1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 522/16166/22-Е

провадження № 61-18099св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - держава Україна в особі Головного управління Національної поліції Одеської області, Одеської обласної державної (військової) адміністрації, Державної казначейської служби України,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції Одеської області, Одеської обласної державної (військової) адміністрації, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди

за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції Одеської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2023 року у складі судді Свяченої Ю. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Стахової Н. В., Кострицького В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з держави Україна на свою користь шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунка Державного бюджету України на відшкодування збитків (упущеної вигоди), завданих органами державної влади за період 13 місяців з червня 2022 року до червня 2023 року включно у розмірі 2 353 196,56 грн, та на відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади 2 353 196,56 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 02 червня 2022 року знаходячись в акваторії Чорного моря в м. Одесі, плавав у воді. Згодом п`ятеро цивільних осіб, у формі схожій на поліцейську, затягнули його на дамбу, внаслідок чого він отримав численні порізи тіла, з ран текла кров та боліла голова.

Щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2022 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрито на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.

Вказані події висвітлено у засобах масової інформації із зображеннями його у кайданках в оголеному вигляді, публічно виставлено його злісним правопорушником, який чинить опір працівникам поліції, зазначені публікації проглянуло необмежено коло осіб. Це спричинило глибокі моральні страждання, пов`язані з приниженням честі, гідності та ділової репутації.

Крім того, він оскаржував до адміністративного суду наказ від 21 травня 2022 року № 9 "Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області". 20 липня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 420/8262/22 залишив без розгляду у зв`язку з прийняттям наказу від 16 липня 2022 року про визнання таким, що втратив чинність, наказу від 21 травня 2022 року № 9 "Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області". У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 04 серпня 2023 року позов задовольнив частково. Стягнув з держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунка Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 15 000,00 грн.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними. При цьому місцевий суд виходив з того, що позивач довів наявність моральної шкоди, однак при визначенні її розміру виходив з конкретних обставин справи, характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачу моральних страждань і, взявши до уваги засади розумності, виваженості й справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 15 000,00 грн.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Одеський апеляційний суд постановою від 04 грудня 2023 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнив частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольни частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2023 року змінив, виклав абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, суму в розмірі 15 000,00 грн". В іншій частині рішення суду залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову обґрунтованістю висновку місцевого суду про часткову доведеність вимог позову в частині моральної та майнової шкоди, однак вважав, що спосіб стягнення вказаних коштів визначений місцевим судом неправильно, оскільки кошти на відшкодування державою шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року в частині визначення розміру моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 201/10234/20.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій визначили розмір моральної шкоди без оцінки доказів, які впливають на її розмір, та без наведення розрахунку.

У січні 2024 року Головне управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП) подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження вказувало те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 та постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16, від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 січня 2019 року у справі № 674/1666/14.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позову, адже у спірних правовідносинах відшкодування моральної шкоди здійснюється у разі, коли незаконними, винними діями органів, що здійснюють досудове розслідування, чи прокуратури завдано моральної шкоди громадянинові. Разом з цим під час розгляду справи позивач не довів, а суд не встановив порушень у діях відповідачів у контексті наявності трьох обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності: протиправної дії, шкоди та причинно-наслідкового зв`язку.

У січні 2024 року ГУ НП подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просило відмовити в її задоволенні.

У січні 2024 року Державна казначейська служба України подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просила відмовити в її задоволенні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ НП.

22 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що співробітники відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 ГУ НП щодо ОСОБА_1 склали протокол про адміністративне правопорушення від 02 червня 2022 року серії ВАВ № 164471 за статтею 185 КУпАП.

Згідно із вказаним протоколом 02 червня 2022 року приблизно о 16:00 год. ОСОБА_1, перебуваючи на Чкаловському пляжі біля "Траси здоров`я" в м. Одесі, чинив опір працівникам поліції, а саме: не хотів вийти з моря, виражався на адресу працівників поліції нецензурно, чим вчинив правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП.

Приморський районний суд м. Одеси постановою від 17 червня 2022 року у справі № 522/7025/22 матеріали справи про адміністративне порушення, передбачене статтею 185 КУпАП стосовно ОСОБА_1 повернув для належного оформлення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2022 року постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2022 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду і прийняття рішення по суті.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2022 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 185 КУпАП закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Підставою проведення патрулювання поліцією пляжної зони та, як наслідок, невиконання вимог щодо залишення води і застосування до ОСОБА_1 працівниками поліції силових заходів став спільний наказ Військової частини НОМЕР_1 та Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 21 травня 2022 року № 9 "Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області".

Вважаючи вказаний наказ незаконним 14 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 та Одеської обласної державної (військової) адміністрації про визнання вказаного наказу протиправним та нечинним.

16 липня 2022 року Військова частина НОМЕР_1 та Одеська обласна державна (військова) адміністрація прийняли наказ про визнання таким, що втратив чинність, наказу від 21 травня 2022 року № 9.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 20 липня 2022 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Одеської обласної державної (військової) адміністрації про визнання протиправним та нечинним наказу залишив без розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


................
Перейти до повного тексту