ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 284/743/20
провадження № 61-42cв23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, Житомирська обласна прокуратура, Управління Служби безпеки України в Житомирській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року в складі судді Сенюти В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Житомирської обласної прокуратури, Управління Служби безпеки України в Житомирській області та просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України майнову шкоду, завдану незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, в розмірі 648 571,15 грн та моральну шкоду в розмірі 543 685,00 грн.
На обґрунтування позову зазначав, що 17 липня 2012 року слідчим слідчого відділу Управління СБУ в Житомирській області Ласточкіним С. О. щодо нього порушено кримінальну справу за зберігання з метою збуту та збут незаконно виготовлених горілчаних виробів з використанням підроблених марок акцизного збору на горілчані вироби, за ознаками злочинів, передбачених частиною першою статті 204, частиною першою статті 216 КК України. Під час проведення 18 липня 2012 року обшуків слідчими слідчого відділу Управління СБУ в Житомирській області було виявлено та вилучено належні йому на праві власності 18 ящиків по 20 пляшок горілки кожен; 384 ящики з пляшками горілки "Пшенична" по 20 пляшок горілки кожен; 16 пляшок горілки, 2 ящики горілки "Смачна пшенична хвиля" по 20 пляшок кожен, 20 пляшок "Мрія Пшенична", 17 пластикових пляшок з горілкою.
18 липня 2012 року йому обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, а 04 серпня 2012 року - пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 216 КК України.
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 19 грудня 2012 року було скасовано постанову слідчого про порушення кримінальної справи № 485.
27 березня 2013 року слідчим Управління СБУ в Житомирській області Ласточкіним С. О. внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне провадження за № 22013060000000048 за частиною першою статті 199 КК України.
19 листопада 2018 року він звернувся до слідчого СВ Народицького ВП Коростенського ВП ГУ НП в Житомирській області Тумановського В. В. з клопотанням про повернення належного йому майна. Згідно відповіді від 28 листопада 2018 року вих. № 2310210/03-18, пляшки горілки визнані речовими доказами і тому повернути їх немає можливості.
Ухвалою Народицького районного суду Житомирської області від 11 грудня 2019 року слідчого ОСОБА_2 зобов`язано повернути вилучені у нього під час обшуку алкогольні напої у кількості 7892 пляшки. Після отримання алкогольних напоїв та виїзду з міста Овруча, де на складі поліції зберігалася горілка, його було незаконно зупинено працівниками поліції та Державної фіскальної служби. Вилучено з місця події автомобіль "ГАЗ-53", державний номерний знак НОМЕР_1, та належну йому горілку.
15 січня 2019 року слідчими Овруцького ВП Коростенського ВП ГУ НП в Житомирській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення № 12019060250000576 за частиною першою статті 199 КК України за фактом перевезення горілки з підробленими акцизними марками.
В подальшому обидва кримінальні провадження об`єднані в одне. Вилучені алкогольній напої йому повернули лише 13 червня 2020 року, а кримінальне провадження щодо нього закрили 18 червня 2020 року.
Оскільки внаслідок вказаних протиправних дій органів досудового розслідування та прокуратури йому було заподіяно майнову та моральну шкоду, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 598 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебував під кримінальним переслідуванням з 17 липня 2012 року по 19 грудня 2012 року та з 27 березня 2013 року по день закриття відносно нього кримінального провадження - 18 червня 2020 року, тобто 92 місяці.
Кримінальне провадження відносно нього закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень. Внаслідок перебування позивача під слідством було порушено його усталений спосіб життя, нормальні життєві зв`язки, що негативно вплинуло на душевний стан позивача. Вказані обставини свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд виходячи з вимог розумності та справедливості, дійшов висновку, що її мінімальний розмір, встановлений чинним законодавством - 598 000,00 грн (6 500,00 грн х 92 місяці), буде достатньою сатисфакцією перенесених позивачем моральних страждань.
Позовна вимога про відшкодування майнової шкоди у розмірі 648 571,15 грн задоволенню не підлягає у зв`язку з її недоведеністю.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року змінено в частині стягнення розміру моральної шкоди, зменшивши моральну шкоду стягнуту з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 з 598 000,00 грн до 35 500,00 грн.
В решті рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року залишено змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 перебував під кримінальним переслідуванням з 17 липня 2012 року по 19 грудня 2012 року та з 27 березня 2013 року по день закриття відносно нього кримінального провадження - 18 червня 2020 року, тобто 92 місяці.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував під кримінальним переслідуванням п`ять місяців, оскільки кримінальну справу відносно нього було порушено з 17 липня 2012 року по 19 грудня 2012 року .
З 27 березня 2013 року по 18 червня 2020 року кримінальна справа була порушена за фактом вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_1 підозра не вручалася, а тому він не вважається особою, яка незаконно перебувала під слідством у цей період часу.
З урахуванням характеру правовідносин, що виникли між сторонами, глибини моральних страждань позивача, виходячи з принципів розумності та справедливості, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення мінімального розміру відшкодування моральної шкоди на користь позивача за період перебування під слідством тривалістю п`ять місяців, який становить 35 500,00 грн.
Звертаючись з вимогами про відшкодування майнової шкоди, позивач вказував, що горілчані вироби, які йому повернув відповідач, були неналежної якості, а тому він просив стягнути вартість цих виробів.
Оскільки вилучені у позивача горілчані вироби йому в подальшому повернули на підставі частини 2 статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", та ОСОБА_1 у розписці про їх отримання зазначив про відсутність претензій, вимоги про відшкодування майнової шкоди задоволенню не підлягають.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування майнової шкоди та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року в повному обсязі й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 в справі № 522/6228/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 19 грудня 2012 року скасовано постанову слідчого про порушення кримінальної справи № 485, тобто судом визнано незаконність вилучення у нього горілчаних виробів. Суд не звернув увагу, що вилучені у нього горілчані вироби незаконно утримувалися відповідачами протягом 9 років, у звʼязку з чим прийшли у такий стан, який унеможливлює їх реалізацію за призначенням.
Матеріали кримінального провадження № 22013060000000048 від 27 березня 2013 року порушеного за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 199 КК України, фактично повністю складаються з матеріалів кримінальної справи № 485, порушеної щодо нього 17 липня 2012 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду м. Києва.
07 лютого 2023 року справа № 284/743/20 надійшла до Верховного Суду.
Житомирська обласна прокуратура та Управління Служби безпеки України в Житомирській області направили відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові рішення в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди в касаційному порядку не оскаржувалися та в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядаються.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що постановою слідчого слідчого відділу Управління СБУ в Житомирській області Ласточкіна С. О. від 17 липня 2012 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за фактом зберігання з метою збуту та збут незаконно виготовлених горілчаних виробів з використанням підроблених марок акцизного збору на горілчані вироби, за ознаками злочинів, передбачених частиною першою статті 204, частиною першою статті 216 КК України.