ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 357/10768/23
провадження № 61-7829св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2024 року у складі судді Цуранова А. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєвої В.А., Кафідової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 21 липня 2012 року до 05 травня 2017 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_3
Вказувала, що ще під час вагітності відповідач не проявляв турботи про неї, а після народження дитини бачив доньку один раз під час виписки з пологового будинку, та наступна і остання зустріч батька й доньки відбулась, коли дитині виповнився один рік.
Відповідач повністю самоусунувся від підтримання будь-якого контакту з донькою, всі питання щодо її виховання вона вирішує самостійно, дитина проживає з нею та перебуває на її повному утриманні.
Навесні 2017 року відповідач зустрівся з нею (позивачкою) та повідомив, що має намір поїхати з території України до Польщі на постійне місце проживання та працю.
На підставі заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2017 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зазначала, що на теперішній час вона з донькою перебувають у Туреччині, проте на проживання їй необхідний дозвіл батька дитини, щодо якого вона не має відомостей. Відповідач не бачив свою доньку понад 6 років та не цікавиться нею, останні аліменти частково сплатив у 2021 році, через своїх знайомих вона дізналась, що дитина його не цікавить.
Посилаючись на те, що після народження доньки відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, не цікавиться життям та здоров`ям дитини, лише двічі бачився з власною донькою, сплачує аліменти періодично та лише у випадку необхідності перетину кордону, тягар утримання та виховання дитини одноосібно лежить на ній, а донька, у свою чергу, батька взагалі не пам`ятає, позивачка просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачкою наявності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо доньки, умисного невиконання ним своїх батьківських обов`язків без поважних причин, винної поведінки останнього щодо ухилення від виховання дитини і свідомого нехтування ним своїми батьківським обов`язками.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2024 року залишено без змін.
Прийнявши до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом (виключною мірою), необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено, а належних та допустимих доказів свідомого (винного) ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків позивачка не надала, апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим та не вбачав підстав для його скасування..
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шелест Ю. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2018 року в справі № 149/2510/21, від 03 березня 2021 року в справі № 627/642/18, від 21 липня 2021 року в справі № 202/7712/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не врахували, що понад 6 років відповідач узагалі не цікавиться життям доньки, не бере участь у її вихованні, матеріально не підтримує та навіть не виявляє бажання побачити дитину.
Окрім того, у зв`язку з військовою агресією рф проти України позивачка вимушена була, задля безпеки для життя та психологічного стану дитини, виїхати з території України до Турецької Республіки. Позивачка разом із дочкою опинилась у складному становищі, оскільки Управління міграційної служби провінції Анкара, у відповідь на заяву про отримання дозволу на проживання, просить надати згоду батька, у випадку не надання такої згоди, у задоволенні заяви буде відмовлено.
Також, дбаючи про належні умови для життя, навчання та розвитку дитини, позивачка подала документи на отримання тимчасового проживання у Канаді. Однак без наявності листа від біологічного батька, який не супроводжує дитину, вона не зможе отримати згоду на виїзд дитини до Канади.
Отже та обставина, що відповідач не спілкується ні з донькою, ні з матір`ю доньки, місце перебування його невідоме, унеможливлює отримання документів на проживання малолітньої дитини за кордоном і в подальшому може призвести до необхідної повернення в Україну, що, на теперішній час, становить загрозу для життя, здоров`я, розвитку та належного отримання освіти.
Тобто подальше життя, перебування та розвиток малолітньої ОСОБА_3 залежить від волі батька, який майже сім років не піклується про неї, не цікавиться її життям, не здійснює її виховання. Така байдужість батька до дитини безпосередньо шкодить інтересам дитини та є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 357/10768/23.
Витребувано з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 357/10768/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
У червні 2024 року справа № 357/10768/23 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2024 року справу № 357/10768/23 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 21 липня 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2017 року (справа № 357/1115/17), та мають спільну доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради від 30 січня 2017 року ОСОБА_1 разом із донькою зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1, ОСОБА_2 - у будинку по АДРЕСА_2 .
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2017 року, яке набуло чинності у справі № 357/7292/17, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 червня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до листа Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та розрахунку від 21 серпня 2023 року ОСОБА_2 періодично сплачував аліменти на користь ОСОБА_1 у період до грудня 2021 року, станом на 18 серпня 2023 року за ним обліковується заборгованість, що перевищує суму платежів за три місяці, та становить 61 204,80 грн. Згідно наявних у матеріалах справи квитанцій про грошові перекази аліментів кошти від відповідача надходили з Польщі.
Відповідно до листа Державної прикордонної служби України від 26 жовтня 2023 року ОСОБА_2 перетинав кордон: 13 лютого 2018 року (в`їзд), 25 лютого 2018 року (виїзд), 14 травня 2018 року (в`їзд), 27червня 2018 року (виїзд), 15 червня 2019 року (в`їзд), 12 липня 2019 року (виїзд), 04 січня 2020 року (в`їзд), 17 січня 2020 року (виїзд), 21 червня 2020 року (в`їзд), 19 липня 2020 року (виїзд), 30 грудня 2021 року (в`їзд), 10 січня 2022 року (виїзд).
Лист Міністерства у справах імміграції, біженців та громадянства Канади свідчить про те, що позивачка звернулась із заявою про отримання дозволу на тимчасове проживання в Канаді, однак їй повідомили про необхідність надання дозволу одного з батьків, який не супроводжує дитину, на її в`їзд до країни, а у випадку, якщо супроводжуючий батько/мати є єдиним законним опікуном, необхідно надати офіційні/судові документи про це.
Відповідно до листа Управління з питань міграції губернаторства Анкари Турецької республіки для оформлення дозволу на проживання необхідна згода батька.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 24 жовтня 2023 року № 858 є неможливим надання до суду висновку щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2018 року в справі № 149/2510/21, від 03 березня 2021 року в справі № 627/642/18, від 21 липня 2021 року в справі № 202/7712/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).