ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 202/16330/23
провадження № 51-942км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6, яка діє в інтересах законного представника потерпілого ОСОБА_7, на вирок Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2024 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 1 вересня 2023 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК, та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 120 годин.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК призначеним покаранням поглинуто покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 1 березня 2023 року
та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді громадських робіт на строк 120 годин.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За обставин, детально викладених у вироку суду, ОСОБА_8, достовірно знаючи,
що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від
13 жовтня 2020 року його було зобов`язано до сплати коштів (аліментів) на утримання сина ОСОБА_9 починаючи з 20 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, будучи 1 березня 2023 року засудженим згідно з вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 164 КК за ухилення від сплати аліментів за період з липня 2020 року по січень 2023 року до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин, він на шлях виправлення не став та жодного разу не сплатив аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_9 в період з лютого по липень 2023 року, тим самим злісно ухилився від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), унаслідок чого виникла заборгованість зі сплати призначених коштів у розмірі, що сукупно склали суму виплат більше ніж за три місяці відповідних платежів.
Місцевий суд кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 164 КК як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за правопорушення, передбачене цією статтею.
Дніпровський апеляційний суд 11 січня 2024 року скасуваввирок місцевого суду
в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив
ОСОБА_10 покарання за ч. 2 ст. 164 КК у виді громадських робіт на строк 120 годин.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднав невідбуте покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 1 березня 2023 року та остаточно призначив ОСОБА_10 покарання у виді громадських робіт на строк 130 годин.
Вимоги й узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі представник ОСОБА_6, аргументуючи свої вимоги, вказує,
що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив без уваги апеляційну скаргу,
подану нею 19 вересня 2023 року, на вирок Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська стосовно ОСОБА_8 .
Посилається на те, що апеляційний суд, ухвалюючи рішення за результатами розгляду лише апеляційної скарги прокурора, не заслухав доводів законного представника потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_7, а також її позиції як адвоката, яка здійснювала представництво інтересів останньої, та, крім того, додатково зверталася з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, у якій було викладено доводи щодо несправедливості призначеного засудженому покарання внаслідок м`якості. Отже, на її переконання, суд допустив невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість.
У зв`язку з указаним вище просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав доводи касаційної скарги представника ОСОБА_6 і
просив скасувати вирок суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді.
Учасникам справи було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Представник
ОСОБА_6 надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності та за відсутності законного представника потерпілого ОСОБА_7 .
Від інших учасників клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду не надходило.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
Статтею 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, перевіривши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6, яка діє в інтересах законного представника потерпілої ОСОБА_7, матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Пунктом 26 ч. 1 ст. 3 КПК передбачено, що учасниками судового провадження є, зокрема, потерпілий, його представник та законний представник.
Статтями 56, 58, 59 КПК визначено права потерпілого, його представника, законного представника. Зокрема:
- потерпілого, який має право: 1) бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду; 2) брати участь у судовому провадженні; 3) брати участь у безпосередній перевірці доказів; 4) підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення; 5) висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді; 7) оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом;