Постанова
Іменем України
14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 755/5192/22
провадження № 61-7445св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України, російська федерація в особі уряду рф,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка підписана представником ОСОБА_4, на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 вересня 2023 року в складі судді: Третяк Я. М., та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Голуб С. А., Слюсар Т. А., Таргоній Д. О.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У червні 2022 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися із позовом до Держави Україна в особі КМ України, Державної казначейської служби України, російської федерації в особі уряду рф про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої в результаті військового вторгнення.
Позов мотивований тим, що вони є власниками квартири, загальною площею 28,7 кв. м, в АДРЕСА_1, а також майна, що в ній знаходилось.
24 лютого 2022 року приблизно о 5 год. 30 хв. ранку президент російської федерації ОСОБА_5 оголосив про рішення провести спеціальну військову операцію демілітаризації України.
24 лютого 2022 року близько 5 ранку по всій території України розпочалися масові авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли військових об?єктів. На прикордонних з російською федерацією та Республікою Білорусь районах відбувалися обстріли через державний кордон України прикордонних підрозділів та блокпостів із застосуванням артилерії, важкої техніки та стрілецької зброї.
Президент України ОСОБА_6 24 лютого 2022 року підписав Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Із 24 лютого 2022 року російська федерація продовжує повномасштабне вторгнення на територію України. Частина території України, зокрема смт. Гостомель та інші міста Бучанського на району перебували в частковій окупації російських військових до 02 квітня 2022 року.
Селище Гостомель опинилось в зоні запеклих військових дій, в ньому було зруйновано житлові будинки, об`єкти інфраструктури ( https://lb.ua/society/2022/05/08/516082 pislya boyovih diy z rosiyanami.html, https://bigkyiv.com.ua/yak-vyglyadaye-zruinovane-misto-geroi-gostomel-z-povitrya-foto/ http://www.golos.com.ua/article/358216).
Позивачі зазначали, що внаслідок артилерійських обстрілів в період з 24 лютого 2022 року по 01 квітня 2022 року їхня квартира була повністю зруйнована: вибиті вікна, віконні блоки, зламані вхідні та спалені міжкімнатні двері, зруйновано несучі стіни, перегородки, перекриття, стеля, знищені дверні та віконні блоки, повністю знищені підлога, внутрішнє оздоблення, усі інженерні комунікації, дах, покрівля, сходи в під?їзді багатоквартирного будинку.
У результаті зазначених вище подій квартира має нежилий стан і не може використовуватися родиною позивачів для подальшого проживання, що підтверджується актом про знищення/пошкодження майна від 20 квітня 2022 року, фотографіями та відео квартири після пошкодження та руйнування.
Отже, через повне руйнування їхньої квартири, руйнування інфраструктури смт. Гостомель, в тому числі газо-, водо- та електропостачання, вони не в змозі користуватися квартирою та майном, яке в ній знаходилось.
Стосовно факту пошкодження будинку, позивачі вказували, що 24 травня 2022 року звернулись із заявою про кримінальне правопорушення до ГУ СБУ у м. Києві та Київській області щодо руйнування їхньої квартири за статтею 438 КК України, однак досі не отримали витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, у результаті артилерійських обстрілів під час військового вторгнення російської федерації їм було спричинено майнову та моральну шкоду, обов?язок відшкодувати яку в повному обсязі, на їх переконання, лежить на державах Україна та російської федерації.
Наразі державою не було надано їм іншого житла, шкоду за квартиру не відшкодовано, квартиру не відновлено. Оскільки Держава України знала про військове вторгнення, загрозу мешканцям смт Гостомель, проте вчасна евакуація мешканців не була проведена, вони не змогли забрати та вивезти навіть своє рухоме майно з квартири. Крім того, Україною досі не розроблений механізм отримання компенсації за зруйноване майно.
Враховуючи зазначене, позивачі вважають, що Україна є державою-відповідачем в даній справі, оскільки на неї покладені певні позитивні зобов`язання, навіть якщо вона і не здійснювала ефективного контролю чи обстріл відповідної території.
Як зазначили позивачі, довідкою про оціночну вартість об?єкта нерухомого майна від 19 травня 2022 року № 201-20220519-0003806012 встановлено оціночну вартість їхньої квартири в розмірі 798 779,96 грн. Враховуючи те, що вони володіють квартирою на праві спільної часткової власності і кожному з них належить по 1/3 частці, майнова шкода, завдана кожному з них, становить 266 260,00 грн та має бути відшкодована російською федерацією, як країною, що вчинила військову агресію проти України та допустила порушення права власності.
Крім майнової шкоди, позивачам була заподіяна і моральна шкода, оскільки вони лишилися без власного житла і речей, через що знаходяться у стані постійного стресу та нервозності.
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили:
стягнути з Держави в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України на їх користь шкоду в розмірі по 100 000 грн кожному внаслідок невиконання Україною позитивних зобов`язань щодо забезпечення права власності;
стягнути з російської федерації на їх користь заподіяну майнову шкоду в розмірі по 266 260 грн кожному внаслідок руйнування їх квартири та майна в АДРЕСА_1 ;
стягнути з російської федерації на їх користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 300 000 грн кожному.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з російської федерації на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди в розмірі 266 260,00 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
Стягнуто з російської федерації на користь ОСОБА_3 відшкодування майнової шкоди в розмірі 266 260,00 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
Стягнуто з російської федерації на користь ОСОБА_2 відшкодування майнової шкоди в розмірі 266 260,00 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
Стягнуто з російської федерації на користь держави судовий збір у розмірі 12 405,00 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
суд не бере до уваги доводи позивачів щодо не розроблення Державою України в особі КМ України механізму отримання компенсації за зруйноване майно внаслідок збройної агресії російської федерації на території України;
суд погоджується з доводами представника КМ України щодо того, що пред`являючи вимогу до держави про виплату компенсації за зруйноване майно внаслідок збройної агресії російської федерації, власники цього майна мають спочатку, тобто до ухвалення рішення суду, добровільно передати пошкоджений чи зруйнований внаслідок терористичного акту будинок чи майно місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування;
позивачем не надано доказів його звернення до органів державної влади щодо відшкодування шкоди за пошкоджене майно у відповідності до постанови КМ України № 326 від 20 березня 2022 року та постанови КМ України від 18 грудня 2013 року № 947. Тому позовні вимоги в частині відшкодування шкоди з Держави України в особі КМ України задоволенню не підлягають;
у результаті артилерійських обстрілів під час вторгнення російської федерації було зруйновано квартиру позивачів, внаслідок чого остання є не придатним для подальшого проживання та користування. З урахуванням наведеного, з російської федерації на користь позивачів підлягає стягненню майнова шкода;
беручи до уваги перебування позивачів у стані постійного стресу внаслідок збройної агресії російської федерації, що призвело до позбавлення власного житла та речей, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд визначає розмір компенсації моральної шкоди в сумі по 100 000 грн, що підлягає стягненню на користь позивачів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишено без задоволення, а заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 вересня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі посилались на спричинення їм матеріальної та моральної шкоди в результаті артилерійських обстрілів під час вторгнення російської федерації, внаслідок чого було зруйновано їх квартиру, яка є непридатною для подальшого проживання та користування. При цьому вказували на невиконання Державою Україна покладених на неї позитивних зобов`язань, оскільки держава знала про військове вторгнення, загрозу мешканцям смт Гостомеля Київської області, проте вчасну евакуацію мешканців не забезпечила, тому позивачі не змогли забрати та вивезти навіть своє рухоме майно з квартири. Крім того, Україною досі не розроблений механізм отримання компенсації за зруйноване майно. Доводи позивачів про нерозроблення Державою Україна в особі КМ Україна механізму отримання компенсації за зруйноване майно, внаслідок збройної агресії російської федерації на території України, є необґрунтованими та правильно відхилені судом;
пред`являючи вимогу до держави про виплату компенсації за зруйноване майно внаслідок збройної агресії російської федерації, власник цього майна має спочатку, тобто до ухвалення рішення суду, добровільно передати пошкоджений чи зруйнований внаслідок терористичного акту будинок чи майно місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування. Позивачами не надано доказів їх звернення до органів державної влади щодо відшкодування шкоди за пошкоджене майно у відповідності до постанови КМ України № 326 від 20 березня 2022 року та постанови КМ України від 18 грудня 2013 року № 947. Тільки на стадії апеляційного перегляду справи представник позивачів надала письмові пояснення, в яких повідомила про те, що 21 квітня 2024 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 отримали житлові сертифікати за зруйновану квартиру за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 1 012 537,92 грн;
позивачі не просили захистити право власності на належне їм майно від посягань з боку держави, а відстоювали право на відшкодування шкоди, заподіяної іншими особами, за рахунок Держави України. При цьому позивачі не надали жодних доказів, які б стосувались розрахунку немайнових витрат, заподіяних їм протиправним, на їх думку, невиконанням саме Державою Україна свого позитивного обов`язку щодо ефективного контролю;
відповідно до частин п`ятої, дев`ятої статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. російська федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення;
правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині їх пред`явлення до Держави Україна в особі КМ України та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди внаслідок невиконання Україною позитивних зобов`язань щодо забезпечення права власності.
Аргументи учасників справи
21 травня 2024 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 через підсистему Електронний суд подали касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4,в якій просили:
скасувати заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з держави України в особі КМ України, Державної казначейської служби України шкоди в сумі 100 000 грн кожному внаслідок невиконання Україною позитивних зобов`язань щодо забезпечення права власності;
стягнути з держави України в особі КМ України, Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 шкоду в сумі 100 000 грн кожному внаслідок невиконання Україною позитивних зобов`язань щодо забезпечення права власності.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що:
зруйноване житло позивачів знаходиться в Київський області. Закон України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" втратив чинність на підставі Закону України № 2217-IX від 21 квітня 2022 року. Сплату компенсації на підставі постанови КМ України від 18 грудня 2013 року № 947 припинено. Постанову КМ України від 18 грудня 2013 року № 947 неможливо застосовувати до цих правовідносин, позивачі не були зобов`язані подавати до органів влади заяву про компенсацію за втрачене майно відповідно до цього нормативно-правового акту;
суди застосували постанову КМ України № 947 від 18 грудня 2013 року, яка не підлягала застосуванню;
позивачі просили стягнути шкоду, заподіяної внаслідок невиконання Україною позитивних зобов`язань (моральну шкоду), а не шкоду, заподіяну внаслідок руйнування житла (матеріальну шкоду). Тому застосування КЦЗ України в цій справі є недоречним;
суди застосували статтю 86 КЦЗ України, яка не підлягала застосуванню, без урахування висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 757/5115/21-ц;
владі було заздалегідь і достеменно відомо про повномасштабний напад російської федерації. Влада повинна була передбачити, що район військового містечка і аеродрому в селищі Гостомель, де був розташований будинок позивача, з огляду на близьке до міста Києва місце розташування та з наявністю злітних смуг, було стратегічним для російських збройних сил місцем і потребувало укріплення. Про ці обставини вказували надійні медіа ресурси, а також підтверджували різні публічні особи, в тому числі, представники держави;
у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року № 646/5066/17 підтверджено право особи, яка вважає, що стосовно її права власності на таке майно певний позитивний обов`язок не був виконаний, вимагати від держави (України) компенсації за це невиконання на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції;
суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 646/5066/17 щодо частини п`ятої, дев`ятої статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";
з огляду на порушення Україною прав позивачів, гарантованих статтею 1 протоколу № 1, останні мають право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн кожному, що є співмірним та справедливим розміром завданим позивачам тривалим моральним стражданням. Цей розмір відшкодування моральної шкоди не є більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілих, і не приведе до їх безпідставного збагачення.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються у частині відмови у задоволенні позову до Держави України. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.
09 липня 2024 року Державна казначейська служба України через підсистему "Електронний суд" подала відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_7, в якому просила:
касаційну скаргу залишити без задоволення;
оскаржені рішення залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що:
після початку широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, держава вживає необхідних заходів щодо юридичного оформлення механізму компенсації за зруйноване/пошкоджено майно фізичних та юридичних осіб;
Держава Україна вчиняє всі можливі дії та вживає необхідні заходи, щоб захистити громадян та їх майно від протиправних посягань з боку країни-агресора. У подальшому після отримання доступу до активів та майна російської федерації заблокованих за кордоном, можливим буде реалізація в повній мірі права кожної особи на відшкодування завданої шкоди її майну;
позивачами не було надано доказів, які б свідчили та підтверджували неправомірність дій держави Україна, наслідком яких було завдання позивачам шкоди (збитків). Судових рішень чи будь яких інших доказів, які б свідчили про протиправність дій чи бездіяльність держави Україна позивачами не було надано;
виходячи зі змісту позовної заяви, відсутні відомості щодо заподіяння позивачеві страждання (фізичні, душевні або психічні),у визначеному судом розмірі, та не зазначено, у чому конкретно вони полягали, а також характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). Вимоги позивачів щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відсутні правові підстави для їх задоволення. Позивачі не надали доказів та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням відповідачів та вини останніх в її заподіянні;
позивачами не доведений розмір заподіяної моральної шкоди, крім того, відсутній причинний зв`язок між заподіяною позивачам шкодою та бездіяльністю держави Україна, оскільки шкода заподіяна внаслідок вчинення злочину, а не внаслідок допущеної державою Україна бездіяльності.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
22 липня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2024 року призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 26 червня 2024 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 21 червня 2023 року у справі № 757/5115/21-ц; від 15 січня 2020 року у справі № 646/5066/17; від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц; від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності (розмір частки 1/3) належить квартира, загальною площею 28,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копіями свідоцтва про право власності № 46 від 11 серпня 2010 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27274966 від 09 вересня 2010 року.
Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 19 травня 2022 року оціночна вартість квартири, загальною площею 28,70 кв. м, площа житлових приміщень 16,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, складає 798 779, 96 грн.
Згідно із копією звіту за результатами проведеного обстеження пошкодженого об`єкта багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, від 21 липня 2022 року № 00-0123/07/22/ТО, проведеного ДП "Укрдержбудекспертиза", житловий будинок непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність. Від впливів, не передбачених при проектуванні (наднормованих навантажень) - наявні пошкодження та руйнування несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об`єкта. Зруйнований об`єкт, 4 категорія.
Позиція Верховного Суду
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).
За загальним правилом шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).