ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 761/32982/21
провадження № 61-11315св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року у складі судді Романишеної І. П. та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Кулікової С. В., Олійника В. І.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року позивачі звернулись з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
В обґрунтування позову зазначили, що 08 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрований шлюб, після реєстрації якого дружина змінила прізвище на ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилась донька - ОСОБА_3 .
У 2020 році ОСОБА_2 . Київським міським головою видано Сертифікат на отримання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . На підставі цього 11 червня 2020 року Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією ОСОБА_2 на сім`ю з трьох чоловік видано Ордер № 6358 на право зайняття відповідного службового жилого приміщення з трьох кімнат житловою площею 31,80 кв. м. Ордер видано на підставі розпорядження Голови районної державної адміністрації від 09 червня 2020 року №285.
В червні 2020 року позивачі були зареєстровані за вказаною адресою, родиною Тригуб систематично сплачуються комунальні платежі.
На підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 05 березня 2021 року № 113 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 виключено з числа службових. Надалі спірна квартира була приватизована ОСОБА_3 .
Однак, в спірній квартирі проживає відповідач разом з іншими особами, які не є членами родини позивачів, та не пов`язані з позивачами будь-яким спільним побутом. На вимоги позивачів про звільнення квартири не реагують, що стало підставою звернення до суду на захист порушених прав.
На підставі викладеного позивачі просили:
усунути перешкоди в користуванні належною позивачу ОСОБА_3 на праві приватної власності, а позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві користування квартирою шляхом виселення ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва 03 листопада 2022 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, - задоволено.
Усунуто перешкоди в користуванні належною ОСОБА_3 на праві приватної власності, ОСОБА_1, ОСОБА_2 на праві користування квартирою шляхом виселення ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не є членом сім`ї власника житла, є сторонньою людиною для позивачів, угоди між ними щодо використання спірної квартири не укладалося. Жодних правових підстав для проживання відповідача у спірній квартирі судом не встановлено. Відповідач має право користування іншим житлом за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується відомостями про реєстрацію місця проживання за вказаною адресою.Судом перевірено посилання представника позивача на те, що ОСОБА_4 притягалась до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства за адресою: АДРЕСА_3, та встановлено, що дійсно в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься постанова Шевченківського районного суду міста Києва № 761/34976/21 від 23 листопада 2021 року, якою ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно дочки за адресою: АДРЕСА_3 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року змінено в частині суми стягнення судового збору, викладено третій абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908 грн.
Суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності порушення з боку відповідачки прав позивачів на користування та розпорядження майном, оскільки відповідачка не є членом сім`ї позивачів, в матеріалах справи відсутні правові підстави, які б давали можливість проживати відповідачці разом з позивачами у спірній квартирі.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачі не надали суду належні та допустимі докази, які вказували б на порушення їх прав, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Так, зареєстрованим місцем проживання позивачів є квартира за адресою АДРЕСА_3, що підтверджується копіями паспортів які були додані позивачами до позовної заяви. Разом з тим, як вірно встановив суд першої інстанції, та з чим погоджується суд апеляційної інстанції матеріали справи не містять доказів того, що відповідач проживає у спірній квартирі на законних підставах. Сам факт звернення власника до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні власністю, свідчить про наявність таких перешкод.
Водночас з інформації наданої Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . Отже відповідач має у користуванні житло. А тому позовні вимоги є обґрунтованими та законними.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції відмовляючи у встановленні додаткового строку для подання відзиву у справі та залишення відзиву на позовну заяву без розгляду порушив норми процесуального права, суд апеляційної інстанції відхиляє, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 02 грудня 2021 справа № 761/32982/21 було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено відповідачу строк для подання зустрічної позовної заяви в термін для подання відзиву, а саме протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження по справі. Вказану ухвалу відповідачка отримала 15 лютого 2022 року, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням.
22 вересня 2022 року до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву, з якого зокрема вбачається, що відповідачка у серпні 2022 року скористалась своїм правом на отримання правової допомоги та звернулась до Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яким 24 серпня 2022 року було видано доручення № 04-0007390 адвокату Ніколенку Є. А. на здійснення представництва інтересів відповідачки у Шевченківському районному суду міста Києва у справі № 761/32982/21.
Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про визнання поважними причин пропуску процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, оскільки з моменту отримання відповідачкою копії ухвали про відкриття позовного провадження та копії позовної заяви до моменту подання відзиву пройшло більше 6 місяців, обставин відсутності можливості своєчасно скористатись своїм правом на отримання правової допомоги судом не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не була розглянута зустрічна позовна заява відповідачки, оскільки ні в матеріалах справи ні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ні у розпорядженні відповідачки відсутні ухвала про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним, або про повернення чи залишення зустрічного позову без руху, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року, якою відмовлено в клопотанні про поновлення строку на подання зустрічного позову та зустрічну позовну заяву повернуто позивачу.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу за відсутності відповідачки, хоча стороною відповідача було подано до суду першої інстанції клопотання про відкладення судового розгляду справи, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки дані порушення норм процесуального права не є у відповідності з вимогами статті 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення суду й не призвели до неправильного вирішення справи. Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначає, що дані права на участь в судовому засіданні відповідачки чи її представника були відновлені в суді апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції за власною ініціативою збирав докази у справі, оскільки стороною позивачів не було долучено до матеріалів справи постанови Шевченківського районного суду м. Києва відносно відповідачки за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 173-2 КУпАП, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки суд не позбавлений можливості перевіряти посилання учасників судового процесу на певні обставини, в тому числі і шляхом перевірки інформації з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, які є загальнодоступними.
Суд прийняв до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ухвалюючи судове рішення суд першої інстанції неправильно нарахував суму судового збору, що підлягає до стягнення з відповідачки, оскільки за звернення до суду з позовом позивачами був сплачений судовий збір у розмірі 908 грн, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року, проте в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції стягнув з відповідачки судовий збір у розмірі 992,40 грн, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року, а не 908 грн.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка звернулась з касаційною скаргою
У липні 2023 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_7, в якій просила скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
суди застосували положення статті 391 ЦК України та статті 156 ЖК України без урахування правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 26 вересня 2019 року у справі № 320/1384/17-ц та від 04 серпня 2021 року у справі №157/648/20, оскільки відповідач не була та не є членом сім`ї позивачів;
суди не звернули уваги, що матеріали справи не містять доказів порушення прав позивачів;
суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про визнання поважними причин пропуску строку для подання відзиву та залишив його без розгляду та не врахував, що представник відповідача - адвокат Ніколенко Є. А. ознайомився зі справою лише 12 вересня 2022 року та вже 22 вересня 2022 року подав відзив, крім того в контексті судової практики повномасштабна військова агресія та військовий стан є поважною причиною для поновлення процесуальних строків або встановлення додаткових строків для вчинення процесуальних дій;
суд першої інстанції не прийняв процесуального рішення з приводу поданої відповідачем зустрічної позовної заяви, предмет якої взаємопов`язаний з первісним позовом, їх спільний розгляд є доцільним;
суд першої інстанції протиправно відмовив в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, хибно зазначивши про повторне клопотання, в той час як представник відповідача вперше звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи;
суди зробили помилковий висновок про проживання відповідача у спірному приміщенні на підставі надпису на зворотному повідомленні про отримання поштового відправлення та не звернули уваги, що вчинений підпис не відповідає особистому підпису відповідача;
суди не звернули уваги, що виселення з житла можливо за умов, що таке втручання у право на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, не перевірили належними та допустимими доказами чи є у відповідача інше житло, оскільки факт реєстрації за певною адресою не свідчить про право власності чи інше право на вказане житло.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року залишено без розгляду.
Відкрито касаційне провадження та витребувано із Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу № 761/32982/21.
У задоволенні заяви ОСОБА_4 про зупинення виконання судових рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовлено.
У серпні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням від 24 квітня 2024 року № 584/0/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якому справу передано судді Дундар І. О.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 09 серпня 2023 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 320/1384/17-ц, від 04 серпня 2021 року у справі № 157/648/20, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.