ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 466/5241/18
провадження № 61-690св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ),
відповідач - ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_4 ),
третя особа - П`ята Львівська державна нотаріальна контора Львівської області
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова в складі судді Свірідова В. В. від 27 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О. від 11 грудня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просив суд встановити йому додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, тривалістю у три місяці.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ОСОБА_5 10 січня 2014 року склала заповіт, згідно з яким належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 заповіла позивачу ОСОБА_1 . Однак, останній, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини лише 02 січня 2018 року, тобто - з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини охопленої заповітом, оскільки є хворою людиною та тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах.
Також зазначалося, що у ОСОБА_5 є син ОСОБА_3, який є спадкоємцем за законом та який успадкував неохоплену заповітом частину спадкового майна.
Відтак, позивач змушений звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 (спадкоємця ОСОБА_5 ) про встановлення йому, ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 27 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини хвороба спадкоємця, через яку він самостійно не зміг подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, оскільки таку заяву він міг би надіслати поштовою кореспонденцією за місцем відкриття спадщини, відтак, були відсутні у позивача об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 червня 2023 року - залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявності непереборних труднощів, які перешкоджали йому подати заяву про прийняття спадщини в установлений законом строк.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
11 січня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Вівчарівський В. П. 11 січня 2024 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2020 року в справі № 315/714/19, від 12 вересня 2018 року в справі № 484/32221/17, від 10 січня 2019 року в справі № 263/1221/17, від 26 червня 2019 року в справі № 565/1145/17, від 24 липня 2019 року в справі № 127/7304/18, від 25 березня 2020 року в справі № 542/2539/18-ц, від 09 жовтня 2023 в справі № 671/208/22, від 23 грудня 2020 року в справі № 367/704/16-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 671/308/20, від 15 вересня 2022 року в справі № 341/2260/21, від 11 листопада 2020 року в справі № 750/262/20, від 26 січня 2022 року в справі № 525/1067/20, від 27 червня 2022 року в справі № 202/1188/19, від 26 жовтня 2022 року в справі № 522/17925/16, від 07 грудня 2022 року в справі № 399/570/21, від 29 червня 2023 року в справі № 733/1500/21, від 21 вересня 2023 року в справі № 711/1547/22, від 09 жовтня 2023 року в справі № 736/1850/21, від 22 листопада 2023 року в справі № 33/8115/21, від 27 липня 2021 року в справі № 357/4897/20, від 12 вересня 2018 року в справі № 465/3585/14-ц, від 16 травня 2018 року в справі № 523/17848/16-ц, від 16 серпня 2023 року в справі № 758/13293/18, від 15 квітня 2020 року в справі № 190/106/18, від 03 вересня 2021 року в справі № 368/719/20, від 26 липня 2021 року в справі № 405/7058/19, від 22 грудня 2021 року в справі № 703/4978/19, від 22 листопада 2023 року в справі № 333/8115/21, від 09 червня 2022 року в справі № 369/1913/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2020 року в справі № 130/2517/18, постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року в справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року в справі № 6-496/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_2 зазначив, що враховуючи передбачені законодавством обов`язки нотаріуса, отримання ним інформації про заповіт при оформленні заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини і заведення спадкової справи в присутності останнього, відповідачу було відомо про цей заповіт, однак він не повідомив позивача про відкриття спадщини, а про смерть ОСОБА_5 та заповіт повідомив наприкінці листопада 2017 року в телефонній розмові.
За таких обставин, наявності заповіту на користь позивача як спадкоємця лише частини майна ОСОБА_5, недобросовісну поведінку відповідача та нотаріуса, а також наведені причини, які є об`єктивними та істотними труднощами, в тому числі тривалу хворобу позивача, що призвела до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2, слід відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України дійти висновку про наявність правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_6 звернулась до суду з відзивом, який у подальшому було уточнено, на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Зазначає, що в позовній заяві ОСОБА_1 та із заяви про зміну предмету позову, яка подана його правонаступником ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8, а також з інших матеріалів справи вбачається, що сторона позивача, під час розгляду справи в суді першої інстанції - не посилалась на таку причину пропуску строку на прийняття спадщини - "як незнання позивача про наявність заповіту". Зокрема, ОСОБА_1 у позовній заяві посилається на єдину причину пропуску строку: лікування від захворювання на неврит лівого лицевого нерву та туберкульозного енцифаліту, що за його твердженням були об`єктивними та поважними причинами, які перешкодили йому своєчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. З цих підстав апеляційний суд у постанові зазначив, що ОСОБА_1 на підтвердження поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини у поданому ним до суду позові посилається лише на те, що він з 06 березня 2018 року по 25 березня 2018 року (тобто вже після 01 грудня 2017 року) перебував на стаціонарному лікуванні і інших причин у позовній заяві не наведено. Оскільки ОСОБА_1 протягом шестимісячного строку за життя та не використав своє право на прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину. З огляду на вказані обставини справи відсутні підстави для застосування спадкової трансмісії.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 466/5241/18 та витребувано цивільну справу з Шевченківського районного суду м. Львова.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_5 склала заповіт, згідно з яким належну їй на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, заповіла ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
ОСОБА_9 звернувся до П`ятої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини лише 02 січня 2018 року, пропустивши шестимісячний строк для прийняття спадщини охопленої заповітом.
ОСОБА_3, який є сином ОСОБА_5, успадкував частину майна, яка неохоплена заповітом.
23 травня 2018 року ОСОБА_9 склав заповіт, яким все своє майно з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, і взагалі, все те, що на день його смерті буде йому належати, заповів ОСОБА_10 .
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 21 січня 2020 року залучено до участі у цій справі правонаступника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_10 .
Відповідач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 листопада 2020 року, виданого державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Бояківським О. В., спадкова справа № 149/2020 р. зареєстровано в реєстрі за № 2-418, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, є його дружина ОСОБА_4 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 04 лютого 2021 року від 04 лютого 2021 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .
Правонаступник позивача ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 26 липня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_10 - ОСОБА_2, та як законного представника неповнолітньої дитини його матір ОСОБА_7 .
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.