ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 520/2056/15-ц
провадження № 61-11332св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Одеська міська рада, ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, на постанову Одеського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року в складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
визнати за нею право власності на 7/75 частки житлового будинку з надвірними спорудами, загальною площею 57, 6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, яка складається з: частини житлового будинку літ. "А" в складі приміщень, розташованих на 1 поверсі: 1-2 - коридор площею 13, 9 кв. м; 1а-5 - коридор площею 11, 4 кв. м; 1а-6 - житлова кімната площею 13, 2 кв. м; 1-7 - житлова кімната площею 15, 2 кв. м; прибудова літ "а" площею 17, 6 кв. м; в складі приміщень: 1.1 - ванна площею 3, 3 кв. м; 1-3 - кухня площею 7, 7 кв. м; 1-4 - коридор площею 6, 6 кв. м, відповідно до технічного паспорту на житловий будинок на АДРЕСА_1 від 22 лютого 2014 року;
визначити, що частка померлого ОСОБА_7 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0, 0658 га (658 кв. м), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належала померлому на підставі Державного акту серії Р1 № 453903, на момент смерті становила 1/3 частини;
визнати за нею право власності на 1/3 частину земельної ділянки, площею 0, 0658 га (658 кв. м), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з межами, визначеними у висновку судової земельно-технічної експертизи.
На обґрунтування позову зазначала, що після смерті батька ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належні йому частину будинку АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки за вказаною адресою та вона як спадкоємець першої черги за законом звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Давидової К. Ю. для оформлення спадщини й 03 квітня 2014 року було заведено спадкову справу до майна померлого.
17 листопада 2014 року вона отримала інформаційний лист, в якому нотаріус повідомила її про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого батька у зв`язку з ненаданням оригіналів правовстановлюючих документів, на підставі яких ОСОБА_7 вважається власником спадкового майна.
Внаслідок розрахунку ідеальних часток, затверджених розпорядженням Київської районної держаної адміністрації м. Одеси від 05 липня 2006 року №772, належна ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частка у житловому будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 була змінена з 7/30 на 7/25 (тобто по 7/75 кожному) і ця зміна підлягала обов`язковій перереєстрації, однак її батько за життя це не зробив, що є перешкодою для отримання нею свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 31 грудня 2002 року її батьку, ОСОБА_2, ОСОБА_8 належала на праві спільної сумісної власності земельна ділянка на АДРЕСА_1 площею 0,1464 га.
31 грудня 2002 року ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 уклали з ОСОБА_9 договір купівлі-продажу, за умовами якого продали ОСОБА_9 земельну ділянку площею 799,94 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 .
Разом з тим, її батько та інші співвласники новоутвореної земельної ділянки площею 664,30 кв. м, державний акт про право власності на неї не отримали.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 7/75 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 (після зміни назви - ОСОБА_10 ), житловою площею 88,4 кв. м у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину право власності на це майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Внаслідок розрахунку ідеальних часток, затвердженого розпорядженням Київської районної держаної адміністрації м. Одеси від 05 липня 2006 року № 772, розмір належної батьку позивача частки на праві спільної сумісної власності у житловому будинку з надвірними спорудами, що розташований у АДРЕСА_1, була змінена з 7/30 на 7/25, і ця зміна підлягала обов`язковій перереєстрації, що ОСОБА_7 за життя не зробив.
Оскільки позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок, її право підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання за нею права власності на вказане майно.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03 серпня 2016 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 січня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Особа, яка подала апеляційну скаргу, не вказала, як саме порушуються її права внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення.
Постановою Верховного Суду від 25 липня 2018 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 серпня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 10 травня 2002 року Третьою Одеською державною нотаріальною конторою, реєстраційний № 3-1951, ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 успадкували після смерті ОСОБА_11 7/10 частин домоволодіння, що розташоване у АДРЕСА_1, (після зміни назви - АДРЕСА_1 ) загальною житловою площею 57,6 кв. м.
При цьому, у свідоцтві вказано, що на самовільно побудовані споруди свідоцтво про право на спадщину не видавалося.
Визнаючи за ОСОБА_1 право власності на 7/75 частин спірного домоволодіння житловою площею 88,4 кв. м, суди не звернули увагу на вказане, не дослідили й не надали оцінку тому, що позивач просила визнати право власності на частину домоволодіння іншого розміру, ніж те, яке було успадковане раніше ОСОБА_7
Суди не встановили, чи будинок загальною площею 88,4 кв. м був введений до експлуатації та чи була здійснена його державна реєстрація.
Матеріали справи містять суперечливі відомості щодо розміру належної спадкодавцю ОСОБА_7 частки у спірній нерухомості.
При наявності різних відомостей про розмір часток у спільній частковій власності, суди не з`ясували належним чином походження та виникнення права власності у спірному домоволодінні спадкодавця та інших співвласників будинку, чітко не встановили частку, яка належала спадкодавцю ОСОБА_7 на його час смерті, не перевірили, чи всі співвласники залучені до розгляду справи, чи не будуть порушені чиїсь права внаслідок задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довела, що співвласниками 7/25 частини домоволодіння було здійснено визначення порядку користування цим спільним майном.
У складі приміщень, на які позивач просить визнати право власності, зазначені приміщення, які відносяться до самочинно збудованих і які не можуть бути включені до складу спадщини.
На момент смерті ОСОБА_7 він, як і інші співвласники, не оформив належним чином право власності на новоутворену земельну ділянку після відчуження частини земельної ділянки.
У даному випадку спадкоємець може набути права спадкодавця щодо права реєстрації частки земельної ділянки після її розподілу між співвласниками або реєстрації спільної сумісної власності на неї разом із іншими співвласниками після реєстрації в установленому порядку новоутвореної земельної ділянки.
Згідно постанови приватного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину документи, які підтверджують право власності ОСОБА_7 на спірне майно, не втрачені, а взагалі відсутні, оскільки не були оформлені належним чином за його життя.
Постановою Одеського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 7/75 частки житлового будинку з надвірними спорудами, загальною площею 57, 6 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, та складається з: частини житлового будинку літ. "А", в складі приміщень, розташованих на 1-му поверсі: 1-2 - коридор площею 13, 9 кв. м; 1а-5 - коридор площею 11, 4 кв. м; 1а-6 - житлова кімната площею 13, 2 кв. м; 1-7 - житлова кімната площею 15, 2 кв. м; прибудова літ. "а" площею 17, 6 кв. м, в складі приміщень: 1-1 - ванна площею 3, 3 кв. м; 1-3 - кухня площею 7, 7 кв. м; 1-4 - коридор площею 6, 6 кв. м, відповідно до технічного паспорту на житловий будинок на АДРЕСА_1, виконаного КП "БТІ" Одеської міської ради 22 лютого 2014 року.
Визначено, що частка померлого ОСОБА_7 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0, 0658 га (658 кв. м), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належала померлому на підставі Державного акту серії Р1 № 453903, зареєстрованого в реєстрі державних актів № 2072/7589 від 31 грудня 2002 року, на момент смерті становила 1/3 частини.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0, 0658 га (658 кв. м), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 належало 7/30 частин будинку відповідно до свідоцтва про спадкування. Перерахунок з 7/30 на 7/25 жодним чином не змінив об`єм спадкової маси. На момент смерті ОСОБА_7 належало 7/75 частин спірного домоволодіння без визначення складу приміщень.
У ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8 виникло право власності на земельну ділянку, частину якої в подальшому було продано. При укладенні вищевказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки відбувся поділ земельної ділянки на дві самостійні земельні ділянки, частина якої у розмірі 664,30 кв. м залишилась у власності ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_7 .
Відповідно до висновку експерта фактична площа земельної ділянки на АДРЕСА_1 на момент складання висновку становить 0,0658 га, тому наявні підстави для визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/3 її частину в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2021 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року в справі № 6-641цс15 та у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 520/2056/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Предʼявивши позов до Одеської міської ради та ОСОБА_2, позивач не зазначив, яким чином вказані особи порушують його права, не заявив конкретних вимог до кожного з відповідачів.
Він, як і ОСОБА_2, є співвласником спірного житлового будинку та має однакове право на земельну ділянку, однак його залучено до участі у справі в якості третьої особи.
Земельна ділянка на АДРЕСА_1 перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 . Після укладення договору купівлі-продажу частини цієї земельної ділянки у власності вказаних осіб залишилась земельна ділянка площею 664,30 кв. м, однак в неї відсутній кадастровий номер, не проведена державна реєстрація права власності на новостворену земельну ділянку, відтак вона не може бути обʼєктом цивільних прав.