ДПС у м. Києві склало за її підсумком акт від 04 вересня 2019 року № 4/26-15-05-01-06/40538421 (далі - акт перевірки), відповідно до якого встановлені певні порушення, в тому числі:
- пунктів 44.1 і 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 статті 134, підпункту 140.4.2 статті 140 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 6 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, пунктів 5 і 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання" (далі - П (С) БО 11), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 № 20, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет, за 1-ий квартал 2019 року всього на 12 300 229,00 грн.;
- пункту 134.1 статті 134, пункту 46.1 статті 46, пунктів 49.1 і 49.2, підпункту 49.18.2, пункту 49.18 статті 49 Податкового Кодексу України КП "Київтеплоенерго" не подано податкову звітність, а саме додаток РІ до декларацій з податку на прибуток за 2017 рік, за 1-ий квартал 2018 року;
- пунктів 198.1 та 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307, підпункту 5 пункту 4 розділу V наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 28 січня 2016 року № 21, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7 646 739 грн. (з них за листопад 2017 року - 62 047,00 грн.. - що визнається позивачем і не оскаржується в цій частині; березень 2019 року - 7 584 692,00 грн.) та завищено від`ємне значення податку на додану вартість за березень 2019 року на суму 6 456 139,00 грн.
12. Такі висновки акта перевірки грунтуються на наступних обставинах:
- на стор. 8 - 17 акта перевірки зафіксовано, що перевіряючи повноту визначення задекларованих платником податків показників рядку 01 декларацій з податку на прибуток "дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків, визначений за правилами бухгалтерського обліку)" за перевіряємий період контролюючий орган встановив заниження такого показника за звітний період 1-ий квартал 2019 року на суму 78 748 169,00 грн.,
а стосовно рядку 02 "фінансовий результат оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" - заниження такого показника за 2018 рік на 9 494 697,00 грн. та за 1-ий квартал 2019 року на 78 748 169,00 грн.
Так, згідно даних синтетичного аналізу субрахунку 471 "Забезпечення виплат відпусток" рахунку бухгалтерського обліку 47 "Забезпечення майбутніх платежів і витрат" у Комунального товариства станом на 31 грудня 2018 року обліковувався залишок невикористаного забезпечення на виплату відпусток працівникам у сумі 62 935 428,60 грн., дані синтетичного аналізу цього ж субрахунку за 1-ий квартал 2019 року свідчать про нарахування платником забезпечення на виплату відпусток у сумі 32 442 899,97 грн. Надалі, станом на 31 березня 2019 року на субрахунку 471 у позивача значився залишок забезпечення (резерву) виплати відпусток загалом у сумі 78 748 169,19 грн.
На думку перевіряючих, КП "Київтеплоенерго" всупереч вимог пункту 9.1 свого наказу від 01 грудня 2016 року № 1 про облікову політику та пункту 18 П(С)БО "Зобов`язання" не переглянуло залишок забезпечення на виплату відпусток на дату балансу, оскільки під час проведення цієї перевірки (а саме у відповідь на письмовий запит від 20 червня 2019 року) не надало розрахунку відсотку для нарахування резерву відпусток, відомості про фактично нараховану заробітну плату помісячно, інформацію про кількість днів основних та додаткових відпусток працівників згідно з чинним законодавством, розрахунок залишку резерву відпусток станом на 31 березня 2019 року, а тому розмір нарахованого забезпечення на виплату відпусток у сумі 78 748 169,19 грн. неможливо підтвердити;
- за змістом уточненого звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за 2018 рік та письмових пояснень Комунального підприємство (наданих на запит перевіряючих), останнє віднесло до складу рядка 2180 "Інші операційні витрати" певну суму витрат, серед них й понад 9 млн. нарахованого резерву на виплату відпусток за 2018 рік. З посиланням на ненадання платником на виконання запиту податкового органу від 20 червня 2019 року первинних, бухгалтерських і податкових документів, що підтверджують факт нарахування резерву відпусток у 2018 році на субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" рахунку бухгалтерського обліку 94 в сумі 9 636 325,00 грн., ГУ ДПС констатувало завищення вказаних витрат на суму 9 494 697,00 грн. (9 636 325,00 грн. - 141 628,00 грн.).
- крім того, на стор. 23 - акта перевірки зазначено, що ревізією правомірності визначення платником податкового кредиту за період з 06 червня 2016 року по 31 березня 2019 року встановлено його завищення всього на 14 102 878,00 гр., в тому числі: за листопад 2017 року - 62 047,00 грн., за березень 2019 року - 14 040 831,00 грн. Так, 29 травня 2019 року Комунальне підприємство подало уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок (а саме останні полягали у невірному перенесенні суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у відповідному рядку Декларації, що призвело до завищення рядка 16 в Уточнюючому розрахунку за березень 2019 року на суму 14 040 831,00 грн. та заниження рідку 18.1 на суму 7 584 692,00 грн.).
20 червня 2019 року платнику вручений письмовий запит ГУ ДПС щодо надання пояснень стосовно невідображення змін в рядку 16 "Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" у зв`язку із подання уточнюючих розрахунків 03 і 17 квітня 2019 року, 29 травня 2019 року, що призвело до заниження податку, що підлягає сплаті, на суму 62 047,00 грн. за листопад 2017 року та 7 584 692,00 грн. за березень 2019 року.
Натомість 19 липня 2019 року КП "Київтеплоенерго" подало черговий уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за березень 2019 року, в якому збільшило значення рядка 10.1 "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг і необоротних активів на митній території України за основною ставкою" на суму 1 049 466,00 грн., зменшено значення рядка 16.2 "Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами поданих уточнюючих розрахунків" на 14 040 851,00 грн. та збільшено значення рядка 18.1 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету" на суму 6 456 139,00 грн.
Вважаючи, що позивач подав останній із описаних вище уточнюючий розрахунок з порушенням норм пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, відповідач дійшов висновку про неправомірність перенесення ним суми від`ємного значення ПДВ у розмірі 14 040 831,00 грн. до рядка 16 "Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" податкової декларації з ПДВ за березень 2019 року.
13. Не погоджуючись із висновками акта перевірки у наведених частинах КП "Київтеплоенерго" подало до ГУ ДПС у м. Києві письмові заперечення від 04 жовтня 2019 року за № 28АУ/5/1/3813, до яких додало пакет первинних та інших документів. Своїм листом від 16 жовтня 2019 року вих. № 25950/10/26-15-05-01-06 контролюючий орган залишив дані заперечення без задоволення.
14. 21 жовтня 2019 року на підставі акта перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення (далі також - ППР):
- № 01542615050106, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 9 558 424,00 грн., з яких за основним платежем - 7 646 739,00 грн., за штрафними санкціями - 1 911 685,00 грн.;
- № 01552615050106, яким позивачу встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, з ПДВ у розмірі 6 456 139,00 грн.;
- № 01562615050106, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 15 375 286 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 12 300 229,00 грн., за штрафними санкціями - 3 075 057 грн.
15. Не погодившись із зазначеним податковими повідомленнями-рішеннями, КП "Київтеплоенерго" оскаржило їх в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби України від 24 грудня 2019 року за № 14335/6/99-00-08-05-01 скарги платника залишені без задоволення, а ППР - без змін.
16. Вважаючи такими, що підлягають скасування податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2019 року № 01542615050106, № 01552615050106 і № 01562615050106 у відповідних частинах, позивач звернувся до суду із цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із недоведенням відповідачем належними документальними доказами фактів непред`явлення позивачем до перевірки тих чи інших документів (а саме відповідним актом, який засвідчує факт ненадання документів платником податків) та констатував порушення ГУ ДПС порядку оформлення результатів документальної планової виїзної перевірки, встановленого статтями 85 і 86 Податкового Кодексу України та підпункту 1.4.7.3 пункту 1.4.7 наказу ДФС України від 31 липня 2014 року № 22 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків".
При цьому суд встановив, що позивачем разом із запереченнями на акт перевірки були надані відповідачу певні документи, серед них: розрахунок залишку резерву відпусток станом на 31 березня 2019 року у формі відомості використання резерву відпусток по підприємству за 1-ий квартал 2019 року, бухгалтерські довідки нарахування резерву забезпечення відпусток по підприємству за січень, лютий та березень2019 року; документи, що підтверджують факт нарахування резерву відпусток у 2018 році, а саме - "Список сотрудников по резерву отпусков за период с 01.01.2018 по 31.12.2018", "Список працівників по коригуванню резерву відпусток в зв`язку з коригуванням кількості невикористаних днів відпустки за період з 01.01.2018 по 31.12.2018" та відомість використання резерву відпусток по підприємству за 2018 рік. Однак ГУ ДПС такі документи проігнорувало та вжило заходів для розгляду питання щодо проведення позапланової документальної перевірки КП "Київтеплоенерго" з урахуванням отриманих разом із запереченнями платника документів, здійснення якої у таких випадках передбачено підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Крім того, суд першої інстанції з`ясував, що у травні 2019 року КП "Київтеплоенерго", керуючись приписами Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 року № 137, Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку", затвердженими наказом Мінфіну від 29 грудня 2000 року № 356, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року № 88,
переглянуло залишок забезпечень на виплату відпусток, відкоригувало та подало уточнюючу фінансову та податкову звітність за 2017 та 2018 роки. Зокрема, у бухгалтерському обліку позивача була зменшена зайво нарахована сума забезпечення на виплату відпусток за 2017 рік та донараховано суму забезпечення на виплату відпусток за 2018 рік на суму 9 494 197,08 грн. При цьому залишок забезпечення на суму 59 126 973,88 грн. був визначений Комунальним підприємством станом на 31 грудня 2018 року за результатами інвентаризації (з урахуванням коригування в травні 2019 року), до складу якого входить забезпечення на суму 9 494 697,08 грн., що підтверджено наявними у матеріалах справи первинними документами: наказом "Про проведення інвентаризації КП "Київтеплоенерго" від 20 вересня 2018 року № 270 (який було надано під час перевірки 07 червня 2019 року згідно опису наданих до планової перевірки копій документів); актом інвентаризації забезпечення на оплату відпусток станом на 31 грудня 2018 року (який також було надано позивачем під час перевірки та додано до заперечення на акт перевірки); розрахунком залишку забезпечення на виплату відпусток станом на 31 грудня 2018 року (що в розумінні пункту 8.2 розділу III наказу Міністерства фінансів України від 02 вересні 2014 року № 879 "Про затвердження положення про інвентаризацію активів та зобов`язань" є первинним документом, який підтверджує розмір залишку забезпечення на виплату відпусток станом на кінець 2018 року); коригуючим розрахунком залишку забезпечення на виплату відпусток станом на 31 грудня 2018 року. Таким чином, розмір залишку забезпечення на виплату відпусток станом на 31 грудня 2018 року у бухгалтерському обліку підтверджений поданим позивачем уточнюючим звітом про фінансовий стан (балансом).
До того ж суд першої інстанції виходив з того, що в ході проведеної документальної перевірки відповідачем не було встановлено, що розрахований залишок забезпечення на виплату відпусток станом на 31 березня 2019 року не підлягає погашенню в 2019 року, що могло бути умовою для включення такого зобов`язання до складу доходу.
18. Щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 21 жовтня 2019 року № 01542615050106 і № 01552615050106, суд зазначив, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за звітний період березень 2019 року був поданий позивачем у період перенесення строку проведення документальної перевірки, а тому в розумінні діючої на той час редакції пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, не є порушенням порядку подання такого.
Також подання позивачем 19 липня 2019 року відповідного уточнюючого розрахунку було обумовлено отриманням платником індивідуальної податкової консультації від 05 липня 2019 року, що свідчить про самостійне виявлення ним помилок у попередньо поданій податковій звітності. При цьому, подавши уточнюючий розрахунок, КП "Київтеплоенерго" збільшило показник податкового кредиту на суму 1 049 466,00 грн., зменшило перехідний залишок від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, на суму 14 040 851,00 грн. та визначило податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 6 535 246,00 та суму штрафу у розмірі 196 057,00 грн.
Отже, платник правомірно відкоригував дані у податкової декларації за березень 2019 року шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань та усунув допущені помилки, сплативши при цьому до бюджету зафіксовану ним суму штрафу.
Суд апеляційної інстанції повністю погодився із наведеними висновками суду першої інстанції та вказав, що у період подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ норма статті 50 ПК України не містила прямої заборони на подання такого у період зупинення або перенесення термінів проведення перевірок, а відтак у контролюючого органу були відсутні підстави для неврахування цього уточнюючого розрахунку.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
20. З огляду на зміст касаційної скарги, підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадках, передбачених пунктами:
1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -- КАС України), - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
3 частини четвертої статті 328 КАС України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4 частини четвертої статті 328 КАС України з урахуванням пункту 1 частини другої статті 353 цього ж Кодексу- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 зазначеного Кодексу, а саме підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
21. Так, відповідач у касаційній скарзі покликається на те, що суди нижчих інстанцій неправильно застосували норми пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, який викладений у постановах Верховного Суду від 18 березня 2022 року у справі № 804/708/16, від 27 лютого 2020 року у справі № 822/1212/16, від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, в яких наголошено на тому, що платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки.
22. У контексті наведеного відповідач також зауважив, що суд апеляційної інстанції не врахував те, що позивачем до заперечення на акт перевірки так й не було додано тих документів, які витребовувалися за запитом від 20 червня 2019 року (а саме: розрахунку резерву відпусток, відомості про фактично нараховану заробітну плату помісячно, інформацію про кількість днів основних і додаткових відпусток працівників згідно чинного законодавства, розрахунку залишку відпусток станом на 31 березня 2019 року), що у свою чергу позбавило контролюючий орган можливості підтвердити розмір нарахованого КП забезпечення на виплату відпусток у сумі 78 млн. грн.
23. В той же час ГУ ДПС у м. Києві вказує на відсутність наразі висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах з питання застосування норми пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України у частині щодо можливості подання платником уточнюючої податкової декларації та / або уточнюючих розрахунків до неї під час призупинення проведення документальної перевірки. На думку відповідача, системний аналіз положень статті 50 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що право на подання уточнюючих розрахунків/декларацій виникає у платника податків за наявності двох умов: в останнього не проводиться документальна планова/позапланова перевірка (з урахуванням термінів її продовження, зупинення або перенесення строків здійснення такої); платник самостійно виявив помилку.
Таким чином, скористатися правом на подання уточнюючого розрахунку з урахуванням наданої індивідуальної податкової консультації позивач повинен був вже після закінчення термінів проведення документальної планової перевірки.
24. Суди ж попередніх інстанцій застосовуючи до спірних правовідносин положення пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України неправильно розтлумачили їх зміст, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у частині описаного епізоду.
25. Окрім того, стверджує, що суди не дослідили та не проаналізували зміст наявного у матеріалах справи письмового запиту ГУ ДПС у м. Києві від 20 червня 2019 року, як такого, що містив вичерпний перелік документів, що їх мав подати платник для підтвердження нарахованого залишку резерву на виплати відпусток.
25.1 В судовому засіданні представник скаржника наполягав на задоволенні касаційної скарги у повному обсязі.
25.2 Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти скарги та просили судові рішення залишити без змін. Підтвердили, що сума коригування податкової звітності здійсненої до закінчення перевірки відповідала сумі визначеній податковим органом. Вважають, що мали правову можливість на внесення змін до податкової звітності під час проведення перевірки.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
27. Колегією суддів встановлено, що спірне у цій справі питання, в межах вирішення якого відкрито касаційне провадження згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, пов`язане з правильністю застосування судами попередніх інстанцій, в межах предмета доказування у цій справі, пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України щодо документів, які були надані позивачем як під час проведення документальної планової перевірки, так і після неї (разом із запереченнями на висновки акта перевірки), до моменту прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
28. У той же час, слід зазначити, що враховуючи окреслені статтею 341 КАС України межі касаційного перегляду, надання правового аналізу відповідним висновкам судів попередніх інстанцій в іншій частині судом касаційної інстанції не переглядається.